Справа № 128/2760/15-ц Провадження № 22-ц/772/1929/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 5 Доповідач Оніщук В. В.
17 листопада 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,
за участю секретаря Ліннік Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна, квартири особистою приватною власністю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», про визнання майна, квартири спільною сумісною власністю подружжя, про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на частку квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою, -
В липні 2015 року позивач звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26.09.2013 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Подружні відносини припинено з лютого 2015 року, спільного сумісного майна немає. В позові зазначено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.11.2013 року їй належить на праві власності квартира по вул. Миколаївська, 3/72 м. Вінниці (колишня територія с. Бохоники Вінницького району Вінницької області). Так, 25.07.2013 року вона уклала з ТОВ «ВінІнвестБуд» договір №А1/72-2/90 про участь у Фонді фінансування будівництва, за яким за рахунок її коштів в сумі 270 046,00 грн. здійснюється до 23.08.2013 року будівництво квартири. Вказала, що вона до шлюбу сплатила особисті кошти в розмірі 270 046,00 грн. за придбання квартири, при цьому останній платіж було здійснено 20.08.2013 року. Завершення будівництва затягнулось і свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано 13.11.2013 року. Позивачем зазначено, що оскільки правоустановлюючий документ на квартиру видано після реєстрації шлюбу, відповідач вважає квартиру спільною власністю подружжя, а тому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.
Крім того, майно домашньої обстановки та вжитку, що набуто під час шлюбу з ОСОБА_2, не є сумісною власністю подружжя, оскільки придбано за її особисті кошти. Зазначила, що з 14.07.2009 року вона працює на ПАТ «ПлазмаТек», на якому до реєстрації шлюбу отримала позику в розмірі 150 000,00 грн. згідно договору від 25.09.2013 року, яку повертає самостійно, при цьому термін повернення коштів - 30.09.2025 року. Частину позики в розмірі 62 014,00 грн. у період з лютого по травень 2014 року нею витрачено на придбання майна, а саме: гарнітура меблів для кухні на суму 20 000,00 грн., меблів для гардеробної на суму 3 500,00 грн, набору м'яких меблів на суму 9 500,00 грн., витяжки кухонної, поверхні варочної, духової шафи на суму 10 000,00 грн., холодильника на суму 5 914,00 грн., пральної машини на суму 4 000,00 грн., штор на суму 5 000,00 грн., рушникосушилки на суму 500,00 грн., кранів на суму 3 600,00 грн., а решта коштів витрачена на ремонт квартири. Вказала, що телевізор «LG» вартістю 4 399,9 грн, комод вартістю 11 743,00 грн., вітальня вартістю 6 850,00 грн. придбані нею за її особисті кошти після припинення подружніх відносин, а тому просила визнати рухоме майно, а саме: гарнітур меблів для кухні; меблі для гардеробної; набір м'яких меблів; витяжку кухонну «PYRAMIDA»; поверхню варочну «PYRAMIDA»; духову шафу «PYRAMIDA»; холодильник «WHIRLPOOL»; пральну машину «HOTPOINT ARISTON»; штори для кухні і вітальні, рушникосушилку, три крани латунні (змішувачі), комод, меблі для прихожої; телевізор «LG» її особистою приватною власністю.
В серпні 2015 року ОСОБА_2С, звернувся в суд із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що з 26.09.2013 року вони з ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, але подружні стосунки почались з лютого 2013 року. Під час шлюбу ними 13.11.2013 року придбано квартиру по вул. Миколаївська, 3/72 м. Вінниці, вартістю 270 000,00 грн., яка зареєстрована за ОСОБА_3, а тому просив визнати квартиру по вул. Миколаївська, 3/72 м. Вінниці спільним сумісним майном подружжя в частині вартості квартири, за яку виплачено кредит та визнати за ним право власності на 34,33% квартири.
Крім того, під час шлюбу придбано рухоме майно, а саме: гарнітур меблів для кухні, меблі для гардеробної, набір м'яких меблів, витяжку кухонну, поверхню варочну, духову шафу, холодильник, пральну машину, штори для кухні і вітальні, рушникосушилку, три крани латунні (змішувачі), комод, меблі для прихожої, телевізор, тумбу під телевізор, скороварку, яке просить визнати спільним сумісним майном подружжя та виділити йому з спільного сумісного майна: меблі для гардеробної, набір м'яких меблів, комод, холодильник, пральну машину, меблі для прихожої, поверхню варочну, всього на суму 43 040,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на його користь 5 110,00 грн. компенсації за відхилення від вартості ідеальної ? частки спільного сумісного майна, а також усунути перешкоди в користуванні квартирою, зобов'язавши ОСОБА_3 надати йому ключі від квартири і не чинити перешкод у вільному доступі до квартири.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (колишня територія с. Бохоники Вінницького району Вінницької області), загальною площею 41,1 кв. м, житловою площею 15,3 кв. м, а також рухоме майно: гарнітур меблів для кухні, меблі для гардеробної, набір м'яких меблів, витяжку кухонну «PYRAMIDA», поверхню варочну «PYRAMIDA», духову шафу «PYRAMIDA», холодильник «WHIRLPOOL», пральну машину «HOTPOINT ARISTON», штори для кухні і вітальні, рушникосушилку, три крани латунні (змішувачі), комод, меблі для прихожої особистою приватною власністю ОСОБА_3.
В решті позовних вимог (щодо визнання особистою приватною власністю телевізора «LG») відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, при цьому зроблено посилання на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що остання за власні кошти оплати вартість збудованої квартири що до реєстрації шлюбу з відповідачем та самостійно придбала спірне рухоме майно, в частині вимог щодо телевізора відмовлено, оскільки місцезнаходження останнього невідоме.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено його участь у придбанні квартири та іншого рухомого майна, що є предметом спору, оскільки не надано доказів про його доходи в період шлюбу з ОСОБА_3.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного рухомого майна подружжя скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.09.2013 року ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2016 року, шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.12.2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09.02.2017 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу з 07.04.2013 року по 25.09.2013 року.
Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3, зокрема заявлено вимогу про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру, обґрунтовану тим, що вона до шлюбу сплатила особисті кошти за придбання даної квартири.
З матеріалів справи видно, що відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 року ОСОБА_4 (ОСОБА_3) передала ТОВ «ВінІнвестБуд» у довірчу власність кошти в розмірі 270 046,00 грн. з метою отримання у власність об'єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_3.
Із копії квитанції №10380841 від 31.07.2013 року на суму 68 000,00 грн. та №0S19107555 від 06.08.2013 року на суму 42 046,00 грн. вбачається, що ОСОБА_4 сплатила дані кошти як внесок у Фонд фінансування будівництва житла згідно договору №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 р., отримувач коштів ТОВ «ВінІнвестБуд».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.08.2013 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №757/07/2013/0223, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 160 000,00 грн. терміном з 20.08.2013 року по 19.08.2028 року для інвестування в об'єкт будівництва - однокімнатну квартиру №72 в будинку №3 в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 року.
20.08.2013 року між ОСОБА_4, АБ «Укргазбанк» і Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено договір про надання часткової компенсації процентів.
Згідно договору поруки №757/07/2013/0223 від 20.08.2013 року поручителем виконання зобов'язань за кредитним договором №757/07/2013/0223 від 20.08.2013 року є ОСОБА_4 (мати ОСОБА_4А.).
Крім того, 20.08.2013 року між ОСОБА_4 та АБ «Укргазбанк» було укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно без оформлення заставної в забезпечення виконання кредитного договору №757/07/2013/0223 від 20.08.2013 року, предметом якого були майнові права на однокімнатну квартиру №72 в будинку №3 в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 року.
Із копії меморіального ордера №12 від 20.08.2013 року, вбачається що ОСОБА_4 сплатила Фонду фінансування будівництва житла 160 000,00 грн. згідно договору №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 року. за рахунок отриманого кредиту за кредитним договором №757/07/2013/0223 від 20.08.2013 року.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №12684343 від 13.11.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_3 повністю оплатила суму вартості квартири за договором №А 1/72-2/90 від 25.07.2013 року до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання даної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_3, а також правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зобов'язання не чинити перешкод у вільному доступі до квартири, оскільки дані вимоги є похідними від встановлення факту належності квартири.
Також, звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про визнання за нею права власності на рухоме майно домашньої обстановки та вжитку, обґрунтовану тим, що дане майно набуто під час шлюбу з відповідачем, однак не є спільною сумісною власністю, адже придбане нею за її особисті кошти.
Відповідний позов щодо поділу зазначеного майна заявлено і ОСОБА_2 з посиланням на те, що майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Судом першої інстанції встановлено наявність відповідного майна в квартирі АДРЕСА_2 та період його придбання саме під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі і згідно висновку експерта Вінницької Торгово-промислової палати №СД-3 від 14.09.2016 року загальна залишкова вартість майна, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 за станом цін на серпень-вересень 2016 року, а саме: гарнітура меблів для кухні, меблів для гардеробної, набору м'яких меблів, витяжки кухонної "PYRAMIDA", поверхні варочної "PYRAMIDA", духової шафи "PYRAMIDA", холодильника "WHIRLPOOL", пральної машини "HOTPOINT ARISTON", штор для кухні і вітальні, рушникосушилки, трьох кранів латунних (змішувачів), комоду, меблів для прихожої становить 96 300,00 грн..
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рухоме майно придбано за особисті кошти ОСОБА_3, в тому числі з позики і з кредитів, які вона погашає сама, і що вказане майно є її особистою приватною власністю, оскільки останньою не доведено, що все майно придбане нею виключно за особисті кошти, а тому вказане майно вважається спільною сумісною власністю подружжя в розумінні ст. 60 Сімейного Кодексу Украйни, яке підлягає розподілу між сторонами.
Щодо посилань на укладений між ПАТ «ПлазмаТек» і ОСОБА_3 договір позики, відповідно до якого остання отримала безвідсоткову поворотну позику в сумі 150 000,00 грн., то судова колегія звертає увагу на те, що вказаний договір укладений за день до реєстрації між сторонами шлюбу і свідчить лише про отримання позики, однак не підтверджено цільове призначення позики, тобто на що були витрачені отримані кошти, при цьому та обставина, що ОСОБА_2 не надано доказів про його доходи в період шлюбу, не виключає його участі у придбанні спірного рухомого майна.
Крім того, щодо часу припинення сторонами шлюбних стосунків, то судова колегія звертає увагу на те, що про дану обставину зазначено в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2016 року з посиланням на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2016 року, однак в даному рішенні суду не вказано про час припинення сторонами шлюбних стосунків, тому при визначенні періоду придбання спірного рухомого майна судова колегія приймає до уваги період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, при цьому сторонами не надано належних доказів на підтвердження точного часу придбання даного майна, а відносно меблів в прихожу, то накладна (а.с. 209 т.1) не є беззаперечним доказом придбання саме спірної прихожої, оскільки дані меблі не ідентифіковані і з урахуванням висновку експерта від 14.09.2016 року, вартість прихожої зазначеної в накладній та наявної в квартирі, суттєво відрізняється.
Відповідно до статей 68, 69 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом частин 1, 2, 4, 5 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання.
Пленум Верховного Суду України цією постановою роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статті 372 Цивільного кодексу України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
При вирішенні питання щодо поділу майна між сторонами, суд враховує вартість всього майна, його функціональні властивості та можливе знецінення вбудованого майна у випадку його демонтажу, тому колегія суддів вважає за можливе виділити ОСОБА_3 наступне майно:
-гарнітур меблів для кухні вартістю 29 799,00 грн.;
-меблі для гардеробної вартістю 3 910,00 грн.;
-витяжку кухонну марки «PIRAMIDA» моделі «R 60 BLACK/U» вартістю 3 194,00 грн;
-поверхню варочну марки «PIRAMIDA» моделі «PFE 641 BLACK RUSTICO» вартістю 3 508,00 грн.;
-духову шафу марки «PIRAMIDA» моделі «F 84 ETR BLACK RUSTICO» вартістю 7 904,00 грн.;
-рушникосушилку марки «POLYWARM» моделі «ОВ 15/50» вартістю 1 079,00 грн.;
-змішувач для кухонної мийки марки «RUBINETA» моделі «ULTRA» вартістю 1 540,00 грн.;
-змішувач для умивальника марки «RUBINETA» моделі «VENEZIA (V20096)» вартістю 2 290,00 грн.;
-змішувач для ванни марки «RUBINETA» моделі «VENEZIA (V10S96)» вартістю 3 110,00 грн., а всього на суму 55 633,00 грн..
Виділити ОСОБА_2 наступне майно:
-набір м'яких меблів вартістю 13 345,00 грн.;
-комод вартістю 9 997,00 грн.;
-холодильник марки «WHIRLPOOL»вартістю 4 150,00 грн.;
-пральну машину марки «HOTPOINT ARISTON» моделі « «WMSD 601 B CIS» вартістю 5 020,00 грн.;
-штори кухонні та вітальні вартістю 5 045,00 грн.;
-набір меблів в прихожу вартістю 3 110,00 грн., а всього на суму 40 667,00 грн..
Відповідно грошова компенсація з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 становитиме 7 483,00 грн..
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про визнання права особистої приватної власності на телевізор за кожною із сторін, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції сторони стверджували, що майном, яке зникло розпоряджалась без його згоди протилежна сторона, тобто не встановлено місцезнаходження даного майна.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону підлягає скасуванню в частині поділу спільного рухомого майна подружжя з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення заявлених позовів, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 мають бути стягнуті понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 527,18 грн. (з яких 231,50 грн. за подачу зустрічної позовної заяви та 295,68 грн. за подачу апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2017 року в частині поділу спільного рухомого майна подружжя скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на:
-гарнітур меблів для кухні вартістю 29 799,00 грн.;
-меблі для гардеробної вартістю 3 910,00 грн.;
-витяжку кухонну марки «PIRAMIDA» моделі «R 60 BLACK/U» вартістю 3 194,00 грн;
-поверхню варочну марки «PIRAMIDA» моделі «PFE 641 BLACK RUSTICO» вартістю 3 508,00 грн.;
-духову шафу марки «PIRAMIDA» моделі «F 84 ETR BLACK RUSTICO» вартістю 7 904,00 грн.;
-рушникосушилку марки «POLYWARM» моделі «ОВ 15/50» вартістю 1 079,00 грн.;
-змішувач для кухонної мийки марки «RUBINETA» моделі «ULTRA» вартістю 1 540,00 грн.;
-змішувач для умивальника марки «RUBINETA» моделі «VENEZIA (V20096)» вартістю 2 290,00 грн.;
-змішувач для ванни марки «RUBINETA» моделі «VENEZIA (V10S96)» вартістю 3 110,00 грн., а всього на суму 55 633,00 грн..
Визнати за ОСОБА_2 право власності на:
-набір м'яких меблів вартістю 13 345,00 грн.;
-комод вартістю 9 997,00 грн.;
-холодильник марки «WHIRLPOOL»вартістю 4 150,00 грн.;
-пральну машину марки «HOTPOINT ARISTON» моделі « «WMSD 601 B CIS» вартістю 5 020,00 грн.;
-штори кухонні та вітальні вартістю 5 045,00 грн.;
-набір меблів в прихожу вартістю 3 110,00 грн., а всього на суму 40 667,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю вартості спільного майна подружжя в розмірі 7 483,00 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 527,18 грн. (з яких 231,50 грн. за подачу зустрічної позовної заяви та 295,68 грн. за подачу апеляційної скарги).
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5
Судді: /підпис/ ОСОБА_6
/підпис/ ОСОБА_7
Згідно з оригіналом: