14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10423/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3737978-13 від 13 травня 2017 року, винесене ГУ ДФС у Тернопільській області, згідно якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб 18010900» за 2017 рік у розмірі 33091,14 грн., які необхідно сплатити на протязі 60 днів в користь державного бюджету.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем було безпідставно нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою за період 2017 року у розмірі 33091,14 грн, хоч строк дії договору оренди вищевказаної земельної ділянки сплив ще 25 квітня 2016 року, і з цього часу ОСОБА_1 земельною ділянкою не користується. Відтак, відповідачем без достатніх на це законних підстав, поза межами договору оренди земельної ділянки, було визначено суму грошового зобов'язання щодо орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017 році, що є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству України.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Тернопільській області №3737978-13 від 13 травня 2017 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС України у Тернопільській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2006 року між ОСОБА_1 (за договором - Орендар) та Збаразькою міською радою в особі діючого на той час голови міської ради (за договором - Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (надалі - Договір) строком на 10 років. Даний договір зареєстрований у Тернопільській філії ДЗК в м. Збаражі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2006 року за №0406648000695.
Згідно умов зазначеного договору, зокрема п.8, даний договір оренди землі було укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар мав переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, а у п.37 Договору зазначено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, дія даного договору оренди землі була припинена ще 25.04. 2016 року, і саме з цього часу відсутні правові та законні підстави нарахування орендної плати.
Згідно довідки Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 18 травня 2017 року за №805/10/1300, станом на 25 квітня 2016 року (дата закінчення вказаного вище договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення) заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 у позивача немає, натомість наявні переплата у розмірі 1158,56 грн. Дана обставина підтверджує добросовісне виконання орендарем умов договору.
Відповідно до ст.287 ПК України, власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою. У разі припинення права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Отже, плата за користування земельною ділянкою поширюється на весь період користування землекористувачем такою земельною ділянкою і припиняється в момент закінчення дії такого договору.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення укладений між ОСОБА_1 та Збаразькою міською радою припинився 25.04.2016 року, і у встановленому договором порядку не був продовжений чи укладений на новий період, а саме, за 30 днів до закінчення строку дії не було письмово повідомлено орендодавця про намір продовжити дію договору. Таким чином, з цього моменту у позивача припинились будь-які обов'язки щодо сплати грошового зобов'язання по цій земельній ділянці.
Таким чином, апелянт безпідставно нарахував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2017 року у розмірі 33091,14 грн, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №3737978-13 від 13.05.2017 року.
Відносно посилань на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта слід вказати, що така підтверджує державну реєстрацію договору оренди, а не фактичне користування земельною ділянкою поза граничним строком, що визначений Договором оренди.
Враховуючи встановленні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази колегія суддів прийшла до беззаперечного переконання про підставність задоволення даного позову.
Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч.1 ст. 41, ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі №819/1073/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Р. М. Гулид
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький
Повний текст судового рішення виготовлено 20.11.2017 року