14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9886/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Куціль С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВCТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі - Ліквідаційна комісія, УМВС відповідно) у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії щодо відмови у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків;
зобов'язати відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків;
зобов'язати Ліквідаційну комісію скласти акти Н-1* та Н-5* за фактом нещасного випадку, що стався 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за фактом розслідування нещасного випадку, що стався з ним 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків було призначено службове розслідування. За результатами якого позивачеві мали би бути видані відповідні акти. Однак, 08.10.2017 комісією, що проводила службове розслідування було складено висновок, відповідно до якого таке розслідування було визнано завершеним, до прийняття рішення органами слідства по кримінальному провадженню. Проте, після закриття кримінального провадження жодних дій щодо продовження розпочатого службового розслідування вчинено не було. Натомість, повторно звернувшись до Ліквідаційної комісії з проханням вчинити відповідні дії, позивачем отримано відповідь у якій вказано, що даний орган не може проводити службові розслідування та здійснювати інші дії, що покладалися на діяльність працівників міліції до здійснення процедури ліквідації даного підрозділу. Крім того, зазначено, що таке рішення є остаточним, та більше з цього приводу розглядатися не буде. Позивач вважає, таку відмову протиправною та такою, що позбавляє його можливості отримати належну одноразову грошову допомогу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року у справі №819/1221/17 позов задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію вирішити питання щодо проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків. В решті позовних вимог відмовлено.
Із судовим рішенням не погодились сторони.
Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що діяльність утвореної Ліквідаційної комісії спрямована лише на виконання заходів, пов'язаних з ліквідацією УМВС, а тому така позбавлена можливості проводити розслідування нещасного випадку.
У свою чергу, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Покликається на те, що задоволення судом першої інстанції таким чином його позову неповною мірою захищає його порушенні права та інтереси, оскільки рішення про проведення службового розслідування вже прийнято та у його проведенні відмовлено, а повторне вирішення такого питання чинним законодавством не передбачено.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, ОСОБА_1 просив про розгляд справи за його відсутності. А тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що такі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач наділений необхідними повноваженнями щодо вирішення питань пов'язаних з розслідуванням та обліком нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, а тому не позбавлений можливості повторно провести відповідне розслідування.
Такі висновки цього суду є вірними з огляду на таке.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що позивач з 1993 по 2016 роки перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах (а.с.15).
У період з 13.08.2014 по 13.09.2014 терміном на 32 доби, наказом УМВС від 12.08.2014 №206 о/с дск., ОСОБА_1 спільно з іншими працівниками міліції Тернопільської області був відряджений у зону проведення антитерористичної операції (далі - АТО; в м.Сєвєродонецьк Луганської області; а.с.9-10).
07.09.2014 позивачем спільно із окремими працівниками УМВС було затримано підозрюваного у скоєнні пограбування (а.с.16).
Під час такого затримання підозрюваний здійснив спробу втечі в ході якої почав вириватися від позивача, котрий тримав його за одяг в ділянці плеча. Внаслідок спричиненої сутички, зі слів ОСОБА_1, він відчув різкий біль великого пальця правої руки.
Після повернення із відрядження 09.09.2014 позивач через тривалий біль та погіршення стану функціонування правої руки звернувся в Тернопільську комунальну лікарню швидкої медичної допомоги №1, де йому було поставлено діагноз: закритий перелом великого пальця правої руки. А 18.09.2014 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільського місцевого відділення УМВС (далі - МВ) щодо спричинення йому тілесних ушкоджень в зоні АТО. Того ж дня вказане повідомлення було зареєстровано в єдиному обліку УМВС під №16214, а слідчим відділом МВ УМВС відомості з даного приводу було внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) №12014210010002467 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України (а.с.30).
Наказом начальника УМВС від 19.09.2014 №1331 за фактами, викладеними у заяві підполковника міліції ОСОБА_1, призначено службове розслідування (а.с.73).
Проте, уже 08.10.2014 дане розслідування було завершеним, про що оформлено відповідний висновок. Зі змісту резолютивної частини висновку видно, що остаточне питання щодо можливого отримання травмування підполковником міліції ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків в зоні АТО на сході України буде вирішуватися після прийняття рішення органами слідства по кримінальному провадженню (а.с.71-72).
17.02.2017 позивач звернувся із заявою до голови Ліквідаційної комісії у якій просив завершити службове розслідування за фактом травмування та прийняття рішення у відповідності до чинного законодавства; і у відповідності до пунктів 3.8, 3.15 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України» затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 27.12.2002 №1346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 31.01.2003 за №83/7404; далі - Порядок №1346;) скласти та видати акти Н-1* та Н-5*(а.с.19-20).
У відповідь на вказану заяву листом від 24.02.2017 №29 ОСОБА_1 повідомлений про те, що за результатами проведеного службового розслідування щодо факту його травмування під час виконання службових обов'язків не було здобуто достатніх доказів, що підтверджують даний випадок. У зв'язку з цим керівництвом УМВС було прийнято рішення щодо припинення службового розслідування та повернення до розгляду даного питання лише після закінчення досудового розслідування за кримінальним провадженням (а.с.21).
30.05.2017 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014210010002467 закрито (а.с.23-24).
Листом від 04.07.2017 №433/05/2-2012, на повторне звернення позивача від 21.06.2017 щодо завершення службового розслідування відповідачем останньому повідомлено про те, що відповідно до функцій Ліквідаційної комісії така не може проводити службові розслідування та здійснювати інші дії, що покладалися на діяльність працівників міліції до здійснення процедури повної ліквідації даного підрозділу. Функцією відповідача на даний час є виключно проведення повної ліквідації УМВС та підрозділів, що в нього входили. У зв'язку з цим, проведення службового розслідування Ліквідаційною комісією за фактом травмування ОСОБА_1 неможливе.
Не погодившись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Порядком №1346 встановлено процедуру розгляду питань пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Відповідно до п.2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (п.2.2 Порядку №1346).
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (п.2.4 Порядку №1346).
Згідно з п.3.1 Порядку №1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Пунктом 3.5 цього ж таки Порядку визначено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
За змістом п.3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
Пунктами 3.9 та 3.10 Порядку №1346 передбачено, випадки за наявності, яких комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», в період проходження служби.
У відповідності до п.3.19 Порядку №1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень.
Ці служби мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, або висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події.
Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов'язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік (п.3.29 Порядку №1346).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 №730 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, у тому числі УМВС. На виконання цієї постанови триває процедура ліквідації територіальних органів МВС.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) УМВС з 03.11.2015 перебуває в стані припинення.
Відповідно до наказу МВС від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» вважаються такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається, а саме: по Тернопільській області скасовано всі штати, скорочені всі посади.
Відповідно до ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи УМВС на час виникнення спірних відносин в ЄДР відсутній.
Разом з тим, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (п.4 ст.105 ЦК).
Виходячи з вищенаведених норм, повноваження з вирішення питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, залишаються за ліквідаційними комісіями, а тому доводи Ліквідаційної комісії про відсутність у них повноважень на проведення подібних розслідувань є безпідставними.
Що ж до позовних вимог позивача, то суд першої інстанції керуючись ч.2 ст.11 КАС, вийшовши за межі заявленого позову, прийшов до вірного висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно вирішити питання щодо проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 07.09.2014 під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.
Крім того, правильним є посилання суду на відсутність у нього компетенції в межах, якої він міг би зобов'язувати Ліквідаційну комісію складати відповідні акти (Н-1* та Н-5*) за фактом розслідування нещасного випадку, адже перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим ч.3 ст.2 КАС критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Приписами №1346, закріплено правило за яким пов'язаність/не пов'язаність нещасного випадку з виконанням службових обов'язків та складання за результатами розслідування відповідних актів відноситься до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку.
Відповідно до Рекомендацій №К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Тобто дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, враховуючи, що саме комісія з розслідування нещасного випадку наділена дискреційними повноваженнями з питань встановлення пов'язаності нещасного випадку з виконанням службових обов'язків та складання актів, суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.
З огляду на це, суд першої інстанції скориставшись правом, передбаченим ч.2 ст.11 КАС, з метою відновлення порушених прав позивача і уникнення порушення дискреційних повноважень відповідача, прийняв обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, з наведених вище підстав.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,
Апеляційні скарги ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст виготовлений 20 листопада 2017 року.