79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" листопада 2017 р. Справа № 914/1505/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.В. Зварич
ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.07.2017),
відповідача- не з'явився (належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2021», б/н від 12.10.2017 (вх.№01-05/4930/17 від 19.10.2017)
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2017
у справі №914/1505/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 2021» , м. Львів
про стягнення 205 632,78грн
У липні 2017 року ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Укрсвіт 2021» про стягнення 205 632,78грн заборгованості, з якої: 178 200,00грн орендна плата, 15 208,72грн пеня, 2 178,66 грн 3% річних та 10 045,40грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору оренди баштового крану №02-10/16 від 02.10.2016 позивач (орендодавець) передав відповідачу (орендарю) баштовий кран строком до 31.12.2017. Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору за перший місяць оренди (жовтень 2016 року) орендар сплачує 46 200,00грн, в т.ч. 9 240,00грн ПДВ, а за наступні місяці користування орендна плата встановлюється в розмірі 21 600,00грн, в т.ч. 3 600,00грн ПДВ.
Позивач вказує, що за період жовтня 2016 року по січень 2017 року відповідач зобов'язаний був сплатити 100 200,00грн орендної плати, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт за вказаний період, які підписані відповідачем. Однак, станом на 06.02.2017 відповідач здійснив оплату частково в розмірі 20 000,0грн, його заборгованість по орендній платі становила 80 200,00грн. У зв'язку з наявною заборгованістю позивач звернувся до відповідача з претензією №06-02/17 від 06.02.2017, в якій вимагав погасити борг протягом 5 днів з дня її отримання. На погашення боргу відповідач сплатив у березні 2017року 10 000,00грн та звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди. 12.05.2017 позивач надіслав відповідачу два примірники угоди про дострокове припинення договору оренди №02-10/16 від 02.10.2016 і в подальшому 07.07.2017 сторони уклали угоду про дострокове припинення договору оренди №02-10/16 від 02.10.2016 та підписали акт приймання -передачі конструкції крану. Позивач зазначає, що відповідач до 07.07.2017 користувався краном, його заборгованість по орендній платі станом на 20.07.2017 становить 178 200,00грн (з урахуванням сплати в березні 2017 року 10 000,00грн). На підставі п. 5.4 договору, яким передбачено сплату пені у разі несвоєчасної оплати орендної плати у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ станом на цей період, позивач заявив до стягнення пеню за період з 20.01.2017 по 20.07.2017 в сумі 15 208,72грн та на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 2 178,66 грн 3% річних за період з 06.11.2016 по 20.07.2017 та 10 045,40грн інфляційних втрат за період з листопада 2016року по липень 2017року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №914/1505/17 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 178 200,00грн орендної плати, 15 208,72грн пені, 10 045,40грн інфляційних втрат, 2 086,66грн 3% річних та 3 083,10грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване ст.ст. 509,525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 220, 230 ГК України.
При частковому задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 178 200грн заборгованості по сплаті орендної плати, 15 208,72грн пені та 10 045,40грн інфляційних втрат. При перевірці розрахунку заявлених до стягнення 3% річних в сумі 2 178,66 грн суд встановив , що за спірний період 3% річних підлягають до стягнення в сумі 2 086,66грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник стверджує, що позивач свідомо затягував розірвання договору з метою нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних. Вказує, що потреба у користуванні відповідачем предметом оренди вичерпала себе у лютому 2017 року, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом-пропозицією від 23.02.2017 про розірвання договору оренди. 14.03.2017 відповідач вдруге звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди і лише 12.05.2017 позивач направив на його адресу примірники угоди про дострокове розірвання договору. Скаржник стверджує, що така пропозиція позивача була формальною і жодних реальних дій вчинено не було, у зв'язку чим 30.05.2017 відповідач знову звернувся до позивача з пропозицією про прибуття його представників для повернення баштового крану. Вказує, що лише з вини позивача сторони підписали 07.07.2017 угоду про дострокове припинення договору оренди і реальне повернення крану відбулось також 07.07.2017, про що зазначено у п. 3 угоди про дострокове розірвання договору оренди. При цьому скаржник посилається на ч.1ст.652 та ст.782 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що відповідач майже 2 місяці не підписував надіслану йому угоду про розірвання договори оренди, при цьому намагається звинуватити позивача у затягуванні розірвання договору оренди. Крім того, зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не вказує, в чому полягає незаконність рішення суду та порушення судом норм матеріального права.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.11.2017.
Ухвалою від 07.11.2017 розгляд справи відкладено на 14.11.2017.
У судове засідання 14.11.2017 скаржник не забезпечив явки свого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
02.10.2016 ТОВ “Спецпроектбуд” (орендодавець) та ТОВ “Укрсвіт 2021” (орендар) уклали договір № 02-10/16 оренди баштового крану, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове користування, баштовий кран, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві помісячну плату за користування баштовим краном, вартість якого становить 500 000,00 грн.
Кран, що наймається, буде використовуватись орендарем тільки у виробничих цілях (п.3.1).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору кран, що наймається, буде переданий орендареві протягом 20 днів з дати підписання даного договору найму баштового крану та здійснюється за актом приймання-передачі, який складається в 2-х екземплярах і оформляється належним чином в день передачі.
Плата за перший місяць (жовтень 2016 р.) користування баштовим краном встановлюється у розмірі 46 200,00 грн на місяць, в т.ч. ПДВ 9240,00 грн. Плата за наступні місяці користування баштовим краном встановлюється у розмірі 21 600,00 грн на місяць, в т.ч. ПДВ 3600,00 грн (п.п. 5.1, 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 плата за користування краном сплачується шляхом перерахування орендарем коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа за попередній місяць.
У разі несвоєчасного перерахунку орендарем плати за користування краном, передбаченої п. 5.1 договору, останній сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ станом на цей період.
За умовами п.п. 5.5, 5.6 договору оренда крану нараховується від дати підписання акту приймання-передачі крану від орендодавця до орендаря, але не пізніше 7 днів після його доставки на будівельний майданчик і закінчується від дати підписання акту приймання-передачі крану від орендаря до орендодавця після його повернення.
Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання (п. 9.5).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (п.4.1).
По акту прийому-передачі конструкції крану від 02.10.2016 орендодавець передав орендареві кран баштовий Potain 215 в технічно справному і комплектному стані.
Сторонами підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) за жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року , згідно з якими вартість оренди за вказаний період становить 100 200,00 грн, а саме:
- акт №ОУ-0000047 за жовтень-листопад 2016року на суму 62 400,00грн, в т.ч. 10 400,00грн ПДВ;
- акт №ОУ-0000062 за грудень 2016 року на суму 16 200,00грн, в т.ч. ПДВ 2 700,00грн;
- акт №ОУ -0000002 за січень 2017 року на суму 21 600,00грн, в т.ч. ПДВ 3 600,00грн.
Банківськими виписками по особових рахунках ТОВ «Компанія» Спецпроектбуд» підтверджено, що 04.01.2017 та 03.02.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача по 10 000,00грн ( разом 20 000,00) за оренду баштового крану (а.с. 58-59).
06.02.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 06-02/17 про сплату заборгованості з орендної плати в сумі 80 200,00грн.
02.03.2017 відповідач сплатив 10 000,00грн в рахунок погашення заборгованості (а.с. 60).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача щодо розірвання договору оренди баштового крану №02-10/16 від 02.10.2016 у зв'язку із зменшенням запланованих обсягів робіт .
12.05.2017 позивач надіслав відповідачу два примірника угоди про дострокове припинення договору оренди № 02-10/16 баштового крану від 02.10.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 12.05.2017, згідно з якими цьому поштовому відправленню присвоєно номер 7901817236440 (а.с. 22).
Відповідно до відомостей з офіційного сайту ДП поштового зв'язку «Укрпошта» поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 7901817236440 отримано адресатом 15.05.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, отриману угоду відповідач не підписав і не повернув позивачу, лише 07.07.2017 сторони уклали угоду про дострокове припинення договору оренди №02-10/16 баштового крану від 02.10.2016, за умовами якої дія договору оренди припинена сторонами з 07.07.2017.
По акту прийому-передачі конструкцій крану від 07.07.2017 відповідач повернув баштовий кран позивачу в технічному і комплексному стані.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1,5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору оренди баштового крану №02-10/16 від 02.10.2016 позивач передав відповідачу в оренду баштовий кран строком до 31.12.2017. Умовами договору передбачено плату за перший місяць користування баштовим краном (жовтень 2016 р.) у розмірі 46 200,00 грн ( з ПДВ ). Плата за наступні місяці користування баштовим краном встановлена у розмірі 21 600,00 грн ( з ПДВ)
Згідно з актами приймання-передачі, підписаними двома сторонами, за період жовтня 2016 року по січень 2017 року підлягала до сплати орендна плата в сумі 100 200,00грн . Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, він сплатив орендну плату частково в сумі 30 000,00грн, а саме: 04.01.2017 - 10 000,00грн, 03.02.2017 - 10 000,00грн, 02.03.2017- 10 000,00грн, тобто він сплатив орендну плату не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків її сплати.
07.07.2017 сторони уклали угоду про дострокове припинення договору оренди №02-10/16 баштового крану від 02.10.2016, за умовами якої дія договору оренди припинена сторонами з 07.07.2017. По акту прийому-передачі від 07.07.2017 відповідач повернув баштовий кран позивачу, однак орендної плати за період користування краном в повному обсязі не сплатив.
Отже, судом першої інстанції правомірно присуджена до стягнення заборгованість з орендної плати в сумі 178 200,00грн, яка нарахована позивачем за період з жовтня2016 року по червень 2017року (100 200,00грн ( за жовтень 2016-січень 2017) - 30 000,00 грн ( фактична сплата) + 108 000,00( за лютий -червень2017) = 178 200,00).
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами договору встановлено строк сплати орендної плати - не пізніше 5 числа за попередній місяць( п.5.3) та встановлено сплату пені за прострочення сплати орендної плати у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період( п.5.4).
За приписами частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що він не сплатив орендної плати у встановлений договором строк.
Відтак, за прострочення сплати орендної плати підлягають до стягнення пеня, 3% та інфляційні втрати, які правомірно та обгрунтовано присуджені до стягнення судом першої інстанції, з урахуванням перерахунку 3% річних, проведеного судом .
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Договором оренди (п. 9.5) передбачено, що договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку , за винятком, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Поряд з тим, в силу ч.1 ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Отже, відповідач як наймач не вправі відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку, таким правом наділений лише наймодавець, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Разом з тим договір може бути достроково розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у встановлених законом випадках.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 12.05.2017 надіслав відповідачу угоду про дострокове припинення договору оренди, яку відповідач отримав 15.05.2017, проте не підписав і не повернув позивачеві. Угода про дострокове розірвання договору оренди укладена сторонами лише 07.07.2017.
Відтак апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про те, що позивач свідомо затягував розірвання договору з метою нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору оренди в судовому порядку.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника та вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №914/1505/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 17.11.2017
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко