15 листопада 2017 року Справа № 915/1950/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
на ухвалувід 01.11.2016 господарського суду Миколаївської області
та постановувід 14.02.2017 Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 915/1950/13 господарського суду Миколаївської області
про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т", м. Миколаїв
ліквідаторПрохоров В.С., м. Миколаїв
кредитори1. публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"; 2. гр. ОСОБА_7, м. Миколаїв; 3. гр. ОСОБА_8, м. Миколаїв; 4. Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва; 5. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко", с. Нікіфоровка Кіровоградської обл.
в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника ПАТ Райффайзен Банк Аваль"Прохоров В.С., ліквідатор; ОСОБА_9, довір.; ОСОБА_10, довір.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.11.2013 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №915/1950/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" (далі - ТОВ "Стайл-Т", боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 04.02.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Прохорова В.С., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 (суддя Василяка К.Л.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу та припинено провадження у справі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (судді: Лашин В.В. - головуючий, Величко Т.А., Лавриненко Л.В.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", кредитор) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 41, 42 Закону про банкрутство, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на те, що ліквідатором не вчинено вичерпних заходів з розшуку майна боржника, у тому числі дебіторської заборгованості.
14.11.2017 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від ПАТ "Кристалбанк" про залучення його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". З огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України) колегія суддів позбавлена можливості розглянути подане клопотання по суті.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 41 Закону про банкрутство, у т.ч. щодо розшуку майна банкрута. Виявлене майно боржника на суму 9 428, 86 грн. реалізоване ліквідатором у межах ліквідаційної процедури з подальшим розподілом отриманих від реалізації коштів у порядку черговості, встановленої ст. 45 Закону про банкрутство. Залишок визнаної кредиторської заборгованості в сумі 42 180 551,11 грн. є погашеним в силу ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство за недостатністю майна боржника.
Однак такі висновки судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими визнати не можна у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Більше того, частиною 6 ст. 95 Закону про банкрутство передбачено, що власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).
Як встановлено судами, загальний розмір визнаних у даній справі грошових вимог кредиторів до боржника становить 42 187 496,18 грн., з яких грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", включені до четвертої черги, становлять 38 608 892,70 грн.
Зазначені обставини беззаперечно свідчать про здійснення боржником активної господарської діяльності з істотним обсягом господарських операцій.
Вищезгадані грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника ґрунтуються на кредитному договорі від 21.12.2007 № 010/01-02/07-107, за яким останній отримав кредит в сумі 15 000 000 грн. на придбання технологічної лінії по виробництву напівфабрикатів. Отримані кошти були перераховані боржником у якості попередньої оплати за обладнання на підставі контракту від 03.12.2007 № 237/2007 на користь ТОВ "Універсал трейдінг" зі строком поставки обладнання 20 тижнів з моменту підписання контракту. Одночасно майнові права на обладнання були передані боржником в заставу кредитору на підставі договору застави майнових прав від 21.12.2007 № 010/01-02/07-106/1.
Проте обладнання ТОВ "Універсал трейдінг" поставлено не було, а у липні 2007 року останнє ініціювало справу про власне банкрутство і 23.12.2008 до ЄДРЮОФОПГФ було внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ "Універсал трейдінг". За вказаним фактом шахрайського заволодіння кредитними коштами ще в 2011 році було порушено кримінальне провадження, яке триває і на даний час.
Отже, вищезазначені обставини можуть свідчити про дії керівництва боржника, спрямовані на умисне доведення його до банкрутства з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань, що з огляду на приписи ч. 5 ст. 41 та ч. 6 ст. 95 Закону про банкрутство підлягає встановленню у межах провадження у справі про банкрутство та є підставою для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Крім того, згідно зі ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор аналізує фінансове становище боржника; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо).
Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.
За приписами ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Однак, не зважаючи на це, зі звіту ліквідатора вбачається, що на протязі усього часу здійснення ним повноважень дії останнього полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника за відсутності відомостей про те, які дії здійснив ліквідатор з метою розшуку та відновлення первинної документації боржника (у т.ч. шляхом звернення до правоохоронних органів). Разом з тим, первинна документація боржника може містити дані про існування як активів, так і дебіторської заборгованості.
При затвердженні звіту ліквідатора суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України вказаних обставин здійснення ліквідаційної процедури не дослідили, не надавши їм належної правової оцінки, що мало наслідком про передчасне затвердження судами звіту ліквідатора банкрута і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.
Проте допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).
За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене та, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що ліквідатору слід, зокрема, проаналізувати усю первинну документацію боржника, з'ясувати наявність підстав для притягнення керівництва боржника до субсидіарної відповідальності за його зобов'язаннями, вжити вичерпних заходів стосовно пошуку майна боржника (у т.ч. звернення до суду про визнання недійсними угод, стягнення дебіторської заборгованості тощо).
Крім того, у зв'язку зі скасуванням ухвали про ліквідацію боржника та припинення провадження у справі про банкрутство при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису щодо юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 41, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі № 915/1950/13 скасувати.
3. Справу № 915/1950/13 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич