Справа №640/17205/17 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/790/1849/17 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: в порядку КПК України
16 листопада 2017 року м.Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
підозрюваного у режимі
відеоконференції - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2017 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 по кримінальному провадженню №12017220000001322 від 18.10.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .
Застосовано відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99 на 42 дні по 19 грудня 2017 року включно, без визначення суми застави.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 18 жовтня 2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.
В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12017220000001322 за ч.3 ст. 286 КК України (а.с.7).
06 листопада 2017 року ОСОБА_9 була повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (а.с.69-72).
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, 10 листопада 2017 року захисник підозрюваного ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2017 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України та не відповідністю практиці ЄСПЛ.
Крім того, підозра пред'явлена ОСОБА_9 на переконання захисника є необґрунтованою, а ризики не доведеними.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, пов'язаних з її утриманням під вартою.
ОСОБА_9 08 листопада 2014 року був доставлений до слідчого судді Київського районного суду міста Харкова, де і було розглянуто питання стосовно обрання йому запобіжного заходу.
За таких обставин, слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова при винесенні оскаржуваної ухвали було дотримано п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 р., оскільки розгляд питання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_9 відбувся за присутності підозрюваного.
Таким чином, слідчим суддею виконано вимоги КПК України та міжнародного права.
Вимога в апеляційній скарзі щодо розгляду даної апеляційної скарги за особистої участі підозрюваного ОСОБА_9 , який утримується під вартою, не базується на вимогах КПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 401 КПК України, обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Тиким чином, ОСОБА_9 має статус в силу вимог КПК України не обвинуваченого, а підозрюваного, а тому його клопотання про розгляд справи за його участю як і вимога про це захисника не підлягають задоволенню.
Вимога захисника в апеляції про проведення судового розгляду апеляційної скарги за участі підозрюваного - ОСОБА_9 забезпечена шляхом відіоконференції на яку ОСОБА_9 погодився, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ по справі «Нечипорук і Йонкало проти України», який чітко зазначає в п. 244, що в принципі апеляційний суд може переглядати постанову щодо тримання під вартою, винесену судом нижчої інстанції, за участі лише захисника затриманої особи, але за умовами забезпечення достатніх процесуальних гарантій під час судового засідання суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника підозрюваного та підозрюваного ОСОБА_9 , які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурорів, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, ч.1 ст.177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винувати у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9
кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України;
2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
3.недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.179-180).
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, судова колегія вважає не доведеним, судові матеріали не містять належного підтвердження існування цього ризику.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_8 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, є неспроможними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Підозра пред'явлена ОСОБА_9 (а.с.69-72) є обґрунтованою, адже при апеляційному розгляді жоден з учасників процесу включаючи підозрюваного не заперечував те, що ОСОБА_9 був учасником ДТП 18.10.2017 року в м. Харкові в наслідок якої загинуло шестеро осіб та було травмовано п'ятеро пішоходів з тілесними ушкодженнями різних ступенів тяжкості.
Згідно з висновком комплексної судово авто - технічної експертизи та фототехнічної експертизи і експертизи матеріалів та засобів відеозапису № 20033/20034/20035 від 01.11.2017 року дії водія автомобіля ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. п. 8.7.3(г) та (е), 8.10, 8.11 та 12.4 Правил дорожнього руху та знаходились з технічної точки зору у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події (а.с.32-68).
Слідчим суддею таким чином вірно було встановлено обґрунтованість пред'явленої підозри та виконано вимоги ч.1 ст.94 КПК України з точки зору допустимості, належності, достовірності доказів саме обґрунтованості підозри.
Більш того у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Судова колегія вважає, що ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тяжкістю кримінального правопорушення, суворістю покарання у разі доведеності вини, яке передбачено санкцією статті у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тяжкими наслідками у вигляді смерті та травмування кількох людей, суспільним резонансом у даній справі.
Судова колегія оцінює наявність даного ризику також з урахуванням факторів зміни процесуального статусу ОСОБА_9 з свідка на підозрюваного та те, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 не одноразово акцентував увагу апеляційного суду на свій хворобливий стан, що затруднює його участь в слідчих діях та судових засіданнях, та враховує суспільний резонанс даної справи.
Між тим, згідно висновку судово медичної експертизи № 6930-АЯ/17 згідно наданої медичної документації зазначеної вище на ім'я ОСОБА_9 слід сказати, що у нього у зв'язку з подіями 18 жовтня 2017 року мала місце закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та садна м'яких тканин тім'яної ділянки, садна та підшкірні гематоми м'яких тканин обох передпліч, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя-ковзання, струс головного мозку та гематоми за механізмом удару чи удару стиснення.
Даних за травматичні ушкодження кісткових мягкотканних структур шийного відділу хребта не виявлено. Скарги, дані анамнезу, клінічні прояви остеоходрозу шийного відділу хребта в меддокументації відсутні.
За ступенем тяжкості садна та гематоми відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів.( п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).
- За ступенем тяжкості закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день), згідно п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.
Громадянин ОСОБА_9 за станом здоров'я в даний час надання спеціалізованої кваліфікованої допомоги в умовах спеціалізованого стаціонару не потребує (а.с. 136-139).
За вищенаведених обставин не спростовано доводи клопотання прокурора щодо наявності ризику передбаченого п.4 ч.1 ст177 КПК України у вигляді перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовується тим фактом, що ОСОБА_9 буде намагатися затягувати розгляд кримінального провадження шляхом імітування начебто погіршення стану здоров'я.
Крім того, повідомлені прокурором відомості про ухиляння ОСОБА_9 від певних слідчих дій шляхом посилання на стан здоров'я не спростовані
Належної медичної документації що ОСОБА_9 за станом здоров'я не може утримуватися під вартою чи потребує термінового стаціонарного лікування до слідчого судді та апеляційного суду не надано.
Окрім того, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги захисника є взаємовиключними, оскільки адвокат стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просить застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід.
Крім того, згідно до п.51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.
Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою.
Попереднє утримання не повинне передувати покаранню у вигляді позбавлення волі, не може бути «форми очікування» обвинувального вироку».
Апеляційний суд враховує наведену позицію ЄСПЛ і те, що тримання під вартою є запобіжним заходом забезпечення кримінального провадження відповідно до п.9 ч. 2 ст. 131 КПК України та враховує рішення ЄСПЛ у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» що зазначив, що будь-яка особа яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
За викладених обставин у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_9 є недостатнім.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_9 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Наявність у підозрюваного на утриманні матері вірність висновків слідчого судді не спростовує.
Апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що слідчим суддею необґрунтовано враховано процесуальну позицію ОСОБА_9 який вину у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України не визнав, так як питання винності чи невинності вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Судова колегія також погоджується з доводами захисника про необґрунтованість вказівки слідчим суддею в ухвалі щодо можливості з боку підозрюваного повідомлення про перебіг досудового розслідування інших осіб та тривале безпідставне перебування у приватному лікарняному закладі.
Однак, дані недоліки не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та не спростовує обгрунтованість його рішення в цілому.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому доводи апеляції захисника щодо упередженості слідчого судді та незаконності ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2017 року якою заяву адвоката про відвід слідчому судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 залишено без задоволення апеляційний суд до уваги не приймає оскільки, чинний КПК України не передбачає апеляційне оскарження таких ухвал.
Посилання захисника на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не вірно зазначено «в слідчому ізоляторі управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області» в резолютивній частині ухвали слідчого судді заслуговує на увагу, а тому апеляційний суд розцінює це як технічну помилку (описку), яка може бути виправлена в порядку вимог ст. 379 КПК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2017 року належним чином мотивованою та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2017 року щодо застосування до підозрюваної за ч.3 ст.286 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: