Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/1850/17
Провадження № 1-кп/480/218/17
Вирок
Іменем України
16 листопада 2017 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (який приймає участь дистанційно
з приміщення Вознесенської виправної колонії №72),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в режимі відео-конференції із Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2017 року за № 42015150410002139 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, засудженого 04 жовтня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , який обіймав посаду курсанта навчального батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України, -
встановив:
10 жовтня 2017 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до реєстру досудових розслідувань 17 червня 2017 року за № 42015150410002139 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 09 березня 2015 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списків військової частини, зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального батальйону.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV,ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-ХІV (далі Статутів), ст. 1, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, будучи придатним для проходження військової служби, 28 квітня 2015 року після закінчення лікування вирішив не з'явитись до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення нез'явлення вчасно на службу без поважних причин солдат ОСОБА_4 28 квітня 2015 року не з'явився із лікувального закладу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами без поважних причин до 27 квітня 2017 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
27 квітня 2017 року солдат ОСОБА_4 доставлений до Миколаївського слідчого ізолятору, у зв'язку із не відбутим покаранням, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Протягом зазначеного періоду нез'явлення вчасно на службу солдат ОСОБА_4 органи військового управління про своє місце перебування не повідомляв, жодних перешкод для прибуття до військової частини не мав.
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що 28 квітня 2015 року не з'явився із лікувального закладу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза її межами без поважних причин до 27 квітня 2017 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Пояснив, що залишив місце служби у зв'язку з особистими обставинами.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому з'ясував, те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При викладених обставинах, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 за місцем служби характеризується негативно; благодійний фонд “Перетворення України”, в якому ОСОБА_4 є волонтером з листопада 2016 року, характеризує останнього позитивно; відповідно до медичної характеристики є здоровим; на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває; раніше судимий; повністю визнав вину.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_4 щодо останнього слід обрати покарання пов'язане з позбавленням волі, призначивши йому таке покарання в межах санкції відповідної статті кримінального закону з одночасним застосуванням правил ч.1 ст.70 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
постановив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням не відбутого строку покарання за вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2013 року частково приєднати не відбуте покарання і остаточно призначити покарання у виді 3 (трьох) років 3 місяців позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з 27 квітня 2017 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1
16.11.2017