Справа № 362/5115/17
Провадження № 1-кп/362/365/17
17 листопада 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12017110140001449 від 27.08.2017 р. відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 24.06.2016 р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, за ч. 1 ст. 259 та ч. 2 ст. 259 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України,
- за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 394 КК України,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2016 р. до ОСОБА_5 були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України.
05.08.2016 р. ОСОБА_5 поступив на примусове лікування до відділення з посиленим режимом наглядом Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, 7.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.12.2016 р., застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2016 р. щодо ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру - продовжено в психіатричній лікарні з загальним режимом нагляду.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2017 р., продовжено ОСОБА_5 , примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.
26.08.2017 р., близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_5 , проходячи лікування у відділенні № 2 Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, маючи прямий умисел, направлений на втечу із спеціалізованого лікувального закладу зі звичайним наглядом, не бажаючи проходити подальше лікування, з метою ухилення від подальшого перебування в лікувальному закладі, скориставшись відсутністю охорони та персоналу, через металеві решітку поста охорони, залишив приміщення відділення № 2 та зник у невідомому напрямку, чим скоїв втечу із спеціалізованого лікувального закладу зі звичайним наглядом.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 505 від 20.09.2017 р. (відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз КЗ КОР «ОПНМО»):
ОСОБА_5 страждав під час скоєння інкримінованих йому дій і страждає на даний час на хронічне стійке психічне захворювання - шизофренію, параноїдальної форми, Б 20.00 за МКХ-10.
ОСОБА_5 не міг під час скоєння інкримінованих йому дій та не може в даний час усвідомлювати свої дій та керувати ними.
ОСОБА_5 за своїм психічним станом становить помірну суспільну небезпеку і потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Клінічних ознак наркоманії у ОСОБА_5 не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що за своїм психічним станом у період вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 (26.08.2017), він страждав і страждає на даний час на хронічне стійке психічне захворювання, не міг під час скоєння інкримінованих йому дій та не може в даний час усвідомлювати свої дій та керувати ними, за своїм психічним станом становить помірну суспільну небезпеку і потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
За таких обставин ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК України, а саме: втечу із спеціалізованого лікувального закладу.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання про застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, пояснивши, що дійсно, 26.08.2017 р. він пішов додому, щоб помитись, та через шість днів повернувся сам до лікарні. Йому ніхто не дозволяв іти з лікарні. В лікарні він перебуває на примусовому лікування зі звичайним наглядом. Вважає себе здоровою людиною.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, суд приходить до висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
З урахуванням положень статей 3, 25 Закону України №1489-ІІІ, а також п. 5 принципу 18 додатка до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18 лютого 1992 р. №46/110 «Захист осіб із психічним захворюванням та поліпшення психіатричної допомоги», якими передбачено, що пацієнт і його представник мають право бути присутнім на будь-якому слуханні, брати в ньому участь та бути вислуханими.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005 р. суди повинні забезпечувати участь у судовому засіданні захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (за винятком випадків, коли цьому перешкоджає характер її захворювання), або ж отримувати письмову відмову в разі її небажання бути присутньою. У разі участі особи в судовому засіданні при розгляді справи суду належить опитувати її про обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння та давати відповідну оцінку цим показанням з урахуванням інших зібраних у справі доказів.
Зі змістом положень КК України, законів від 22 лютого 2000 р. №1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» та від 19 листопада 1992 р. №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
1)вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК України;
2)запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно-небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
Виходячи з принципу презумпції невинуватості у вчиненні злочину, закріпленого у ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ч. 2 ст. 15 КПК України, а також із сформульованого у ст. 3 Закону України №1489-ІІІ принципу презумпції психічного здоров'я людини (згідно з яким кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених зазначеним та іншими законами) судам слід мати на увазі, що до набрання законної сили судовим рішенням про неосудність особи і застосування до неї примусових заходів медичного характеру вона не обмежується в правах, якими наділена згідно з Конституцією і законами України.
З огляду на вимоги статтей 19, 94 КК України, ст. 19 Закону України №1489-ІІІ до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 в період інкримінованих йому дій та в теперішній час не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому є неосудним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Враховуючи вищевикладене, та ту обставину, що суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, яке передбачене ст. 394 КК України, мали місце і вчинені ОСОБА_5 в стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечних діянь потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв'язку з чим, з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення останнім суспільно - небезпечних діянь, слід застосувати до нього примусові заходи медичного характеру.
Визначаючи, відповідно до ст.94 КК України та п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати ОСОБА_5 , суд враховує характер та тяжкість його захворювання, тяжкість вчиненого ним діяння, ступінь небезпечності особи ОСОБА_5 для себе та інших осіб, характер та обставин вчиненого ним діяння, висновок КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз №505 від 20.09.2017 р., відповідно до якого комісія прийшла до висновку, що він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.2, ч.2 ст. 19, ст.93-94 КК України, п.1 ч.1 ст. 503, ст. 512, ч.2 ст. 513 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні №12017110140001449 від 27.08.2017 р. відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 394 КК У, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 24.06.2016 р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, за ч. 1 ст. 259 та ч. 2 ст. 259 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання ухвалою законної сили не обирати.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1