"17" листопада 2017 р.
справа №642\2943\16ц
провадження 2\642\63\17
17 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Грінчук О.П.,
за участі секретаря Радько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку " ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного договору № НАХRRХ 13320250 від 20.02.2007р. ОСОБА_2 20.02.2007р. отримала кредит у розмірі 2002 грн. 78 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному об'ємі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. При зверненні до суду з позовом, заборгованість відповідача перед банком станом на 21.03.2014р. складала 22370 грн. 45 коп., в тому числі: 6122.25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 14706.75 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: - 500 грн. штраф (фіксована частина), 1041.45 грн. штраф (процентна складова).
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зменшив розмір вимог та остаточно просив стягнув стягнути 5910.77 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 14706.75 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного:
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, відповідно до кладеного договору № НАХRRХ 13320250 від 20.02.2007р. ОСОБА_2 20.02.2007р. отримала кредит у розмірі 2002 грн. 78 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному об'ємі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2008р. позовні вимоги закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідачки заборгованість у розмірі 2047 грн. 58 коп. Крім цього, стягнуто з відповідачки на користь банку витрати по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ (цивільна справа №2-1799\08 а.с.23-24).
Згідно постанови старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП№18456859 від 19.11.2010р. вбачається, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі. (а.с.87т.2).
11.04.2014р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.08.2015р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.09.2015р., у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляці1йний суд, виходив з того, що кредитна заборгованість у розмірі 2047 грн. 58 коп. була стягнута рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2008р. та сплачена ОСОБА_1 у 2010р., отже, заборгованість за кредитним договором від 20.02.2007р. відсутня, правовідносини між сторонами припинені.
Ухвалою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016р. проведено системний аналіз ст. ст. 525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору та зроблено висновок, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права та отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. (правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 23.09.2015р. №6-1206цс15). Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пред'являючи позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що у результаті несвоєчасного погашення відповідачем заборгованості яка стягнута рішенням суду, утворилась заборгованість, а саме заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5910,77 грн. та заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 14706.75 грн., а всього 20617 грн. 52 коп.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1ст.259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1,5ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
З матеріалів справи вбачається, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2008р. було виконане 19.11.2010р., про що було повідомлено учасників виконавчого провадження, що підтверджується постановою державного виконавця, таким чином строк звернення позивача до суду становив до 19.11.2011р. згідно матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду 11.04.2014р.
Таким чином, позов було пред'явлено після спливу строку позовної давності, який закінчився у листопаді 2011 року.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" слід відмовити через сплив строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 257,258,259,261,266,267 ЦК України, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку " Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Ленінський районний суд м. Харкова.
Головуючий: