Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" листопада 2017 р.Справа № 922/3193/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве
до Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва, с. Докучаєвське
про стягнення 1222802,48 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1222802,48 грн., з яких: 1006581,69 грн. основна заборгованість за невиконання договірних зобов'язань, 18202,24 грн. 3% річних, 40296,19 грн. інфляційні витрати, 157722,36 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №225/01/17 про купівлю продаж теплової енергії в гарячий воді за бюджетні кошти, який був укладений між сторонами 30.01.2017. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.10.2017 о 09:15.
Ухвалою суду від 11.10.2017 розгляд справи був відкладений до 23.10.2017 до 09:30.
19.10.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Зокрема, вказує на те, що позивач не має ліцензії на діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом та те, що Харківська районна рада Харківської області не затверджувала тарифи для КПТМ, що підтверджується відповіддю Харківської районної ради Харківської області від 04.10.2017 за №02-19/653 на запит відповідача від 28.09.2017 за №1147/01-24. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
19.10.2017 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача. Надані заперечення та додані д них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.10.2017 до 13.11.2017 до 11:05.
У судовому засіданні 13.11.2017 представник відповідача повідомив суд, що відповідач звернувся із заявою до органів прокуратури для проведення останніми перевірки обставин постачання позивачем теплової енергії відповідачу та нарахування коштів за її споживання, оскільки на думку відповідача у даному спорі присутні ознаки кримінального порушення, а саме розкрадання держаних коштів. При цьому, відповідач просив суд зупинити провадження по справі до закінчення проведення органами прокуратури вказаної перевірки.
Крім того, у судовому засіданні 13.11.2017 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд призначити по справі судову економічну експертизу та поставити на вирішення експертів наступне питання: - чи є економічно обґрунтованим тариф, який КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації застосовує при розрахунках за спожиту теплову енергію з ХНАУ ім. В.В. Докучаєва?
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував та вказував на те, що воно фактично направлено на затягування судового процесу, оскільки тарифи встановлює не КП теплових мереж, а НКРЕКП.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дійшов висновку про відхилення вказаних клопотань відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст. 41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі.
З огляду на зазначені вище норми чинного законодавства, зважаючи на те, що усі доводи відповідача про необхідність призначення у даній справі судової економічної експертизи обґрунтовані виключно невідповідністю проведеного позивачем розрахунку умовам договору, беручи до уваги відсутність під час розгляду справи взаємно суперечливих доказів, а також питань, що потребують спеціальних знань, враховуючи предмет доказування та правову природу спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних клопотань відповідача. При цьому, суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для її розгляду по суті та прийняття рішення без проведення судової експертизи або зупинення провадження по справі.
При цьому, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
30.01.2017 між сторонами був укладений договір №225/01/17 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за бюджетні кошти, відповідно до умов якого теплопостачальна організація (позивач) зобов'язується у період дії цього договору постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.2 договору, місце поставки теплової енергії: Україна, 62483, Харківська область, сел. Докучаєвське, учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва (згідно з додатком 1 до цього договору).
Строк поставки теплової енергії від 01.01.2017 до 31.12.2017 (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2017 року включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами до укладання договору з 01 січня 2017 року.
Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаній в договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - розрахунковим способом відповідно до чинних нормативно-правових актів, або в іншій формі яка не суперечить чинному законодавству України. Розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт з постачання теплової енергії за розрахунковий період (в 2-х примірниках).
Згідно п. 4.2 договору факт отримання теплової енергії підтверджується актом виконаних робіт, який теплопостачальна організація до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобов'язаний підписати акти та повернути їх теплопостачальній організації протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті теплопостачальній організації, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг.
Згідно п. 4.3 договору, споживач здійснює попередню оплату. До початку розрахункового періоду споживач сплачує теплопостачальній організації вартість очікуваного обсягу споживання теплової енергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами підключення та відключення об'єктів тепло споживання, втім, відповідач повністю та своєчасно за поставлену теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.09.2017 становить 1006581,69 грн.
03.06.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №739/17 з вимогою про оплату боргу. Втім, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 1006581,69 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 157722,36 грн. пені.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.6 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення сплати за період з дня наступу заборгованості до фактичної оплати.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено вірно та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 157722,36 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 18202,24 грн. 3% річних та 40296,19 грн. інфляційних втрат.
Розглядаючи ці вимоги позивача, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем здійснено вірно, отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18202,24 грн. 3% річних та 40296,19 грн. інфляційних втрат також підлягають задоволенню.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не має ліцензії на діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом та про те, що Харківська районна рада Харківської області не затверджувала тарифи для КПТМ, оскільки позивачем суду подані належним чином завірені копії ліцензій на постачання теплової енергії, на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Крім того, позивачем суду подані копії постанов НКРЕКП про встановлення тарифів для КПТМ Харківського району Харківської районної державної адміністрації.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статями 20, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (62483, Харківська область, Харківський район, сел. Докучаєвське, учбове містечко ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, код ЄДРПОУ 00493764, р/р 35229223013761, 35214023013761 ДКСУ МФО 820172) на користь Комунального підприємства теплових вмереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, Харківський район, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1; поштова адреса: 61037, м. Харків, вул. Балашовська, 25, код ЄДРПОУ 33561415, р/р 260075316 ПАТ "Мегабанк" м. Харкова, МФО 351629) - 1006581,69 грн. основна заборгованість за невиконання договірних зобов'язань, 18202,24 грн. 3% річних, 40296,19 грн. інфляційних втрат, 157722,36 грн. пені та 18342,04 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 17 листопада 2017 року.
Суддя ОСОБА_4