Ухвала
іменем україни
08 листопада 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., ПоповичО.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року,
У січні 2012 року публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 24 вересня 2007 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір,відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 24 вересня 2014 року включно.
24 вересня 2007 року, назабезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ними було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач на добровільних засадах передав в іпотеку банку об'єкт нерухомості, що належить йому на праві власності, а саме: нежиле приміщення XLII підвалу та першого поверху літ. А-9 в будинку АДРЕСА_1.
Свої зобов'язання за кредитним договором, відповідач ОСОБА_3 з 08 жовтня 2008 року не виконує, в зв'язку з чим утворилась заборгованість урозмірі 114 483,55 доларів США та 205 601 грн 55 коп.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2007 року в сумі 114 483,55 доларів США та 205 601 грн 55 коп., а також судовий збір в розмірі 3219 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року, позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 114 486,55 доларів США та 205 601 грн
55 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом установлено, що 24 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір,відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 24 вересня 2014 року включно.
24 вересня 2007 року, назабезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ними було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач на добровільних засадах передав в іпотеку банку об'єкт нерухомості, що належить йому на праві власності, а саме: нежиле приміщення XLII підвалу та першого поверху літ. А-9 в будинку АДРЕСА_1.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 08 жовтня 2008 року припинив виконання зобов'язання за кредитним договором, тобто було здійснено останній платіж.
Відповідно до п. 3.2.1 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язаний повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки, частинами та в строки, які встановлені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, який є додатком № 1 до кредитного договору.
Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, останній зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочки.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених ст. ст. 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_3 не виконав належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.
Доводи касаційної скарги про те, що банком пропущено строк позовної давності у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте з матеріалів справи вбачається, що ні відповідач, ні його представник з заявою про застосування строку позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції не зверталися.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: В.М. Коротун
Л.М.Мазур
Т.О. Писана
О.В.Попович
