Справа №478/1006/17
пров. №2/478/343/2017
22 листопада 2017 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
при секретарі Фалій В.В.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 подану в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Казанківського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, де посилаючись на поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, що мало місце 29.06.2013 року, просив визначити ОСОБА_2 додатковий строк терміном у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначив, що про наявність спадкового майна не знав, на момент прийняття спадщини, перебував за межами України, тому навіть не зміг приїхати на похорони матері, та не мав об'єктивної можливості звернутися до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 сільська рада Казанківського району Миколаївської області явку свого представника не забезпечила, але надала суду письмову заяву в якій просила справу розглядати у відсутності представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходе наступного висновку.
Відповідно до статті 1269 ЦК України право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За наслідками пропуску встановленого строку для прийняття спадщини спадкоємець вважається таким, що її не прийняв (частина 2 статті 1272 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї норми, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування").
Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
В постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа №6-85 цс 12), від 04 листопада 2015 року (справа 6-1486 цс 15) висловлена правова позиція, що правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнанні судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Зокрема, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність позивача про наявність спадкового майна, незнання про існування заповіту або про смерть спадкодавця, перебування за кордоном тощо.
Матеріалами справи встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 098769 від 26.12.2001 року ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки площею 6,04 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Казанківського району Миколаївської області.
29.06.2013 року у віці 77 років ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 509627 від 29.06.2013 року.
Відповідно до заповіту, посвідченого 19.11.2004 року державним нотаріусом П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, грошові внески і компенсаційні вклади, заповідала ОСОБА_2
Таким чином, позивач ОСОБА_2 в силу статей 1216, 1217, частини 1 статті 1222 ЦК України має право на спадкування спадщини за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4, що мала місце 29.06.2013 року.
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14.09.2017 року № 49088162 після смерті ОСОБА_4, що мала місце 29.06.2013 року, спадкова справа не заводилась.
При зверненні 12.11.2015 року до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4 у зв'язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Позивачем не надано суду жодних належних в контексті положень статей 58-60 ЦПК України доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, що унеможливили своєчасне подання ним заяви про прийняття спадщини в період перебігу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_4
Посилання позивача на те, що він про наявність спадкового майна не знав, перебував за межами України, у зв'язку з чим не мав об'єктивної можливості звернутися до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки на час смерті спадкодавця позивач ОСОБА_2 був дієздатною особою, достовірно знав про час та місце відкриття спадщини і мав реальну можливість та достатньо часу для прийняття спадщини у встановленому законом порядку. Проте, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду лише 30 червня 2017 року, тобто через три роки шість місяців після спливу строку для вчинення дій по прийняттю спадщини і не зазначив жодної об'єктивної обставини, яка б заважала йому звернутись до нотаріуса з відповідною заявою такий тривалий період.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 закордонний НОМЕР_1 отримав 06.03.2015 року. Відповідно до Візи 006969392 державний кордон України в напрямку Польщі, ОСОБА_2 перетнув 19.11.2015 року, а посвідку на проживання отримав 26.08.2016 року, тобто ОСОБА_2 до вказаного часу мав можливість звернутися до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини.
За таких обставин, суд приходе висновку про те, що фактичне незнання про наявність спадкового майна, не може вважатись об'єктивною, непереборною та істотною перешкодою, а такі причини - поважними, тому і підстави для застосування правил частини 3 статті 1277 ЦК України відсутні.
В силу вимог ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.
Керуючись статтями 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Казанківського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_6