№ 207/3125/16-ц
№ 2/207/402/17
27 жовтня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.
При секретарі : МОСПАН С.Б.
за участі представника позивача : ОСОБА_1
та представників відповідача : ОСОБА_2
ІВАХ .Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до К Р А В Ч Е Н К О ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих незаконним споживанням природного газу
Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в жовтні 2016 року звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до К Р А В Ч Е Н К О ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих незаконним споживанням природного газу, в якому просив суд стягнути з відповідача 6236, 06 гривень збитків, завданих незаконним споживанням природного газу, а також 1 378 гривень в рахунок відшкодування затрат позивача на оплату судового збору при зверненні з позовом до суду.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним за адресою: вул. Привільна, 38, у м. Кам'янське відкрито особовий рахунок № 00530974 на ОСОБА_5, за яким зареєстровано 1 особу, при цьому опалювальна площа будинку складає 101.4м2, та встановлено газові прилади: плита газова, АГВ (котел), ГК (колонка). При цьому позивач посилається на те, що ним неодноразово здійснювалось припинення газопостачання відповідачу: вперше таке відключення відбулось 13.10.2008 року (надано акт припинення газопостачання від 13.10.2008 року); вдруге остаточне припинення газопостачання відбулось 19.03.2014 року при виконанні денного завдання під час перевірки раніше відключених від газопостачання адрес (надано акт на самовільне підключення від 19.03.2014 року). Відповідно до абз.6 п.2.1. Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільчому підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою НКРЕ України від 29.05.2003 року № 475, де зазначено, що у разі самовільного відновлення газопостачання розрахунок збитків здійснюється за Нормами з дня припинення газопостачання до дня виявлення самовільного відновлення газопостачання, але не більше ніж за шість місяців, з урахуванням кількості самовільно підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі та кількості проживаючих осіб. З урахуванням наведених вище обставин та розрахунків просив стягнути з відповідача 6236.06 грн збитків, розрахованих ним за шестимісячний період з 19.09.2013 року по 18.03.2014 року.
Представник позивача, коли з'являвся в судові засідання, то наполягав на задоволенні позовних вимог з тих же правових підстав, що вказані в позовній заяві. В останні судові засідання представник позивача не з'являвся, але про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся кожного разу належним чином. Разом з тим представник позивача 27 жовтня 2017 року надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності. При вирішенні цього питання суд враховує надані ним раніше пояснення, в ході яких він пояснював суду, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представники відповідача в ході судового розгляду справи проти задоволення позову заперечували, подали до суду свої письмові заперечення проти позову, згідно яких вказують, що ніякого припинення газопостачання позивачем в 2008 році не здійснювалось, 19.03.2014 року дійсно відбулось припинення газопостачання домоволодіння за адресою: вул. Привільна, 38, у м.Кам'янське, проте воно відбулось з ініціативи відповідача у зв'язку із встановленням ним електричного опалення. Про наявність будь-яких претензій зі сторони позивача, відповідачу стало відомо виключно з позовної заяви. Просить застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності.
Крім того відповідач зазначає, що позивач знав про споживання відповідачем газу, що зокрема підтверджується карткою повторного інструктажу від 18.01.2009 року, та актом перевірки побутового газового лічильника №30974 від 16.09.2011 року, що на думку відповідача свідчить про неправильність обраного позивачем періоду розрахунку збитків, адже відповідно до абз.6 п.2.1. Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільчому підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою НКРЕ України від 29.05.2003 року №475 (далі за текстом - Порядок), зазначено, що у разі самовільного відновлення газопостачання розрахунок збитків здійснюється за Нормами з дня припинення газопостачання до дня виявлення самовільного відновлення газопостачання, але не більше ніж за шість місяців, з урахуванням кількості самовільно підключених газових приладів, пристроїв, розміру опалювальної площі та кількості проживаючих осіб. З урахуванням того, що виявлення самовільного підключення відповідачем до системи газопостачання позивачем (за умови якщо припустити, що 13.10.2008 року відбулось відключення) мало місце 18.01.2009р. під час проведення представником позивача інструктажу з техніки безпеки користування газовими приладами, або 16.09.2011 року - під час перевірки представником позивача побутового газового лічильника, відповідно шестимісячний період за який позивачем нараховуються збитки, відповідно до абз.6 п.2.1. Порядку повинен передувати одній з дат, або 17.01.2009р. або з 15.09.2011 року.
З урахуванням заяви представника позивача, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача у справі, та на підставі наявних у ній даних і доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому статтями 10, 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Аналізуючи заявлені позивачем вимоги, визначаючи їх правову природу, суд приходить до висновку що вимоги про стягнення збитків відповідно до ст.ст.22, 1192 ЦК України, з урахуванням ненадання сторонами договору на постачання газу, відносяться до деліктних правовідносин, тобто позивачем порушується питання про стягнення позадоговірної деліктної шкоди (збитків). Таким чином і рішення суду має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, та оскільки вимоги про стягнення збитків входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Аналізуючи поданий позивачем акт припинення газопостачання від 13.10.2008 року, суд приходить до висновку про необхідність його критичного оцінювання, адже його копія не була вручена відповідачу, причини невручення у акті не зазначені, та суду не було надано жодних доказів повідомлення відповідача про припинення газопостачання. Крім того, досліджуючи акт припинення газопостачання від 13.10.2008 року можна дійти висновку про те, що якщо припинення газопостачання дійсно відбулось, воно було здійснено у невстановлений порядком припинення газопостачання спосіб: так форма акту припинення газопостачання передбачає припинення газопостачання шляхом механічного від'єднання газопроводу (із застосуванням газозварювання, зі встановленням заглушки, шляхом перекриття вимикаючого пристрою з опломбуванням). Як було встановлено судом жоден із зазначених у акті способів припинення газопостачання позивачем застосовано не було. Допитаний в ході судового засідання свідок ОСОБА_6 надав загальні коментарі, та не зміг пояснити суду конкретні відомості щодо обставин припинення газопостачання домоволодіння за адресою: вул. Привільна, 38 у м. Кам'янське. На запитання представника відповідача про те звідки свідок знає, що 13.10.2008 року у домоволодінні за адресою: вул. Привільна, 38, у м. Кам'янське дійсно відбулось припинення газопостачання, свідок пояснив, що оскільки такі відомості зазначені у акті припинення газопостачання від 13.10.2008 року, це означає, що припинення газопостачання відбулось. Викладені свідком обставини, дозволяють суду на підставі ст. 63 ЦПК України дійти до їх критичного оцінювання. Крім того, критичному оцінюванню також підлягає і долучена до матеріалів справи представником позивача копія договору поставки газу, укладеного між позивачем та НАК «Нафтогаз України», оскільки на вимогу суду, позивач всупереч ч.2 ст.64 ЦПК України не надав оригіналу цього договору.
З урахуванням викладеного, за встановлених судом обставин, можна дійти висновку щодо відсутності у діях відповідача повного складу (всіх елементів) цивільного правопорушення (факту заподіяння шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку, вини заподіювача шкоди), а отже і підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) у заявленій до стягнення сумі; причинний зв'язок між поведінкою особи відповідача, та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом під час розгляду справи було також встановлено, що 18.01.2009 року та 16.09.2011 року службові особи позивача в ході виконання своїх обов'язків з'являлись до домоволодіння відповідача, здійснювали перевірку роботи газових приладів - відтак суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний щодо користування відповідачем природним газом. У зв'язку із чим суд погоджується з доводами відповідача про те, що з урахуванням того, що виявлення самовільного підключення відповідачем до системи газопостачання позивачем (за умови якщо припустити, що 13.10.2008 року відбулось відключення) мало місце 18.01.2009р. під час проведення представником позивача інструктажу з техніки безпеки користування газовими приладами, або 16.09.2011 року - під час перевірки представником позивача побутового газового лічильника, відповідно шестимісячний період за який позивачем нараховуються збитки, відповідно до абз.6 п.2.1. Порядку повинен передувати одній із дат, або 17.01.2009 року, або з 15.09.2011 року. Разом із тим позивачем заявлено вимоги про стягнення збитків за шестимісячний період з 19.09.2013 року по 18.03.2014 року.
Крім того суд зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, при цьому згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Таким чином позовна давність встановлюється з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. При цьому позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
За ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
З урахуванням того, що позивач звернуся до суду з позовом 31.10.2016 року, і просить суд про стягнення з відповідача збитків за шестимісячний період з 19.09.2013 року по 18.03.2014 року, при цьому відповідач просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо частини вимог, і відсутності поважних причин для поновлення цього строку.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи надані сторонами й досліджені судом докази, суд вважає за можливе повністю відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 8, 10, 57, 59, 60, 82, 88, 158, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до К Р А В Ч Е Н К О ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих незаконним споживанням природного газу, в сумі 6236.06 (шість тисяч двісті тридцять шість гривень 06 копійок) гривень збитків, завданих незаконним споживанням природного газу, -- в і д м о в и т и у п о в н о м у о б с я з і .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я : ОСОБА_7