14 листопада 2017 року Справа № 905/944/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс"
на рішеннягосподарського суду Донецької області від 30.05.2017
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017
у справі№ 905/944/17 господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лінкольн"
простягнення 42 000,00 грн.,
за участю представників:
від позивачане з'явився
від відповідачане з'явився
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" (далі - ТОВ "Спецпоставка Плюс") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкольн" (далі - ТОВ "Лінкольн") про стягнення 42 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2017 у справі № 905/944/17 (суддя Левшина Я.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів у складі: Попков Д.О. - головуючий, Зубченко І.В., Марченко О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2017 у справі № 905/944/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 905/944/17, ТОВ "Спецпоставка Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Спецпоставка Плюс" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.11.2017 о 10 год. 40 хв.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.10.2016 між ТОВ "Спецпоставка Плюс" (Експедитор) та ТОВ "Лінкольн" (Перевізник) було укладено договір-угоду на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 0113/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор діє від імені та за рахунок коштів третьої сторони - Замовника, залучає Перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях. Експедитор діє на підставі договору-доручення з Замовником.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги Перевізника на узгоджених в договорі-угоді умовах.
Пунктом 9.1 Договору сторони передбачили, що даний договір діє до 31.12.2016, або до дати його призупинення (у випадку розірвання за згодою сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У пункті 9.2 Договору передбачено, що у випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виразить свого наміру про його розірвання, договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.
Іншими умовами Договору сторони визначили обов'язки та відповідальність сторін, порядок розрахунків тощо.
Місцевий та апеляційний господарські суди, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів припинення дії Договору, дійшли висновку, що термін дії Договору був автоматично продовжений.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ "Лінкольн" було виставлено позивачу рахунок від 13.03.2017 № 35 на сплату транспортних послуг на суму 42 000,00 грн.
Вказаний рахунок оплачено ТОВ "Спецпоставка Плюс", що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2017 № 258.
23.03.2017 ТОВ "Спецпоставка Плюс" направило відповідачу вимогу про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 42 000,00 грн., яка мотивована тим, що жодних транспортно-експедиторських послуг Перевізником не надавалось.
Невиконання вказаної вимоги та неповернення, на думку позивача, надмірно сплачених коштів у сумі 42 000,00 грн., стало підставою для звернення ТОВ "Спецпоставка Плюс" з даним позовом, який обґрунтовано посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави (глава 83 - набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума коштів у розмірі 42 000,00 грн., сплачено позивачем 14.03.2017 згідно з платіжним дорученням № 258.
У платіжному дорученні від 14.03.2017 № 258 вказано призначення платежу: "оплата за транспортні послуги, з-но рах. № 35 від 13.03.2017р., дог. № 0113/16 від 10.10.16, в т.ч. ПДВ 20% - 7000,00 грн.".
Тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума коштів була сплачена за послуги, згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 № 0113/16.
Встановивши, що між сторонами у справі було укладено Договір, а кошти в сумі 42 000,00 грн., які ТОВ "Спецпоставка Плюс" просить стягнути з ТОВ "Лінкольн", отримано останнім у якості оплати за надані послуги на виконання вказаного Договору, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13.
Враховуючи вищевикладене, місцевий та апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 905/944/17, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2017 у справі № 905/944/17 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
С.Р. Шевчук