"15" листопада 2017 р. Справа № 363/2525/17
15.11.2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42015110150000102 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -
До Вишгородського районного суду Київської області від прокурора прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню № 42015110150000102 відносно ОСОБА_6 яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.10.2017р. призначене підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42015110150000102.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні не підтримали клопотання прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду, наголосили що поданий обвинувальний акт не відповідає вимогам діючого КПК України та за таких обставин підлягає поверненню прокурора. Зазначили, що до матеріалів кримінального провадження ними вже долучались клопотання про повернення обвинувального акту у яких ними, з посиланням на діюче законодавство України, зазначалось про підстави повернення обвинувального акту.
Обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні у повній мірі підтримала думку та клопотання своїх захисників.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Такий принципи закріплений також у статті 10 КПК України щодо принципу рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у ч.3 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права; а). бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; б). мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту; с). захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя та інше.
Право людини на законність прийнятих рішень також закріплено у національному законодавстві. Зокрема у ст. 9 КПК України згідно якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зокрема надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим, згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Таким чином, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.
Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувальний акт не містить посилання, чому в даному кримінальному провадженні діями ОСОБА_6 завдано істотну шкоду, при цьому відсутність такого наслідку, як істотна шкода може свідчити про вчинення службовою особою дисциплінарного чи адміністративного проступку.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З даної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному висновку, повинно бути конкретним.
Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можно було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинуваченого, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі що регламентовано статтею 22 КПК України.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003року №8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п.79).
Таким чином, без висунутого конкретизованого обвинувачення щодо ОСОБА_6 , у випадку постановлення судом будь-якого виду вироку за результатами розгляду обвинувального акту у даному кримінальному провадженні у тому вигляді, в якому поданий обвинувальний акт до суду, зазначені дії призведуть до порушення гарантованих законом процесуальних прав обвинуваченого, зокрема права на захист, а ухвалення судового рішення буде незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог процесуального права
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, зокрема встановлено, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 вже досліджувався судом першої інстанції, яким було прийнято рішення про його повернення. Але факти та доводи, викладені судом у даній ухвалі, органами досудового розслідування не були виконанні та були проігноровані.
Крім того, статтею 293 КПК України встановлено, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Пунктом 3 частини 4 статті 291 КПК України передбачено додання до обвинувального акту розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015110150000102, залученні захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Як вбачається з матеріалів справи, дані норми процесуального законну прокурором дотримані не були, оскільки відсутні відповідні розписки про отримання захисниками копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Отже, не вручення захисникам копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, який прокурор зобов'язаний був під розписку надати захисникам, свідчить про порушення вимог статтею 293 КПК України.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42015110150000102 відносно ОСОБА_6 яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки він не відповідає вимогам до нього, викладеним у ст. 291 КПК України.
Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд -
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42015110150000102 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1