"14" листопада 2017 р. Справа № 922/2931/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Прокоп'єв К.Є., договір про надання правової допомоги від 07.09.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 19.09.2017 року НМІ №191489;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Компанії "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр (вх. №3113 Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.10.2017 року
у справі №922/2931/17
за позовом Компанії "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр
до відповідача Фізичної особи ОСОБА_4, м. Харків
про визнання недійсним договору
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року у справі №922/2931/17 (суддя Калантай М.В.) позов залишено без розгляду.
Компанія "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр з ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.10.2017р. у справі №922/2931/17 та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає про те, що договір про надання правової допомоги від 07.09.2016 року, укладений між адвокатом Прокоп'євим К.Є. та Компанією "Boretisano Holdings LTD" в особі ОСОБА_5 не визнаний недійсним в судовому порядку та не розірваний, тобто, є правомірним в силу приписів цивільного законодавства України, а тому, позовна заява даної юридичної особи підписана представником з належними повноваженнями.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017р. у справі №922/2931/17 суддею - доповідачем визначено суддю Россолова В.В. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2017р.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. та знаходженням на лікарняному судді Хачатрян В.С., суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
У судовому засіданні 30.10.2017 року оголошено перерву до 07.11.2017 року.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.11.2017 року, у зв'язку з відрядженням судді Тихого П.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
У судовому засіданні 07.11.2017 року оголошено перерву до 14.11.2017 року.
14.11.2017 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№11579), який долучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.10.2017 року, 07.11.2017 року та 14.11.2017 року представник позивача просив скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2017 року, 07.11.2017 року та 14.11.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Компанія "Boretisano Holdings LTD" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 вересня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, зобов'язано позивача надати докази наявності повноважень у громадянки ОСОБА_5 на укладення договору про надання правової допомоги від 07.09.2016 року від імені позивача з Прокоп'євим К.Є., який підписав позовну заяву, а саме: довіреність, посвідчену Посадовою особою з підтверджень ОСОБА_6 05.05.2016 року (апостиль від 06.05.2016 року №LM38221/16), з нотаріальним перекладом українською мовою.
У судовому засіданні господарського суду Харківської області 19.09.2017 року оголошувалась перерва до 04.10.2017 року для надання можливості представнику позивача надати суду оригінал довіреності, виданої 05.05.2016 року ОСОБА_5 директором Компанії "Boretisano Holdings LTD" Деспоіна Каралампус Ніколау, засвідчену посадовою особою з підтверджень ОСОБА_6, з проставленням 06.05.2016 року постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр апостилю № LM 38221/16.
04.10.2017 року представником позивача надано господарському суду Харківської області нотаріально засвідчений переклад вказаної довіреності, виданої директором Компанії "Boretisano Holdings LTD" Деспоіна Каралампус Ніколау 05.05.2016 року ОСОБА_5.
04 жовтня 2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав наведених вище.
Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що ОСОБА_5, як довіреній особі позивача, не надано права на передоручення наданих їй повноважень, у тому числі і права підписувати і подавати клопотання і звернення, а п. 4 довіреності в частині, що стосується права ОСОБА_5 наймати юристів та адвокатів, не містить визначення правового статусу цих осіб як таких, що можуть набувати в порядку передоручення наданих ОСОБА_5 прав на підписання позовних заяв.
Господарський суд першої інстанції також, виходив з того, що позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав підписана адвокатом Прокоп'євим К.Є., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 07.09.2016 року, укладеного з ОСОБА_5, яка в свою чергу діяла на підставі довіреності, виданої директором Компанії "Boretisano Holdings LTD", посвідченої Посадовою особою з підтверджень ОСОБА_6 05.05.2016 року (апостиль від 06.05.2016 року №/16). Довіреність діє до 31 грудня 2017 року.
Одним з основних принципів судочинства, закріплених конституційно, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Вказаний конституційний принцип реалізується у ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, а також іншим нормами.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Перелік підстав залишення позову без розгляду, визначений у статті 81 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати, з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів юридичної особи, від імені якої видано довіреність.
Також, приписами статті 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно статті 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
У відповідності до статті 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Частиною 1 статті 13 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах» №2910-IV (2910-15) від 22.09.2005 року та набула чинності 18.03.2006 року, документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони.
У відповідності до частини 2 вказаної Угоди, документи, видані офіційними органами однієї Договірної Сторони мають таку саму доказову силу й на території іншої Договірної Сторони.
Тобто, з правового аналізу вказаних вище норм вбачається, що довіреність видана юридичною особою, створеною за законодавством Республіки Кіпр та посвідчена офіційними органами Республіки Кіпр має юридичну силу на території України та до її змісту застосовуються положення законодавства Республіки Кіпр.
Згідно статті 81 Додатку 1 до Глави 113 Закону про компанії Республіки Кіпр (Cyprus Companies Law Chapter 113) директори можуть час від часу і в будь-який час за допомогою довіреності призначити будь-яку компанію, фірму, особу або групу осіб, запропонованих прямо або не прямо радою директорів, на посаду повіреного або повірених компаній для таких цілей і з такими повноваженнями і свободою дій (які не перевищують тих, що були делеговані директорам компанії або виконуються ними згідно цих положень), і на такий період, і з такими умовами, які вони вважатимуть відповідними. Така довіреність може містити такі умови для захисту і зручності осіб, що мають справу з подібними повіреними, які рада директорів вважатиме за необхідні, і може дати право будь-якому такому повіреному передавати всі або частину своїх повноважень і свободу дій, делегованих їм.
Як вбачається зі змісту спеціальної довіреності від 05.05.2016 року, виданої Компанією "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр на ім'я ОСОБА_5, остання підписана директором Деспоіна Каралампус Ніколау та секретарем Ніколетта Руладу та скріплена печаткою Компанії.
ОСОБА_5, відповідно до п.1 спеціальної довіреності, має право укладати від імені Компанії будь-які угоди, договори, додаткові угоди та будь-які інші правовстановлюючі документи.
Також, згідно п. 4 спеціальної довіреності, ОСОБА_5, між іншим, має право: бути представником в суді, заявляти клопотання, бути позивачем і відповідачем в суді, виступати в суді та в арбітражному суді з використанням засобів правового захисту і користуватися будь-якими правами, наданими стороні в суді - правами сторони, заявника, третьої особи, боржника, кредитора і інших суб'єктів судочинства, в тому числі право: підписувати і подавати клопотання і звернення, підписувати коментарі для петиції та апеляції, оскаржувати судовий акт суду або арбітражного суду; наймати юристів і адвокатів і оплачувати їх послуги на свій власний розсуд.
Крім того, у відповідності до п. 5 вказаної спеціальної довіреності, ОСОБА_5 уповноважена наймати юристів, бухгалтерів чи інших фахівців для надання допомоги у виконанні вищезазначених дій і оплачувати їх роботу.
Отже, зі змісту спеціальної довіреності від 05.05.2016 року вбачається, що право ОСОБА_5 на укладання договорів про надання правової допомоги з адвокатами передбачено пунктами 1, 4 та 5 вказаної довіреності Компанії "Boretisano Holdings LTD".
Господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо вчинення ОСОБА_5 передоручення, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, вказана спеціальна довіреність видана на ім'я ОСОБА_5, яка уповноважує її на вчинення дій передбачених п. 4 зазначеної довіреності, а саме: бути представником в суді, заявляти клопотання, бути позивачем і відповідачем в суді, виступати в суді та в арбітражному суді з використанням засобів правового захисту і користуватися будь-якими правами, наданими стороні в суді - правами сторони, заявника, третьої особи, боржника, кредитора і інших суб'єктів судочинства, в тому числі право: підписувати і подавати клопотання і звернення, підписувати коментарі для петиції та апеляції, оскаржувати судовий акт суду або арбітражного суду, разом з цим, дозволяє їй наймати юристів і адвокатів і оплачувати їх послуги на свій власний розсуд, укладаючи відповідні договори.
Матеріалами справи підтверджується, що фактично ОСОБА_5, відповідно до прав, наданих їй спеціальною довіреністю уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Прокоп'євим К.Є. 07.09.2016 року, що, також, не суперечить змісту статті 81 Додатку 1 до Глави 113 Закону про компанії Республіки Кіпр (Cyprus Companies Law Chapter 113) щодо права повіреного на свободу делегованих йому дій.
Строк дії спеціальної довіреності встановлений до 31.12.2017 року, представництво за нею не припинено.
Крім того, частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У відповідності до частини 1 та 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2016 року між адвокатом Прокоп'євим К.Є. та Компанією "Boretisano Holdings LTD" в особі громадянки України ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого, між іншим, є надання адвокатом клієнту правової допомоги в суді, в тому числі апеляційної та касаційної інстанції (п.1.1. договору).
У відповідності до розділу 2 договору, послуги надаються клієнту шляхом, зокрема, безпосередньої особистої участі адвоката в судових засіданнях, представництва інтересів і захисту прав клієнта в суді в порядку, встановленому чинним законодавством; складання та підписання процесуальних документів: позовної заяви, апеляційних скарг, заяв, клопотань, тощо, консультування з усіх виникаючих правових питань, обумовленим предметом правової допомоги (згідно п.1.1 договору).
При наданні правової допомоги згідно з цим договором адвокат користується усіма без винятку правами, наданими особі Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законам України.
Отже, між адвокатом Прокоп'євим К.Є. та Компанією "Boretisano Holdings LTD" у встановленій законодавством формі укладений правочин (договір про надання правової допомоги), який регулюється загальними нормами цивільного законодавства України.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що договір про надання правової допомоги від 07.09.2016 року, укладений між адвокатом Прокоп'євим К.Є. та Компанією "Boretisano Holdings LTD" в особі ОСОБА_5, яка діє від імені позивача на підставі спеціальної довіреності, недійсним в судовому порядку не визнавався, місцевий господарський суд в порядку статті 204 Цивільного кодексу України мав виходити з правомірності такого правочину.
Вказані обставини свідчать про те, що до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 07.09.2016 року, який укладений між адвокатом Прокоп'євим К.Є. та Компанією "Boretisano Holdings LTD" в особі ОСОБА_5В, тобто, особи, уповноваженої на вчинення відповідних дій спеціальною довіреністю, яка належним чином складена та є належним доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повноважень представника позивача, в тому числі і на подання позовної заяви.
А тому, висновок місцевого господарського суду про те, що у доданих до позовної заяви документах відсутні докази, що підтверджують повноваження Прокоп'єва К.Є. підписувати позовні заяви від імені Компанії "Boretisano Holdings LTD", є помилковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовна заява підписана уповноваженим представником Компанії "Boretisano Holdings LTD", а доказів, що свідчили б про відсутність повноважень особи на підписання вказаної позовної заяви матеріали справи не містять.
Проте, залишаючи позов без розгляду за вказаних вище підстав, місцевий господарський суд не дослідив і не вказав обставин справи, за яких суд позбавлений можливості вирішити спір по суті за наявними у справі доказами.
Між тим, у розгляді справи №922/2999/16, інтереси Компанії "Боретісано Холдінгс ЛТД" (BORETISANO HOLDINGS LTD) представляв повноважний її представник Прокоп'єв К.Є., за тим же договором про надання правової допомоги від 07.09.2016 року; під час розгляду справи №922/1235/16 предметом дослідження, між іншим, була засвідчена копія довіреності Компанії "Boretisano Holdings LTD" від 05.05.2016 року, виданої на ім'я ОСОБА_5.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.
Отже, висновок місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
Таким чином, апеляційна скарга Компанії "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 7 ч. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 04.10.2017р. у справі №922/2931/17 підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд до господарського суду Харківської області.
Керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Компанії "Boretisano Holdings LTD", Республіка Кіпр задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.10.2017р. у справі №922/2931/17 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.
Повний текст постанови складений 17.11.2017 року.
Головуючий суддя Терещенко О.І.
Суддя Сіверін В. І.
Суддя Слободін М.М.