Справа: № 826/15033/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
15 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Зайкіної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2016 №Ф-6702-23.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована 13.05.2010 як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, є платником єдиного податку 3 групи відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1 від 29.05.2012р.
У зв»язку з тим, що за позивачкою обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 17017,08грн. , відповідачем винесено вимогу про сплату бору (недоїмки) від 03.08.2016 року №Ф-6702-23.
Вказана вимога є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, в той час, як позивач свої доводи належним чином не довів і не обгрунтував.
Колегія суддів не може повною мірою погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон №2464) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно із ч.10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Відповідно до ст. 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Відповідно до п.4 Р.VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимога на сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).
Також, слід зазначити, що згідно з п. 3 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування №449 від 20.04.2015р., фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Матеріалами справи підтверджено, що за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 17 017,08грн.
Як наголошувалось вище, позивачка є зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку.
Позивачкою не заперечується той факт, що вона не сплачувала єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган мав право надсилати (вручати) їй вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, слід зазначити, що відповідно до п. 102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що обліковувалась за позивачем у Пенсійному фонді України та була передана до податкового органу, в сумі 2338,06 грн. заявлена поза межами строку, передбаченого вищенаведеною нормою Податкового кодексу, тому вимога в цій частині підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу від 03.08.2016 №Ф-6702-23 в частині зобов'язання сплати недоїмки в сумі 2 388,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Постанова в повному обсязі складена 20 листопада 2017 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
І.В.Федотов