вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2567/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ”
до Приватного акціонерного товариства “ФАКЕЛ”
про стягнення 92102077,58 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 6-58 від 10.01.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 106/262 від 04.07.2017 р.).
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство “УКРТРАНСГАЗ” (далі - ПАТ “УКРТРАНСГАЗ”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “ФАКЕЛ” (далі - ПрАТ “ФАКЕЛ”, відповідач) про стягнення 92102077,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасного виконання робіт в обсягах, визначених договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 р. та технічним завданням (в редакції додаткової угоди № 7 від 30.10.2015 р.). При цьому, на думку позивача, оскільки вказаний договір припинив свою дію, то і підстава для отримання відповідачем від позивача авансових платежів на загальну суму 73999200,00 грн. відпала, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 73999200,00 грн., сплачених позивачем за невиконаний відповідачем обсяг робіт, як безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів, та 18102877,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також судовий збір.
14.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення № 106/325 від 13.09.2017 р. (вх. № 19275/17 від 14.09.2017 р.) на позов, за змістом яких відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/791/16 від 26.04.2016 р. було встановлено, що відповідачем згідно договору № 101201225 від 22.12.2010 р. було виконано етап 1, етап 2 та частину етапу 3 робіт, загальна вартість яких становить 71899200,00 грн., і не виконано лише частину робіт етапу 3 та етапу 4, вартість яких становить всього 4200000,00 грн., та зобов'язано відповідача виконати невиконану за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. частину робіт загальною вартістю 4200000,00 грн.
Поряд з цим відповідач зазначає, що на виконання рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16 ним було виконано частину робіт етапу 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30), які були передані позивачу за актом № 3/3 від 15.07.2016 р. на суму 1100000,00 грн., та актом № 3/2 від 08.08.2016 р. на суму 1000000,00 грн., які позивач оплатив згідно платіжних доручень від 08.09.2016 р. № 12811 на суму 1100000,00 грн. та від 12.09.2016 р. № 12876 на суму 1000000,00 грн., вказавши в призначенні платежу зазначені акти. Таким чином, вартість отриманих позивачем виконаних відповідачем робіт дорівнює сумі сплачених за них коштів - 73999200,00 грн., які відповідач отримав у відповідності до умов договору. Враховуючи зазначене, за твердженням ПрАТ «ФАКЕЛ», доводи позивача щодо отримання відповідачем грошових коштів без належних правових підстав не обґрунтовані, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 73999200,00 грн., як безпідставно набутих грошових коштів, та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставними.
Враховуючи зазначені обставини, ПрАТ «ФАКЕЛ» просить суд відмовити в задоволенні позову.
Водночас, ПрАТ «ФАКЕЛ» вважає наявними підстави для припинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що у справі господарського суду Київської області № 911/791/16 було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для припинення провадження у даній справі з огляду на те, що у справі господарського суду Київської області № 911/791/16 предмет та підстави позову були іншими.
Розгляд справи відкладався.
19.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 18.10.2017 р. (вх. № 22026/17 від 19.10.2017 р.) щодо позиції відповідача, викладеної у відзиві, за змістом яких позивач вказує на те, що відповідачем було завершено 3 етап робіт, але 4 етап робіт так і залишився невиконаним. Таким чином, незважаючи на часткове виконання відповідачем робіт, останнім не було виконано в цілому 4-го етапу робіт, в той час як часткове невиконання позивачем хоча б одного етапу робіт згідно з п. 5.13 договору є невиконанням робіт в цілому.
При цьому, як зазначає позивач, оскільки договір 31.12.2015 р. припинив свою дію, що призвело до припинення зобов'язань відповідача з виконання робіт, то підстава для отримання відповідачем від позивача авансових платежів на загальну суму 73999200,00 грн. відпала з 01.01.2016 р. - з наступного дня після припинення дії договору, на підставі якого відповідач такі грошові кошти набув. Таким чином, відповідач з 01.01.2016 р. зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти на загальну суму 73999200,00 грн., сплачені позивачем як авансові платежі за договором. Оскільки відповідач не повернув позивачу безпідставно набуті грошові кошти, ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 73999200,00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 18102877,58 грн.
19.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли доповнення до заперечень на позов № 106/349 від 19.10.2017 р. (вх. № 22035/17 від 19.10.2017 р.), за змістом яких відповідач, зокрема, зазначає, що отримання позивачем частини робіт і їх використання свідчить про те, що ціль договору досягнуто в обсязі виконаних відповідачем робіт, а невиконання ПрАТ «ФАКЕЛ» частини робіт етапу 4 вартістю 2100000,00 грн. не є підставою для позивача відмовитись використовувати результати прийнятих робіт загальною вартістю 73999200,00 грн. Враховуючи зазначене, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
19.10.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 19.10.2017 р. (вх. № 22054/17 від 14.09.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке ухвалою суду від 19.10.2017 р. було задоволено судом.
У судових засіданнях 14.09.2017 р., 19.10.2017 р. та 06.11.2017 р. представники позивача позовні вимоги підтримували у повному обсязі.
У судових засіданнях 14.09.2017 р., 19.10.2017 р. та 06.11.2017 р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у поданих письмових запереченнях.
У судовому засіданні 06.11.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
22.10.2010 р. між Дочірньою компанією «УКРТРАНСГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «ФАКЕЛ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ФАКЕЛ» (виконавець), було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язується у 2010-2012 роках виконати роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а позивач - прийняти і оплатити такі роботи.
Згідно з п. 1.2 договору найменування роботи: дослідження та розробки в галузі металургії, обробки металів, виробництва машин та устаткування (розроблення та впровадження у виробництво дослідно-промислових зразків типових блочних автоматичних газорозподільних станцій типу АГРС-5; АГРС-10; АГРС-30). Вимоги до виконання робіт зазначені в Технічному завданні, яке наведено в додатку 1 до цього договору. Роботи виконуються виконавцем в обсязі і строки, зазначені в Технічному завданні. Використання результатів робіт, отриманих позивачем за цим договором, здійснюється на об'єктах відокремлених підрозділів позивача.
Крім того, сторонами було укладено низку додаткових угод до договору про закупівлю робіт за державні кошти, саме - від 25.01.2011 р., від 14.11.2011 р., від 28.04.2012 р., від 29.09.2012 р., від 30.11.2012 р., від 03.12.2014 р., від 30.10.2015 р., якими сторони змінювали його умови, тож умови договору цитуються судом у їх кінцевій редакції.
Ціна договору визначається кошторисом і становить 76099200,00 грн. (п. 3.1 договору).
Оплата робіт здійснюється замовником у відповідності до календарного плану, який наведений в додатку 1 до цього договору. Кінцева оплата по кожному з етапів здійснюється протягом 45 днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі робіт. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень (п. 4.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на користь відповідача за договором № НОМЕР_1 від 22.10.2010 р. було перераховано загалом 73999200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.
Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.
Строк виконання робіт: з дати укладення цього договору до 31.12.2015 р. Строки виконання робіт зазначені в календарному плані виконання робіт, який наведений в додатку 1 до цього договору (п. 5.1 договору).
30.10.2015 р. між сторонами було укладено додаткову угоду від 30.10.2015 р. № 7, якою сторони внесли зміни у додаток 2 Технічне завдання (Календарний план виконання робіт), виклавши його у новій редакції. Так, згідно Календарного плану в редакції від 30.10.2015 р. роботи мали виконуватись в чотири етапи, причому строк виконання робіт 3 етапу вартістю 3100000,00 грн. (сформована згідно пунктів 11, 12 рахунку ціни на розробку та впровадження на виробництві дослідно-промислового зразку АГРС-5, АГРС-10 та АГРС-30) був передбачений до 21.12.2015 р. Строк виконання робіт 4 етапу вартістю 2100000,00 грн. (сформована згідно пунктів 13, 15 розрахунку ціни на розробку та впровадження на виробництві дослідно-промислового зразку АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30) був передбачений до 31.12.2015 р. Строк оплати був визначений протягом 45 днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі робіт.
Відповідачем було виконано, а позивачем прийнято обумовлені договором роботи 1 етапу, про що сторонами 27.06.2012 р. було підписано та скріплено печатками Акт № 1/1 здавання-приймання 1 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-5); Акт № 1/2 здавання-приймання 1 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-10) та Акт № 1/3 здавання-приймання 1 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-30).
Відповідачем виконано, а позивачем прийнято обумовлені договором роботи 2 етапу, про що сторонами 30.10.2013 р. було підписано та скріплено печатками Акт № 2-1/1 здавання-приймання послуг 2 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-5); 23.12.2013 р. було підписано Акт № 2-1/2 здавання-приймання послуг 2 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-10) та 27.12.2012 р. було підписано Акт № 2-1/3 здавання-приймання 2 етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010р. (в частині АГРС-30).
Роботи 3 етапу виконавцем було виконано лише в частині АГРС-5 на суму 1000000,00 грн., про що сторонами 20.10.2015 р. складено, підписано та скріплено печатками Акт № 4-3 здавання-приймання послуг 3-го етапу за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. (в частині АГРС-5).
Враховуючи зазначене, за етапом 3 невиконаними залишись роботи по АГРС-10, АГРС-30 загальною вартістю 2100000,00 грн.
За етапом 4 виконавець мав виконати роботи по АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30 загальною вартістю 2100000,00 грн. до 31.12.2015 р. Роботи по етапу 4 виконавцем здійснені не були.
Зазначені вище обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16.
За результатами розгляду вказаної справи № 911/791/16 за позовом ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» до ПрАТ «ФАКЕЛ» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 525000,00 грн., рішення в якій залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 р., було зобов'язано ПрАТ «ФАКЕЛ» виконати умови договору про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 р. в частині виконання робіт етапу 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30) та етапу 4 в обсягах, визначених Технічним завданням (додаток № 1 до договору) та Календарним планом (додаток № 2 до договору), а також сплатити позивачу 150000,00 грн. пені, 150000,00 грн. штрафу та 9253,00 грн. судового збору.
Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судовим рішенням у справі № 911/791/16, яке набрало законної сили, встановлено, що станом на день ухвалення рішення 26.04.2016 р. відповідачем згідно договору № 101201225 від 22.12.2010 р. було виконано етап 1, етап 2 та частину етапу 3 робіт, загальна вартість яких становить 71899200,00 грн., і не виконано частину робіт етапу 3 та етапу 4, загальна вартість яких становить 4200000,00 грн.
Як встановлено судом у даній справі, на виконання рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16 та умов договору № 101201225 від 22.12.2010 р., відповідачем було закінчено частину невиконаних робіт етапу 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30), які були передані позивачу за актом № 3/3 від 15.07.2016 р. на суму 1100000,00 грн., та актом № 3/2 від 08.08.2016 р. на 1000000,00 грн., та які позивачем було оплачено згідно платіжних доручень № 12811 від 08.09.2016 р. на суму 1100000,00 грн. та № 12876 від 12.09.2016 р. на суму 1000000,00 грн., відповідно до яких в призначенні платежу позивачем було вказано - оплата науково-технічної продукції згідно з актом № 3/3 від 15.07.2016 р. та згідно акту 3/2 від 08.08.2016 р. відповідно.
Загальна вартість зазначених робіт складає 44299200,00 грн. і становить частину всіх фактично виконаних за договором та переданих відповідачем позивачу робіт та обладнання загальною вартістю 73999200,00 грн.
Окрім того, як зазначає відповідач, останнім було виконано етап 4 робіт, у зв'язку з чим ПрАТ «ФАКЕЛ» на адресу ПАТ «УКТРАНСГАЗ» на розгляд і погодження листом № 106/135 від 14.03.2017 р. було надіслано Акти здавання-приймання виконаних робіт № 5/1 на суму 700000,00 грн., № 5/2 на суму 700000,00 грн., № 5/3 на суму 700000,00 грн., рахунки-фактури № ФЛ-0000006 на суму 700000,00 грн. від 16.01.2017 р., № ФЛ-0000007 на суму 700000,00 грн. від 16.01.2017 р., № ФЛ-0000008 на суму 700000,00 грн. від 16.01.2017 р. (копії долучено до матеріалів справи), а також копії експертних висновків № 46.04.08.4292.16/4672, № 46.04.08.4293.16/4673, № 46.04.08.4294.16/4674.
Вказані документи та акти були отримані ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» 21.04.2017 р., про що свідчить доданий до матеріалів справи опис вкладення в цінний лист з фіскальним чеком № 3215 від 15.03.2017 р. та рекомендоване повідомлення про вручення представнику ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» 21.04.2017 р. поштового відправлення за № 0850004914752 (оригінали оглянуто судом).
За твердженням відповідача, позивач зволікає з підписанням актів здавання-приймання виконаних робіт 4 етапу.
Слід зазначити, що виконавець виконує передбачені цим договором роботи у відповідності до Технічного завдання, умов цього договору (п. 5.3 договору).
Результати робіт, перелік технічної та іншої документації, які виконавець повинен оформити та передати замовнику (при виконанні окремих етапів робіт чи робіт в цілому), визначається Технічним завданням, цим договором (п. 5.4 договору).
Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти повністю завершені роботи (етапи робіт). Невиконання або неналежне виконання виконавцем хоча б одного етапу робіт вважається невиконанням робіт в цілому (п. 5.13 договору).
Виконавець зобов'язаний заздалегідь, але не пізніше ніж за п'ять днів, повідомляти замовника про готовність робіт (етапів робіт) до їх здачі (п. 5.14 договору).
Приймання і оцінка виконаних робіт здійснюється замовником згідно з вимогами Технічного завдання, умов договору та чинного законодавства України (п. 5.17 договору).
Окрім того, пунктами 6.1.1 - 6.1.3 договору сторони обумовили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи, приймати виконані роботи згідно з актами приймання-передачі робіт, передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію.
Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.3 договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт в обсязі та строки, встановлені цим договором. У разі необхідності одержати на власний ризик і за свій рахунок дозвільні документи для виконання робіт, передбачених цим договором.
Підпунктом 6.4.1 п. 6.4 договору встановлено, що виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.
Як слідує з позову, оскільки виконання відповідачем робіт в цілому в термін до 31.12.2015 р. за договором не було здійснено, а строк дії договору, на думку позивача, закінчився, то з урахуванням п. 5.13 договору, він має право на повернення суми авансового платежу в розмірі 73999200,00 грн. та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Згідно ст. 894 Цивільного кодеку України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
Приписами статті 897 ЦК України встановлено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором та негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.
Як зазначалось вище, між сторонами підписано акти № 1/1 від 27.06.2012 р., № 1/2 від 22.12.2010 р., № 1/3 від 22.12.2010 р. здавання-приймання по виконанню 1 етапу робіт за договором № 101201225 від 22.12.2010 р., акт № 2-1/1 від 30.10.2013 р., № 2-1/2 від 23.12.2013 р., № 2-1/3 від 27.12.2012 р. здавання-приймання послуг по виконанню 2 етапу робіт за договором № 101201225 від 22.12.2010 р., а також акти № 4-3 від 20.10.2015 р., № 3/3 від 15.07.2016 р. та акт № 3/2 від 08.08.2016 р. здавання-приймання послуг по виконанню 3 етапу робіт за договором № 101201225 від 22.12.2010 р., відповідно до яких відповідачем здано, а позивачем прийнято роботи етапів 1, 2 та 3, загальною вартістю 73999200,00 грн.
Отже, відповідач отримав оплату за передані позивачу роботи етапу 1, етапу 2, 3 загальною вартістю 73999200,00 грн., виконані згідно договору.
В якості обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 5.13 договору, яким визначено, що невиконання або неналежне виконання відповідачем хоча б одного етапу робіт вважається невиконанням робіт в цілому, що, на думку позивача, є підставою для повернення грошових коштів, сплачених за вже виконані роботи.
Між тим, у відповідності з п. 6.3.7 укладеного сторонами договору обов'язок виконавця повернути замовнику сплачені ним грошові кошти за роботи встановлено у разі, якщо цей договір був розірваний до отримання робіт замовником.
Поряд цим, згідно з п. 5.24 договору, у випадку розірвання цього договору замовник оплачує фактично виконані та прийняті роботи.
Таким чином, укладаючи договір, сторони визначили умову для виникнення у виконавця обов'язку з повернення сплачених замовником коштів, а саме - розірвання договору до отримання робіт замовником.
Слід зазначити, що доказів розірвання договору до отримання робіт замовником до матеріалів справи не надано.
Водночас, посилання позивача на те, що умова наведеного вище п. 5.13 договору є підставою для повернення відповідачем отриманих за договором коштів, оцінюється судом критично, оскільки умовами договору не визначено наслідків для застосування п. 5.13 договору в частині тієї умови, що невиконання хоча б одного етапу робіт є невиконанням робіт в цілому.
З приводу посилань позивача на те, що 31.12.2015 р. договір припинив свою дію, а тому зобов'язання відповідача щодо виконання робіт також є припиненими, слід зазначити наступне.
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Разом із тим, згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а також у разі існування інших підстав, визначених ст.ст. 600-609 ЦК України.
Поряд з цим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 911/791/16 було встановлено, що договір № 101201225 від 22.12.2010 р. із додатками та додатковими угодами є чинним, докази визнання цього договору недійсним або розірвання у матеріалах справи відсутні, отже невиконані відповідачем зобов'язання за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. не є припиненими.
Таким чином, твердження позивача, що у зв'язку зі спливом строку дії договору зобов'язання між сторонами також припинились, є необґрунтованим.
Будь-яких інших підстав повернення грошових коштів, отриманих відповідачем за фактично прийняті позивачем виконані етапи робіт, ані договором, ані чинним законодавством не передбачено.
Водночас, слід зазначити, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За твердженням позивача, оскільки ПрАТ «ФАКЕЛ» не було виконано у визначений договором строк взяті на себе зобов'язання в частині 4-го етапу виконання робіт, і договір підряду припинив свою дію, то підстава для набуття відповідачем грошових коштів в оспорюваній сумі відпала, у зв'язку з чим кошти підлягають поверненню позивачу саме на підставі ст. 1212 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як свідчать матеріали справи, відповідач набув грошові кошти в сумі 73999200,00 грн. за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.
Враховуючи викладене вище, доводи позивача стосовно повернення позивачу грошових коштів у розмірі 73999200,00 грн., сплачених позивачем як авансові платежі за договором, у зв'язку з тим, що правова підстава у відповідача для володіння такими грошовими коштами відпала з наступного дня після припинення дії договору, що був підставою для їх набуття відповідачем, також не знаходять свого підтвердження.
За таких обставин, посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем без достатніх правових підстав в розумінні статті 1212 ЦК України є таким, що суперечить наведеним приписам законодавства та матеріалам справи.
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що перераховані ним за виконані відповідачем роботи за договором № 101201225 від 22.12.2010 р. грошові кошти відповідач набув без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 73999200,00 грн. є відсутніми.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 18102877,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України та ст. 536 ЦК України.
Оскільки зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про стягнення з ПрАТ «ФАКЕЛ» безпідставно набутих грошових коштів, то правові підстави для її задоволення також є відсутніми.
Таким чином суд дійшов висновку щодо залишення позовних вимог ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» без задоволення у повному обсязі.
Решта доводів сторін, у тому числі - щодо фактичного використання позивачем прийнятих робіт, які виконав відповідач, а також щодо неприйняття позивачем виконаних робіт 4 етапу, була досліджена судом, і наведених вище висновків суду не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення підписане 16.11.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна