Справа № 675/757/17
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
14 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія №58" про порушення прав та інтересів, неправомірності накладеного стягнення, скасування постанови,
В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про порушення прав та інтересів, неправомірності накладеного стягнення, скасування постанови.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Розгляд справи призначався в режимі відеоконференції, однак у зв'язку із технічними несправностями, які виникли в роботі системи відеоконференцзвязку не вдалося розпочати відеотрансляцію з Ізяславського районного суду Хмельницької області, до якого прибув відповідач.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутні клопотання від відповідача про розгляд справи за їх участю, суд визнав за можливе розглянути справу без участі адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія №58".
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив суд вимоги викладені в ній задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 відбуває покарання в Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», ознайомлений з вимогами КВК України, КПК України, КК України та нормативно-правових актів, що регламетують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, що стверджується розпискою від 11.06.2016 року, від підпису якої відмовився.
14 квітня 2017 року о 10 год. 15 хв. засуджений ОСОБА_3 під час переміщення по житловій зоні для проходження флюорографічного обстеження в категоричній формі відмовився взяти руки в положення "за спиною", вступив в словесну суперечку, на вимоги припинити порушення не відреагував, своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених, про, що 14.04.2017 року молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки внутрішньої служби Мельником О.М. було складено акт.
20.04.2017 року позивач надав письмові пояснення по даному факту начальнику Замкової виправної колонії (№58), вину свою не визнав, вказавши на порушення його прав.
Як вбачається зі змісту рапорту начальника відділення майора внутрішньої служби Мордача А.П. від 20.04.2017 року, засуджений ОСОБА_3 порушення встановленого режиму утримання допускає систематично, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує, а відтак клопотав про притягнення його до суворої дисциплінарної відповідальності правами начальника установи.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 було повідомлено про те, що 21.04.2017 року о 10:00 год. в приміщенні кабінету начальника установи в житловій зоні відбудеться засідання дисциплінарної комісії установи. Розписку про таке повідомлення позивач підписувати відмовився.
Згідно довідки про заохочення та стягнення від 20.04.2017 року у засудженого ОСОБА_3 заохочення відсутні, притягувався 62 рази до дисциплінарної відповідальності, 17 стягнень не є погашеними.
21.04.2017 року постановою начальника Замкової виправної колонії №58 про поміщення засудженого в ДІЗО установи, засудженого ОСОБА_3 поміщено в ДІЗО строком на десять діб без виводу на роботу.
Згідно до медичного висновку на момент огляду 21.04.2017 року позивач може утримуватися в ДІЗО.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (по тексту - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Згідно ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
При цьому, абзац 9 частини 4 ст. 107 вказаного Кодексу встановлює для засуджених заборону чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 (по тексту - правила).
Ці правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).
Згідно абзацу 9 пункту 3 розділу ІІІ вказаних правил засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що абзацом 3 пункту 1 розділу XVІІІ правил визначено, що під час пересування територією установи виконання покарань у супроводі персоналу засуджені повинні тримати руки в положенні "за спиною" (крім засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).
Слід зазначити, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених (ч. 1 ст. 102 КВК України).
Частина 2 ст. 9 КВК України передбачає, що невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
скасування поліпшених умов тримання;
поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Згідно пункту 5 розділу XXV Правил підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО, карцерах та ПКТ (ОК) є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань (додаток 29) або постанова про переведення засудженого в приміщення камерного типу (окрему камеру) установи виконання покарань (додаток 30), винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання після перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень. Постанова оголошується засудженому під особистий підпис. Перед поміщенням засуджених у ДІЗО, карцер, ПКТ (ОК) начальник медичної частини (черговий лікар) зобов'язаний провести їх огляд. У разі неможливості тримання засудженого у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК) за станом здоров'я начальник медичної частини (черговий лікар) робить відмітку про переведення його до медичної частини установи виконання покарань на зворотному боці постанови.
Особи, поміщені до ДІЗО, карцерів та ПКТ (ОК), зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в період відбування стягнення.
Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що постанова про поміщення ОСОБА_3 в ДІЗО від 21.04.2017 року прийнята відповідачем у спосіб та в межах його повноважень з врахуванням фактичних обставин, які передували накладенню дисциплінарного стягнення, в тому числі рапортів уповноважених працівників закладу виконання покарання, наявних у засудженого заохочень та стягнень, стану його здоров'я, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16.11.2017 року
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.