22 листопада 2017 року
Справа № 490/11726/16
Номер провадження 2/489/1913/17
Іменем України
22 листопада 2017 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого - судді Тихонової Н.С.,
секретаря - Сироватки Т.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
В грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним. Свої вимоги мотивував тим, що в 1997 р. він придбав у відповідачів гараж № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві, оформивши договір купівлі-продажу на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі. На теперішній час позивач не має можливості розпоряджатися належним йому майном, оскільки даний договір не був посвідчений нотаріально. Продавці ніяких претензій не пред'являють, проте від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухиляються.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу гаражу № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві, зареєстрований на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 924 від 03.11.1997 р., та укладений між ним з одного боку як покупцем та відповідачами з іншого боку як продавцями - дійсним.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином. Відповідно до поданої заяви позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином. Від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява, відповідно до якої вона позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи Миколаївської Універсальної товарно-сировинної біржі в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Гараж № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві належав ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.1996 р., зареєстрованого в Миколаївському БТІ в реєстрі № 40 від 31.05.1997 р.
03.11.1997 р. на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 924 був зареєстрований Договір купівлі-продажу гаражу № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві, укладений між ОСОБА_2, яка діяла по довіреності від ОСОБА_3 - з однієї сторони, та ОСОБА_1, - з іншої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір купівлі-продажу гаражу № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві був зареєстрований ММБТІ 04.11.1997 р. на ім'я ОСОБА_1
Претензій сторони один до одного не мали, всі умови договору купівлі-продажу дотримані. Проте на даний час нотаріальне посвідчення договору неможливе.
На час укладання договору купівлі-продажу сторони ухилились від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст.ст.57,58 Конституції України, ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у лютому 1999 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов'язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він придбав гараж на біржі, однак через необізнаність сторін договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, а лише зареєстрований на біржі. Позивач вказує, що після укладання договору відповідачі звільнили гараж від особистих речей та майна, передали позивачу ключі від нього, водночас позивач почав користуватися спірним гаражем та продовжує ним користуватись по теперішній час.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Відразу після укладання договору купівлі-продажу між сторонами позивачем було зареєстровано право власності в Миколаївському МБТІ, який на час виникнення спірних правовідносин мав повноваження реєстраційного органу.
Разом з тим, позивач на теперішній час не має можливості зареєструвати своє право власності на спірний гараж на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з відповідачем, через те, що на час укладання договір не був нотаріально посвідчений, а відповідно його форма не відповідала формі, передбаченій діючим законодавством.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 58-59, 61, 212 ЦПК за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач не має можливості усунути порушення його прав на теперішній час в позасудовому порядку, суд вважає, що заявлені вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі статей 47, 227 ЦК УРСР, ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та керуючись ст.12, 30, 60, 88, 214, 226 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати Договір купівлі-продажу гаражу № 65 в авто гаражному кооперативі «Темп-1» в м. Миколаєві, укладений між ОСОБА_2, яка діяла по довіреності від ОСОБА_3 - з однієї сторони, та ОСОБА_1, - з іншої сторони, зареєстрований 03.11.1997 р. на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 924 - дійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.С. Тихонова