Справа № 381/2532/15-к
Провадження № 1-кп/367/290/2017
14 листопада 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ст.ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України, ОСОБА_12 за ст. 187 ч. 3 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.11.2014 року за № 12014110310001826,-
встановив:
06.04.2017 року до Ірпінського міського суду Київської області з Апеляційного суду Київської області після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ст.ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України, ОСОБА_12 за ст. 187 ч. 3 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 висловив думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстави для закриття провадження відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у строки визначені КПК України, з доставкою в судове засідання обвинуваченого та викликом інших учасників процесу. Також просив продовжити запобіжні заходи відносно обвинувачених ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вигляді домашнього арешту відповідно.
Потерпіла та її представник підтримали думку прокурора.
Захисник ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечували проти призначення кримінального провадження до слухання. Вказали, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , просили змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_10 з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали думку своїх захисників.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Також, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 р. № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.
Частиною першою ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «В» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «В» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).
Вивчивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 22.11.2014 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110310001826 по обвинуваченню ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ст.ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України, ОСОБА_12 за ст. 187 ч. 3 КК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення.
При викладенні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення прокурор зазначив, що ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою вчинення злочину, 20 листопада 2014 року близько 21 год. 00 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. АДРЕСА_1 , маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, запланували спільно, втрьох вчинити злочин 20 листопада 2014 року у вигляді відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої, розташованого, згідно інформації ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , яке він візуально знає та може показати ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Спільно, втрьох, плануючи вчинення злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднане з проникненням у житло останньої, з метою усунення можливих перешкод та досягнення єдиного і спільного для всіх трьох конкретного злочинного наслідку у вигляді заволодіння майном ОСОБА_13 , громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , 20.11.2014 року близько 21 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні розважального закладу, розташованого за адресою: буд. АДРЕСА_1 , в ході спільного розлиття спиртних напоїв, вирішили розподілити між собою конкретні ролі, які буде виконувати кожний з них під час вчинення злочину.
Так, ОСОБА_10 сказав ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що з метою вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої, проведе їх до місця мешкання останньої, та з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, а саме, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_12 до приміщення будинку громадянки ОСОБА_13 , тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_13 та її знайомим на ім'я ОСОБА_14 , особисто постукає у вхідні двері будинку громадянки ОСОБА_13 , і, змінивши свій голос, представиться до неї від імені її знайомого на ім'я ОСОБА_14 та попросить відкрити вказані двері, після чого, в разі відкриття дверей, буде залишатися поза межами приміщення будинку, у якому мешкає ОСОБА_13 , аби остання його не впізнала. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_10 , громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визначили конкретну роль, яку біде виконувати ОСОБА_10 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.
Після чого, 20 листопада 2014 року, близько 22 год., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вийшли з приміщення розважального закладу, розташованого за адресою: буд. АДРЕСА_1 та почали рух у напрямку місця мешкання громадянки ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за маршрутом, який особисто вказував ОСОБА_10
Рухаючись у вказаному вище напрямку, громадянин ОСОБА_11 , розуміючи наявність спільного умислу, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднане з проникненням у житло останньої, сказав ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , що на територію двору ОСОБА_13 та до приміщення її будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він заходити не буде, а залишиться чекати на ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зовні, на вулиці Некрасова, біля двору громадянки ОСОБА_13 , та, з метою полегшення можливості вчинення злочину та доведення початого злочину до кінця, тобто, з метою усунення перешкод для його вчинення, спостерігатиме за місцем вчинення злочину та навколишньою обстановкою і, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , відразу повідомить їх про це. Таким чином, погодившись із вказаною вище пропозицією ОСОБА_11 , громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_12 визначили конкретну роль, яку буде виконувати ОСОБА_11 під час спільного, умисного вчинення вказаного злочину.
Таким чином, за попередньою домовленістю між всіма учасниками, на ОСОБА_12 було покладено роль здійснення подальшого протиправного проникнення до приміщення житла ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та здійснення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_13
20 листопада 2014 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , діючи умисно, спільно, за попередньою змовою між собою, з метою вчинення відкритого протиправного заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої, дісталися до подвір'я громадянки ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Після чого, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої, відповідно до завчасно розподілених ролей та підготовленого плану спільних дій, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зайшли на територію подвір'я громадянки ОСОБА_13 та почали рух у напрямку вхідних дверей її будинку, а ОСОБА_11 залишився їх чекати зовні, на АДРЕСА_2 , біля двору громадянки ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , спостерігаючи за місцем вчинення злочину та навколишньою обстановкою і, маючи намір, в разі наближення небезпеки викриття злочинних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , відразу повідомити їх про це, тобто з метою полегшення вчинення спільного злочину та доведення початого злочину до кінця і усунення перешкод для його вчинення.
Далі, діючи згідно встановленого плану, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 шляхом вільного доступу через незачинені двері дісталися приміщення веранди домоволодіння громадянки ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи у приміщенні вказаної веранди та, знаходячись біля вхідних дверей будинку АДРЕСА_2 , діючи згідно завчасно розподілених ролей та розробленого плану, маючи умисел на здійснення власного збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи спільний умисел спрямований на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої, ОСОБА_15 кулаком своєї руки здійснив декілька ударів по вхідних дверях будинку, належного громадянці ОСОБА_13 та розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Почувши вимогу ОСОБА_13 представитись, з метою забезпечення можливості проникнення ОСОБА_12 до приміщення будинку останньої, тобто, з метою усунення перешкод для вчинення спільного злочину, користуючись наявною у нього інформацією про приятельські відносини між громадянкою ОСОБА_13 та її знайомим на ім'я ОСОБА_14 , змінивши свій голос, ОСОБА_10 представився громадянці ОСОБА_13 її знайомим на ім'я ОСОБА_14 та попросив останню відкрити йому двері. Таким чином, шляхом обману та зловживання довірою громадянки ОСОБА_13 , громадянин ОСОБА_10 домігся відкриття останньою вхідних дверей до її будинку, чим забезпечив можливість проникнення ОСОБА_12 до приміщення вказаного будинку, тим самим, самостійно, власними діями усунув перешкоду для вчинення спільного, умисного злочину, спрямованого на відкрите протиправне заволодіння майном громадянки ОСОБА_13 , поєднаного з проникненням у житло останньої.
Скориставшись тим, що громадянка ОСОБА_13 відкрила вхідні двері свого будинку та отримавши реальну можливість проникнути до середини будинку ОСОБА_13 , близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_12 , реалізуючи свій щойно виниклий, попередньо не узгоджений з іншими учасниками злочину, умисел, направлений на здійснення нападу на громадянку ОСОБА_13 з метою заволодіння грошовими коштами останньої поєднаний з проникненням у житло та із погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, несподівано для ОСОБА_13 , одразу після відкриття нею вхідний дверей будинку, своїми руками відштовхнув вхідні двері у напрямку ОСОБА_13 , після чого, різкими рухами своїх рук штовхнув ОСОБА_13 у груди, від чого остання миттєво впала на підлогу у приміщенні свого будинку. Одразу після цього, продовжуючи реалізовувати свій умисел, та проникши до приміщення житла громадянки ОСОБА_13 розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 різкими рухами своїх рук підняв з підлоги громадянку ОСОБА_13 та обійшовши останню ззаду, почав долонями своєї руки перекривати дихальні шляхи громадянці ОСОБА_13 і продовжуючи вказані дії, одночасно почав погрожувати ОСОБА_13 застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, а саме, позбавити її таким чином життя, одночасно вимагаючи передати йому грошові кошти, наявні у останньої. Одразу після цього, користуючись станом потерпілої, та придушуючи її волю до опору, шляхом застосування фізичної сили, перетягнув потерпілу ОСОБА_13 до приміщення іншої кімнати будинку АДРЕСА_2 , де почав погрожувати ОСОБА_13 застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, а саме, почав погрожувати їй нанесенням ударів ножицями, які знаходились поруч, вимагаючи, в цей час, від ОСОБА_13 передати йому грошові кошти та інші цінності, якими володіє остання.
ОСОБА_13 , розуміючи суспільно-небезпечний характер діяння громадянина ОСОБА_12 , та сприймаючи погрози ОСОБА_12 щодо застосування з боку останнього відносно неї насильства небезпечного для її життя чи здоров'я як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, близько 22 год. 50 хв. 20 листопада 2015 року передала громадянину ОСОБА_12 у приміщенні свого житла за адресою: буд. АДРЕСА_2 грошові кошти на загальну суму у розмірі 6 000 доларів США, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 90 876 грн. 42 коп.; 100 євро, які згідно довідки курсу валют Публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України станом на 20 листопада 2014 року становили суму у розмірі 1898 грн. 95 коп.; 1 000 грн. та виробами із золота, а саме: двома золотими чоловічими печатками 585 проби вагою 5 гр. кожна, загальною вартістю 6000 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 4 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн., двома золотими обручками 585 проби вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 2400 грн., чотирма золотими каблучками 585 проби з недорогоцінним камінням вагою 2 гр. кожна, загальною вартістю 4800 грн. та трьома золотими мостами для зубів 999 проби вагою 3 гр. кожна, загальною вартістю 3015 грн.
В свою чергу, громадянин ОСОБА_12 , отримавши від потерпілої ОСОБА_13 вказані вище грошові кошти та вироби із золота, з метою придушення волі останньої до опору та обмеження потерпілої у спробах протидіяти його подальшим діям, зв'язав руки потерпілої ОСОБА_13 у зап'ястях, залишивши її у статичному стані.
Після чого, заволодівши грошовими коштами та золотими прикрасами потерпілої ОСОБА_13 , громадянин ОСОБА_12 , разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покинули місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись майном ОСОБА_13 на власний розсуд, чим завдали збитку потерпілій ОСОБА_13 на загальну суму 114 790 грн. 37 коп.
Однак, прокурором в обвинувальному акті, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не було викладено формулювання обвинувачення.
Отже, у зв'язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні встановлено, що під час досудового провадження обвинуваченому ОСОБА_10 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час (з 21.00 год. до 06.00 год.), дія яких закінчується 16.11.2017 р.
Суд вважає, що залишаються ризики, які спонукають суд продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою та домашнього арешту в нічний час, т. я. перебуваючи на волі вони можуть вчинити інше кримінальне правопорушення. До такого висновку суд дійшов враховуючи те, що обвинувачені в Ірпінському регіоні не мають постійного місця проживання, що може ускладнити їх виклик та подальший розшук. До того ж по провадженню не допитані потерпіла, свідки та обвинувачені, яким інкримінується скоєння тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Жоден із більш м'яких видів запобіжних заходів не забезпечить запобіганню зазначеного ризику.
Тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_10 під вартою та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту в нічний час на 60 днів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 327, 331 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Повернути прокурору обвинувальний акт кримінальному провадженню внесеному 22.11.2014 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110310001826 по обвинуваченню ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ст.ст. 27 ч. 5, 186 ч. 3 КК України, ОСОБА_12 за ст. 187 ч. 3 КК України.
Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 15 днів.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 на строк 60 днів.
Продовжити строк домашнього арешту в нічний час (з 21.00 год. до 06.00 год.) обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на строк 60 днів.
Ухвала в частині запобіжних заходів діє з 14.11.2017 р. по 12.01.2018 р. включно.
Повний текст ухвали буде складено у строк до п'яти днів і проголошено 16.11.2017 р. о 08 год. 30 хв.
На ухвалу в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3