14.11.2017 року Справа № 904/7590/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 620 від 22.12.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 31.07.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_3 , довіреність б/н від 31.07.2017 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року у справі № 904/7590/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Дніпро", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф", м. Дніпро
про стягнення 4 726 955 грн. 58 коп.
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 Дніпро" з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" заборгованість в розмірі 4 726 955 грн. 58 коп., з яких: 2 230 662 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2 388 226 грн. 58 коп. - проценти за користування кредитом, 108 067 грн. 00 коп. - пеня, відповідно до умов Кредитного договору № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредиту.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року по справі №904/7590/17 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Дніпро" 2 230 662 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 2 388 226 грн. 58 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 108 067 грн. 00 коп. пені, 70 904 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем в порушення умов договору свої зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів перед позивачем не виконано.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білайф" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволення позову відмовити повністю.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач звернувся до відповідача з позовами щодо погашення заборгованості за одним і тим же Кредитним договором № 190413-KJIH-2, але двома шляхами:
- у першому випадку - шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки (справа № 904/6897/17 порушена 26.06.2017 року);
- у другому випадку - шляхом стягнення суми боргу (справа № 904/7590/17 порушена 31.07.2017 року).
Тобто, на думку скаржника, зазначені господарські справи є пов'язаними між собою підставою позову: наявність заборгованості за Кредитним договором № 190413-KJIH-2. укладеним між ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» і ТОВ «Білайф» у загальній сумі 8 626 565.98 грн.
При цьому, провадження у справі за позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки порушено на 35 днів раніше, ніж провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості.
З огляду на зазначені обставини, відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 904/7590/17, що порушена пізніше, до розгляду справи № 904/6897/17.
Суд відмовив у задоволенні даного клопотання і вирішив спір по суті. При цьому, суд не зважив, що оскільки сума боргу виникла за одним і тим же Кредитним договором, при розгляді справи № 904/7590/17 неможливо встановити обставини, які мають бути встановлені при розгляді справи № 904/6897/17 і які вплинуть на результати розгляду справи №904/7590/17. а саме до вирішення справи №904/6897/17 неможливо встановити розмір заборгованості за кредитним договором №190413-КЛН-2 та/або її наявність.
Оскільки з наявних в матеріалах справи доказів, долучених відповідачем до клопотання про зупинення провадження у справі, вбачається, що у разі задоволення позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на іпотечне майно по справі №904/6897/17 заборгованість ТОВ «Білайф» перед ПАТ «ОСОБА_4 ДНІПРО» буде погашена в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/7590/17 і задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін і надав перевагу позивачу у наданні доказів, позбавивши відповідача можливості довести ту обставину, що розмір заборгованості за Кредитним договором №190413-КЛН-2 та/або її наявність можливо буде встановити лише після розгляду справи №904/6897/17.
З вищезазначених підстав Товариством з обмеженою відповідальністю "Білайф" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 904/7590/17 до набрання законної сили судового рішення у справі № 904/6897/17.
Крім того, скаржник вважає, що судом було порушено принцип всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, адже судом взагалі не досліджувались та не оцінювались в судовому засіданні докази, якими Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, чим порушено ч. 1 ст. 43 ГПК України.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Публічне акціонерне товариства "ОСОБА_4 Дніпро" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначило, що право обрання способу судового захисту та звернення до суду з позовом до відповідної особи (юридичної/фізичної) належить виключно позивачеві, тому ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» звернувся до ТОВ «Білайф» та обрав відповідний спосіб судового захисту шляхом стягнення заборгованості з відповідача. При цьому, наявність іншого позову до ТОВ «Білайф» в провадженні господарського суду, де ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» обрав інший спосіб судового захисту ніяким чином не впливає на оскаржуване рішення, а тим паче не могло бути підставою для зупинення провадження по справі з цього приводу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 14.11.2017 року.
В судовому засіданні 14.112017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
19.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 Дніпро" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білайф" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 190413-КЛН-2 (а.с. 10-13).
Відповідно до п.1.1 договору ОСОБА_4, на умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 4 600 000,00 (чотири мільйони шістсот тисяч) гривень. Позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії не пізніше "01" (першого) січня 2015 (дві тисячі п'ятнадцятого) року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.1.2. договору кредити надаються на наступні цілі: придбання комерційної нерухомості.
Суми кредитів у день їх надання спрямовуються банком: на поточний рахунок позичальника № 2600730744601 у банку для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 1.2. цього договору у валюті наданого кредиту (п. 1.3. договору).
Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 17% (сімнадцять) процентів річних. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом В період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 22% (двадцять два) процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою (п. 1.4. договору).
Порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється позичальником відповідно до п. 2.3. цього договору щоквартально, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (п. 1.6. договору).
Сплата позичальником заборгованості за кредитами здійснюється у строк, встановлений пунктом 1.1. цього договору на рахунок банку, зазначеного п. 1.8. цього договору. Датою погашення кредитів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку (п. 1.7. договору).
Банк надає позичальнику кредити, на підставі письмових заяв-зобов'язань позичальника про отримання кредитів в межах цього договору на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Письмова заява-зобов'язання позичальника про отримання кредитів повинна відповідати формі, встановленій банком (п. 2.1. договору).
Датою надання кредитів вважається день фактичного виникнення залишку на позичковому рахунку відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.3. договору сторони встановили порядок нарахування та сплати процентів.
Банк має право при настанні будь-яких з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, а також несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування банк, за своїм розсудом, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом пред'явлення вимоги, відповідно до п. 3.4.12. цього договору. При цьому, відповідно до ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, терміни. виконання за якими не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену в вимозі дату. В цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його використання, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором (пп. а п. 3.1.12. договору).
Банк зобов'язується надавати позичальнику кредити на загальну суму, що не перевищує розмір кредитної лінії, вказаний у пункті 1.1 цього договору, згідно з письмовими заявами-зобов'язаннями позичальника та за умови належного виконання позичальником умов пунктів 3.4.13 та 3.4.14. цього договору (п. 3.3.1. договору).
Позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, вказані у пункті 1.2. цього договору (п. 3.4.1. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку зазначеного в п 1.1. цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 5.1. договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору (п. 5.2. договору).
Усі зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим договором (п. 5.3. договору).
27.06.2013р. сторонами підписано договір № 270613 про зміну кредитного договору (а.с. 14), в якому вирішили викласти п. 1.2., 1.6. та 2.3.2. кредитного договору в новій наступній редакції:
“ 1.2. ОСОБА_4 надаються на наступні цілі: придбання комерційної нерухомості та ведення поточної діяльності.”
“ 1.6. Порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється позичальником відповідно до п. 2.3. цього договору, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору.”
“ 2.3.2. Проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком щомісячно та сплачуються позичальником до 26.12.2013, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття нього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1 цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 цього договору. У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості, зазначеному в п. 1.8. цього договору.” Цей договір про зміну є невід'ємною частиною договору.
04.07.2013р. між сторонами укладено договір № 040713 про зміну кредитного договору (а.с. 15).
29.12.2014р. сторонами підписано та скріплено їх печатками договір № 291214 про зміну кредитного договору (а.с. 16), в якому дійшли згоди викласти пункти кредитного договору в новій наступній редакції:
“ 1.1. Банк, на умовах цього договору, відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі:
Дата зміни лімітуЛіміт кредитування, грн.
3 01.01.2015р.5 887 660,87
3 01.02.2015 р.5 972 669,02
3 01.03.2015 р.6 050 559,17
3 01.04.2015 р.6 137 919,29
3 01.05.2015 р.6 223 682,00
3 01.06.2015 р.6 313 541,74
3 01.07.2015 р.6 401 758,35
Позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 31 грудня 2015 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором.”
“ 1.6. Порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється позичальником відповідно до п. 2.3. цього договору щомісячно, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору.”
“ 1.7. Сплата позичальником заборгованості за кредитами здійснюється у строк, встановлений пунктом 1.1. цього договору на рахунок банку, зазначеного п. 1.8. цього договору.
Датою погашення кредитів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку.”
“ 2.3.2. Проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1 цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 цього договору.
У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує.
Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості, зазначеному в п.1.8. цього договору.”
29.12.2014 року сторони підписали договір № 291214/1 про зміну кредитного договору (а.с. 17).
На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 130 272 грн. 40 коп., що підтверджується:
- меморіальним ордером № К/667217 від 29.04.2013р. на суму 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 45);
- меморіальним ордером № К/667218 від 29.04.2013р. на суму 4 580 690 грн. 73 коп. (а.с. 47);
- меморіальним ордером № К/820739 від 13.01.2015р. на суму 1 305 970 грн. 14 коп. (а.с. 46);
- меморіальним ордером № К/822326 від 03.02.2015р. на суму 77 709 грн. 03 коп. (а.с. 48);
- меморіальним ордером № К/824057 від 03.03.2015р. на суму 77 722 грн. 57 коп. (а.с. 49);
- меморіальним ордером № К/825446 від 02.04.2015р. на суму 87 179 грн. 93 коп. (а.с. 50).
Відповідно до п. 1.4. договору процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 17% (сімнадцять) процентів річних. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом В період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 22% (двадцять два) процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою.
Порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється позичальником відповідно до п. 2.3. цього договору щоквартально, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (п. 1.6. договору).
Відповідно до п. 1.1. договору в редакції договору № 291214 про зміну кредитного договору від 29.12.2014р. позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 31 грудня 2015 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором.”
Проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1 цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4 цього договору. У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості, зазначеному в п.1.8. цього договору (п. 2.3.2. договору в редакції договору № 291214 про зміну кредитного договору від 29.12.2014р.).
Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору своє зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не виконав.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку прострочена заборгованість за кредитом станом на 15.06.2017р. складає 6 130 272 грн. 40 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01.04.2015р. по 31.05.2017р. становить 2 388 226 грн. 58 коп.
Однак, ПАТ “ОСОБА_4 Дніпро”, користуючись своїм процесуальним правом, звернувся до суду про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором в сумі 4 726 955,58 грн., яка складається з:
- заборгованості за кредитом у розмірі 2 230 662 грн. 00 коп.;
- заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 2 388 226 грн. 58 коп.;
- пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у розмірі 108 067 грн. 00 коп.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту, регулюються умовами договору та відповідними положеннями статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 190413-КЛН-2 належним чином та у повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредиту у розмірі 6 130 272 грн. 40 коп., що підтверджується меморіальними ордерами: № К/667217 від 29.04.2013р. на суму 1 000 грн. 00 коп.; № К/667218 від 29.04.2013р. на суму 4 580 690 грн. 73 коп.; № К/820739 від 13.01.2015р. на суму 1 305 970 грн. 14 коп.; № К/822326 від 03.02.2015р. на суму 77 709 грн. 03 коп.; № К/824057 від 03.03.2015р. на суму 77 722 грн. 57 коп.; № К/825446 від 02.04.2015р. на суму 87 179 грн. 93 коп. (а.с. 45-50).
Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом ч. 1 ст. 43 ГПК України, принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, з посиланням на не дослідження доказів, якими Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Білайф" доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом не надано, у зв'язку з чим позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що правильно задоволений господарським судом.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. договору за несвоєчасне/погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам. Пеня сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день сплати пені. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно з умовами цього договору.
За розрахунком позивача до стягнення з відповідача підлягає пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за загальний період з 01.07.2016 року по 14.06.2017 року у розмірі 108 067 грн. 00 коп.
Відповідачем розрахунок пені не спростовано, власний контррозрахунок не надано.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду, та суму стягнення), положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, дні фактичної сплати відповідачем частини суми боргу та відсотків, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за загальний період з 01.07.2016 року по 14.06.2017 року у розмірі 108 067 грн. 00 коп., оскільки прострочення сплати відсотків з боку відповідача мало місце.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 726 955 грн. 58 коп., з яких: 2 230 662 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2 388 226 грн. 58 коп. - проценти, 108 067 грн. 00 коп. - пеня - є обґрунтованими і такими, що правильно задоволені господарським судом.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження колегія суддів зазначає наступне.
Так, у своєму клопотанні відповідач вказує, що у провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/6897/17 за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 Дніпро” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телестудія “Орізон” (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Білайф” (відиовідач-2) про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, шляхом визнання за позивачем права власності на це майно. Підстава позову - наявність заборгованості відповідачів за Кредитними договорами:
- № 190413-КЛН-3, укладеним між ПАТ “ОСОБА_4 Дніпро” та ТОВ “Телестудія “Орізон”;
- № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013 року, укладеним між ПАТ “ОСОБА_4 Дніпро” і ТОВ “Білайф”.
На підтвердження своїх позовних вимог у справах № 904/6897/17 і №904/7590/17, позивач посилається на невиконання відповідачем - ТОВ “Білайф” умов кредитного договору № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013р., внаслідок чого станом на 15.06.2017р. виникла заборгованість у загальній сумі 8 626 565,98 грн., що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6 130 272,40 грн., заборгованості за нарахованими процентами у сумі 2 388 226,58 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у сумі 108 067,00грн. Тобто, зазначені господарські справи, за доводами відповідача, є пов'язаними між собою підставою позову: наявність заборгованості за Кредитним договором № 190413-КЛН-2, укладеним між ПАТ “ОСОБА_4 Дніпро” і ТОВ “Білайф” у загальній сумі 8 626 565,98 грн.
Окрім того, відповідач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, то спосіб виконання судового рішення у справі №904/7590/17 буде визначений Законом України “Про виконавче провадження” шляхом примусового виконання, а у справі № 904/6897/17 - шляхом звернення до Державного органу реєстрації прав, шляхом реєстрації за Банком права власності на предмет іпотеки. Отже, за таких обставин буде допущене подвійне стягнення суми боргу.
Крім того, скаржник зазначає, що у справі №904/6897/17 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, тому відповідач вважає вимогу позивача у справі № 904/7590/17 про стягнення 4 726 955 грн. 58 коп. необґрунтованою, оскільки до вирішення справи № 904/6897/17 неможливо встановити розмір заборгованості за Кредитним договором № 190413-КЛН-2 та/або її наявність.
Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного суду іноземної держави.
Як роз'яснено в п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6 130 272 грн. 40 коп., що підтверджується наступними меморіальними ордерами: № К/667217 від 29.04.2013р. на суму 1 000 грн. 00 коп.; № К/667218 від 29.04.2013р. на суму 4 580 690 грн. 73 коп.; № К/820739 від 13.01.2015р. на суму 1 305 970 грн. 14 коп.; № К/822326 від 03.02.2015р. на суму 77 709 грн. 03 коп.; № К/824057 від 03.03.2015р. на суму 77 722 грн. 57 коп.; № К/825446 від 02.04.2015р. на суму 87 179 грн. 93 коп. (а.с. 45-50).
Відповідач в порушення умов договору своє зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не виконав. Доказів повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк відповідачем до суду не надано.
Колегія суддів констатує про можливість в межах даної справи № 904/7590/17 самостійно встановити всі обставини, що входять до предмету доказування, а саме: розмір заборгованості за кредитом; розмір заборгованості за нарахованими процентами; суму пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом.
Як встановлено колегією суддів прострочена заборгованість за кредитом станом на 15.06.2017р. складає 6 130 272 грн. 40 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01.04.2015р. по 31.05.2017р. становить 2 388 226 грн. 58 коп.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за загальний період з 01.07.2016р. по 14.06.2017р. становить 108 067 грн. 00 коп.
Таким чином, незважаючи на те, що підставою позову в іншій справі № 904/6897/17 є також кредитний договір № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013 року, укладений між ПАТ “ОСОБА_4 Дніпро” і ТОВ “Білайф”, у вищезазначеній справі господарський суд не встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, у зв'язку з чим справа № 904/6897/17 та справа № 904/7590/17 не є пов'язаними.
При цьому, право обрання способу судового захисту та звернення до суду з позовом до відповідної особи (юридичної/фізичної) належить виключно позивачеві, тому ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» звернувся до ТОВ «Білайф» та обрав відповідний спосіб судового захисту шляхом стягнення заборгованості з відповідача. При цьому, наявність іншого позову до ТОВ «Білайф» в провадженні господарського суду, де ПАТ «ОСОБА_4 Дніпро» обрав інший спосіб судового захисту ніяким чином не впливає на оскаржуване рішення, а тим паче не могло бути підставою для зупинення провадження по справі з цього приводу.
Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_4 Дніпро”, користуючись своїм процесуальним правом, звернулося до суду про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором в сумі 4 726 955,58 грн., яка складається з:
- заборгованості за кредитом у розмірі 2 230 662 грн. 00 коп.;
- заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 2 388 226 грн. 58 коп.;
- пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у розмірі 108 067 грн. 00 коп.
Відповідно до матеріалів справи заборгованість по кредиту за Кредитним договором № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013р. становить 6 130 272,40 грн. 40 коп., предметом розгляду даної справи є, серед іншого, стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 2 230 662 грн. 00 коп. а предметом розгляду справи № 904/6897/17 є визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення залишкової заборгованості по кредиту за Кредитним договором № 190413-КЛН-2 від 19.04.2013р. у розмірі 3 899 610 грн. 40 коп. (6 130 272,40 грн. 40 коп. - 2 230 662 грн. 00 коп. = 3 899 610 грн. 40 коп.).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що винесення рішення по справі № 904/6897/17 жодним чином не вплине на суть розгляду даної справи, оскільки звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості (залишкової) за спірним договором банк використовує надані йому чинним законодавством права.
Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження клопотання щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/6897/17, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження по справі підставно не задоволено господарським судом.
З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білайф", м. Дніпро залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року у справі № 904/7590/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 15.11.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.О. Чимбар