(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)
"15" листопада 2017 р. справа № 336/5322/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року у справі №336/5322/17
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У вересні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік (1650,43 грн.);
- зобов'язати відповідача врахувати позивачу пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 07.08.2017 року із застосуванням показника середньої зарплати з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр. 3764,44 грн.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідач при обчисленні пенсії повинен застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Отже, пільги дострокового виходу на пенсію за вислугу років визначаються п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Таким чином, відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком тому, що позивачу вже було призначено пенсію, розраховану згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачем заява про перерахунок пенсії подана не за формою, встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), а тому була зареєстрована як звернення у відповідності ст.5 Закону України "Про звернення громадян".
Про прийняте рішення, за результатом розгляду вказаної заяви, позивача було повідомлено у встановлені законом строки та надано відповідь №326/3-1 від 31.08.2017р.
Згідно фактичних обставин, позивач із заявою про перерахунок пенсії за віком до відповідача не звертався, тому й рішення з цього приводу не приймалося. Листом від 31 серпня 2017 року відповідачем надано роз'яснення щодо права на пенсію за віком на умовах та порядок звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою.
Звернення до суду за захистом своїх прав само по собі не є підставою для виникнення прав та обов'язків у пенсійній сфері. Для цього необхідне волевиявлення особи, яка звертається до пенсійного Фонду. За відсутністю згоди особи на призначення пенсії, відсутні підстави для виникнення правочину. Крім того, повноваження УПФ по розгляду заяв пенсіонерів визначені в вищезазначеному Порядку.
Заява до пенсійного Фонду подається із дотриманням загальних правил діловодства, які встановлені для підприємств, установ та організацій. Відсутність належного документа, який підтверджує звернення особи до УПФ не дає можливості останньому розглянути цю заяву відповідно до діючого законодавства. Правова позиція відповідача підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року у справі №К/800/12888/16.
В позові позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14 та ухвали Вищого адміністративного суду України, однак таке посилання є недоречним, оскільки в них розглянуто інші спірні правовідносини, а саме: переведення пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 06.09.2010 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до поданої заяви з 07.08.2017 року позивачу призначена пенсія за віком Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
17.08.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:
- перерахувати пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто 2014-2016 роки (3764,40 грн.);
- надати позивачу роздруківку (розпорядження про нарахування пенсії, зазначивши детальний розрахунок заробітку і періодів, які враховуються для нарахування пенсії з усіма розрахованими та наявними у пенсійній справі коефіцієнтами).
Листом від 31.08.2017 року №326/З-1 відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за віком на підставі наступного. Так, відповідач зазначив, що 06.09.2010 року позивач звернувся з заявою №487 від 06.09.2010 року про призначення пенсії за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909.
Розмір пенсії визначався відповідно до статті 27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розрахунок заробітної плати провадився відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: враховано заробітну плату за період з 01.06.1992 року по 31.05.1997 року згідно довідки про заробітну плату та весь період страхового стажу за даними СПОВ починаючи з 01.07.2000 року по 31.08.2010 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення (1650,43 грн. - за 2009 рік). Коефіцієнт заробітної плати склав - 1,09122. Коефіцієнт по стажу склав - 0,44663. Загальний стаж роботи позивача складав 33 роки 01 місяць 28 днів.
Згідно ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років призначається та виплачується лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії. Таким чином, після працевлаштування на посаду медичної сестри фізіотерапевтичного відділення з 08.09.2010 року, пенсія позивачу не виплачувалася.
07 серпня 2017 року позивач звернувся до управління з заявою (№ 1829/4711 від 07.08.2017 року) про переведення на пенсію за віком.
Відповідно до п.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дати подання відповідної заяви з усіма необхідними документа ми (оригіналами та копіями трудової книжки, паспорта, ідентифікаційного коду, документів про навчання на денній формі, військового білету та інших).
При переведенні з одного виду пенсії на інший може враховуватись заробітна плата за періоди стажу, зазначені в частині першій ст.40 зазначеного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У випадку позивача при переведенні з одного виду пенсії на інший, був застосований показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2009 рік - 1650,43 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 327 п.1 від 23.04.2012 року.
Загальний розмір розрахованої пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на 07.08.2017 року склав 1156 грн. 54 коп.
Під час розрахунку пенсії відповідачем використано показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 р.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки:
- ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. У даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону;
- позивач не просив відповідача призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а тому відповідач при обчисленні пенсії повинен застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В постанові від 29 листопада 2016 року №133/476/15-а Верховний Суд України дійшов висновку, що "показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, ОСОБА_6 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_6 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України безпідставно погодився з висновком суду апеляційної інстанції про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV."
До призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач отримував пенсію, призначену за вислугу років відповідно до п."е" ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 29 листопада 2016 року №133/476/15-а, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач з 07.08.2017 року мав здійснювати розрахунок та виплату позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2014-2016рр.), що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи відповідача щодо подання позивачем заяви від 17.08.2017 року про перерахунок пенсії не за встановленою Порядком формою не свідчать про правомірність дій відповідача щодо розрахунку пенсії позивача з 07.08.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2009 р. Лист відповідача від 31.08.2017 року №326/З-1 фактично містить відмову у перерахунку пенсії позивача. Також в зазначеному листі відповідач не посилається на те, що заява позивача розглянута відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідач діяв з порушенням вимог чинного законодавства та не довів суду правомірність своєї відмови.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року у справі №336/5322/17 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: В.Є. Чередниченко