09 листопада 2017 року м. Київ К/800/31451/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Гончар Л.Я.
Шведа Е.Ю.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 р., ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. у справі № 804/9620/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої допомоги» Дніпропетровської обласної ради про зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2013 р. Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (надалі - позивач, Інспекція) звернулась до суду із позовом до Комунального закладу "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої допомоги" Дніпропетровської обласної ради (надалі - відповідач, КЗ «ДКОШД», в якому просила зобов'язати відповідача виконати вимогу від 13.05.2013 року № 04-04-05-15/5908 в частині усунення порушень на загальну суму 1 841 575,16 грн., а саме:
а) відшкодувати зайво сплачені клінічним об'єднанням кошти в сумі 967 857,90 грн. за надані КП "Автопідприємство санітарного транспорту" послуги, шляхом перерахування КП "Автопідприємство санітарного транспорту" коштів на рахунок клінічного об'єднання з подальшим перерахуванням до обласного бюджету. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за КП "Автопідприємство санітарного транспорту" в сумі 967 857,90 грн. В іншому випадку, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення безпідставно сплачених клінічним об'єднанням коштів за автотранспортні послуги;
б) відшкодувати у повному обсязі кошти, які використані клінічним об'єднанням для покриття витрат за комунальні послуги, спожиті для потреб кафедр Дніпропетровської державної медичної академії (далі-Академія) у загальній сумі 311 474,22 грн., КЗ "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" ДОР (далі-Станція) у загальній сумі 315 929,17 грн., КП "Аптека КОШМД" в загальній сумі 2 297,42 грн., шляхом перерахування Академією, Станцією та КП "Аптека КОШМД" коштів на рахунок КЗ "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" з подальшим перерахуванням до обласного бюджету. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Академією та Станцією в сумі 627 403,39 грн. Укласти угоду на умовах повного відшкодування Академією коштів за комунальні послуги. У разі незгоди з боку Академії, Станції та КП "Аптека КОШМД" провести претензійно - позовну роботу щодо повернення безпідставно сплачених клінічним об'єднанням коштів за комунальні послуги. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у покритті витрат, шкоду у порядку та розмірах встановлених законодавством.
в) відшкодувати зайво сплачені клінічним об'єднанням кошти через завищення підрядною організацією БК "Січеслав" вартості виконаних будівельних робіт в сумі 83 032,00 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок КЗ "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" ДОР, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку, стягнути з винних осіб,шкоду у порядку та розмірах встановлених законодавством.
г) відшкодувати нестачу основних засобів на загальну суму 62 662,51 грн., шляхом повернення коштів в розмірі вартості майна, яке виявлено як недостача. Здійснити розрахунок збитків від нестачі у порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" з метою подальшого відшкодування.
д) відшкодувати недоотримані на загальну суму 10 291,33 грн. кошти за навчання лікарів-інтернів, шляхом перерахування недоотриманих коштів на рахунок КЗ "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" ДОР, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку, стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірах встановлених законодавством.
е) повернути на розрахунковий рахунок КЗ "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" ДОР, зайво сплачені кошти нарахувань на заробітну плату у сумі 118,49 грн. та на лікарняні 213,77 грн. шляхом проведення перерахунку та відповідно взаємозвірок щодо суми єдиного внеску до Пенсійного фонду та шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів.
ж) відобразити за бухгалтерським обліком КЗ "Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги" ДОР та у формі № 7м "Звіт про заборгованість бюджетних установ" кредиторську заборгованість за використані комунальні послуги, яка не рахувалися та відповідно не зареєстрована в органах Державної казначейської служби в загальній сумі 87 054,46 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідача виконати пункти 3, 4, 8, 10, 13 вимоги Інспекції від 13.05.2013 року № 04-04-05-15/5908 на загальну суму 498936, 64 грн..
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.10.2010 року по 28.02.2013 р. За результатами ревізії 27.03.2013 року складено акт № 04-16-36, в якому відображені виявлені в ходів ревізії порушення фінансової дисципліни відповідача.
Внаслідок не виконання вимоги відповідачем, Інспекція звернулась до суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідачем не виконано вимогу від 13.05.2013 р. № 04-04-05-15/5908 в частині усунення порушень на загальну суму 498936,64 грн., а тому вона підлягає виконанню, шляхом зобов'язання відповідача.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив про наявність у позивача права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон N 2939-XII ; в редакції від 02.12.2012 р., що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 28.10.2014 р. справа № 21-462а14, від 25.11.2014 р. справа № 21-442а14, від 23.06.2015 р. справа № 826/10350/14.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. у справі № 804/9620/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді