Головуючий у 1 інстанції - Назаренко Г.В.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
15 листопада 2017 року справа №235/1715/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Святодух О.Б., представника позивача - ОСОБА_2, діючого за дорученням, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року у справі № 235/1715/17 за позовом ОСОБА_3 до директора Покровського міського центру зайнятості Донецької області Толмачова М.І., Покровського міського центру зайнятості Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до директора Покровського міського центру зайнятості Донецької області Толмачова М.І. про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу допомоги, як безробітній з 24 грудня 2015 року по 01 вересня 2016 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу по безробіттю з 24 грудня 2015 року по 01 вересня 2016 року і зробити відповідний запис в трудовій книжці позивача (а.с. 1-2).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від від 21 липня 2017 року залучено до участі у справі і якості другого відповідача Покровський міський центр зайнятості Донецької області (а.с. 97-98).
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року у справі № 235/1715/17 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі (а.с. 138-145).
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянтом зазначено, що не виплата позивачу спірної допомоги по безробіттю порушує її права та звужує їх, оскільки з отриманої допомоги по догляду за інвалідом 1 групи були сплачені страхові внески та на цей період відповідач безпідставно зменшує її страховий стаж і, відповідно, відкладає її вихід на пенсію, протиправно не сплачує допомогу по безробіттю.
У зв'язку із вищевказаним апелянт просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 161-162).
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перший відповідач та представник другого відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
14 листопада 2017 року від представника Покровського міського центру зайнятості до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Центрі зайнятості як безробітна з 27 серпня 2010 року по 18 листопада 2011 року, із призначенням їй допомоги по безробіттю з 03 вересня 2010 року по 28 серпня 2011 року, припинено виплату допомоги по безробіттю з 29 серпня 2011 року, з 19 листопада 2011 року позивача знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням Центру зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин, що не заперечувалось сторонами по справі.
З 01 серпня 2013 року по 08 грудня 2015 року вона здійснювала догляд за своєю матірю інвалідом 1 групи, яка померла 08 грудня 2015 року.
24 грудня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 Центром зайнятості поновлено її статус безробітної, але відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю у зв'язку з відсутністю факту працевлаштування після попереднього перебування на обліку в центрі зайнятості.
Про прийняте рішення позивачці повідомлено Центром зайнятості 24 грудня 2015 року, що підтверджується Додатком 2 до Персональної картки № НОМЕР_1, що містить підпис позивача та дату ознайомлення з прийнятим рішенням (а.с.87, 113-115).
Згідно записам у трудовій книжки позивача після припинення їй виплати допомоги по безробіттю згідно п.п.12 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Індивідуальним відомостям про застраховану особу, а також відомостям з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач працевлаштована не була (а.с.42, 47, 76).
Не погодившись із не виплатою допомоги по безробіттю, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Спірним питанням у справі, є правомірність не виплати відповідачем допомоги по безробіттю позивачу у спірний період.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відмовою Центру зайнятості у призначенні позивачу допомоги по безробіттю, підстави для внесення в її трудову книжку записів про виплату їй допомоги були відсутні
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533).
Згідно з ч. 1ст. 21 Закону № 1553 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш, як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Частиною 2 ст. 22 Закону № 1533 встановлено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Відповідно до ч. 3-11 ст. 22 Закону № 1533 допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання. Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23 цього Закону. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ст.23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Відповідно до ч. 4 - 5 ст. 23 Закону № 1533 допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня. У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.
Пунктом 10 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613 (далі - Порядок), передбачено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно є день призначення допомоги по безробіттю після закінчення дворічного періоду.
Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.
Відповідно до положень п.11 Порядку виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.
У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.
У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.
Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.
Тобто умовою отримання допомоги є працевлаштування позивача.
24 грудня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 Центром зайнятості поновлено її статус безробітної, але відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю у зв'язку з відсутністю факту працевлаштування після попереднього перебування на обліку в центрі зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 здійснювала догляд за інвалідом 1 групи з 01.08.2013 року по 08.12.2015 року з отриманням компенсаційних виплат працездатній особі, що є поважною причиною перерви страхового стажу(п.1 ст.22 Закону № 1533).
Відповідно до аб.6 п.п.2 п.2 розділу ІІІ Порядку№ 613 до страхового стажу не включаються, зокрема, отримання допомоги або компенсації непрацюючою працездатною особою, яка фактично здійснювала догляд за інвалідом I групи. Отже, на підставі наведеного суд знаходить позицію позивача хибною, оскільки у позивача відсутній страховий стаж та вона не була працевлаштована після попереднього часу отримання допомоги по бізробіттю.
Факт працевлаштування не підтверджено ,а ані записом у трудовій книжці , ані відомостями про особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Про прийняті рішення позивач повідомлена Центром зайнятості 24 грудня 2015 року, що підтверджується Додатком 2 до Персональної картки № НОМЕР_1, що містить підпис позивача та дату ознайомлення з прийнятим рішенням (а.с.87, 113-115).
Згідно записам у трудовій книжки позивача після припинення їй виплати допомоги по безробіттю позивач працевлаштована не була (а.с.42, 47, 76).
Відповідно до п.5 розділу У1 Порядку у трудовій книжці за бажанням особи посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю у порядку, передбаченому в підпункті "е" пункту 2.19 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
У разі припинення виплати допомоги по безробіттю усі записи, внесені до трудової книжки особи, засвідчуються особистим підписом посадової особи та печаткою центру зайнятості.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з відмовою Центру зайнятості у призначенні позивачу допомоги по безробіттю, підстави для внесення в її трудову книжку записів про виплату їй допомоги були відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач Покровський міський центр зайнятості Донецької області правомірно прийняв рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу допомоги по безробіттю, а також не вніс в її трудову книжку запис про виплату допомоги по безробіттю.
Крім того, суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про Покровський міський центр зайнятості Донецької області директор центру зайнятості керує діяльністю цього центру та є персонально відповідальним покладених на нього завдань і функцій в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділених у розпорядження центру майна та матеріальних цінностей, виконання наказів і доручень Голови Служби та директора Донецького обласного центру зайнятості.
Директор центру зайнятості без доручення діє від імені центру, представляє його інтереси у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян тощо, укладає договори, видає довіреності на представництво інтересів центру.
Відповідно до п.6 Розділу У Положення про державну службу зайнятості директор центру зайнятості:
1) забезпечує виконання базовим центром зайнятості, його філіями вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики України з питань, що належать до сфери діяльності державної служби зайнятості, рішень правління Фонду, інших нормативно-правових актів;
2)керує діяльністю базового центру зайнятості та його філіями, забезпечує виконання покладених на нього завдань і функцій, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділених у розпорядження базовому центру зайнятості майна та матеріальних цінностей, виконання наказів і доручень Голови Центрального апарату Служби та директора регіонального центру зайнятості;
3)без доручення діє від імені базового центру, представляє його інтереси у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян тощо, укладає договори, видає довіреності на представництво інтересів центру;
4)приймає рішення щодо утворення та ліквідації філій у межах затвердженої директором регіонального центру зайнятості граничної чисельності працівників регіонального центру зайнятості за погодженням із регіональним центром зайнятості та Центральним апаратом Служби, затверджує положення про них;
5)є відповідальним за виконання покладених на базовий центр зайнятості, його філій завдань і функцій, цільове використання коштів Фонду, а також за належне використання майна і матеріальних цінностей, що знаходяться у розпорядженні базового центру зайнятості, виконання наказів і доручень Голови Центрального апарату Служби;
6)виконує інші повноваження, передбачені законодавством.
Отже, до функціональних обов'язків начальника центру зайнятості не відноситься призначення та виплата допомоги по безробіттю, а також вчинення записів у трудовій книжці безробітного про початок та припинення виплати по безробіттю.
Відтак, позовні вимоги позивача до директора Покровського міського центру зайнятості Донецької області Толмачової М.І., про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії пред'явлено безпідставно.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними дії центру зайнятості щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу допомоги по безробіттю, а також не внесення в її трудову книжку запису про виплату допомоги по безробіттю.
Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2017 року у справі № 235/1715/17 за позовом ОСОБА_3 до директора Покровського міського центру зайнятості Донецької області Толмачова М.І., Покровського міського центру зайнятості Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 15 листопада 2017 року.
Повний текст ухвали виготовлено 20 листопада 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова