14 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/1844/17
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Федусика А.Г., Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції м. Миколаєва лейтенант поліції ОСОБА_2, Управління патрульної поліції м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги інспектору першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції м. Миколаєва лейтенанту поліції ОСОБА_2, Управлінню патрульної поліції м. Миколаєва, а саме: визнання протиправними дій щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача; скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 779863 від 11 квітня 2017 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність необхідності складання протоколу про адміністративне правопорушення разом з оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення, так як такий висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
В свою чергу, відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є підставою для її скасування.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 11 квітня 2017 року в м. Одесі, керуючи автомобілем «OPEL VECTRA» зі встановленим стороннім предметом на номерному знаку (сітка), під час зупинки його транспортного засобу не пред'явив для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР, внаслідок чого постановою інспектора патрульної поліції серії АР № 779863 від 11 квітня 2017 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, на суму 425,00 грн.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у скасуванні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"),- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР став факт не пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В свою чергу, позивачем не заперечується вказаних обставин, проте зазначається, що працівниками поліції протиправно зупинено його транспортний засіб, а як наслідок він не мав законодавчо встановленого обов'язку пред'являти свої документи для перевірки.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинки транспортного засобу поліцейськими викладено у ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».
При цьому, п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Між тим, відповідно до абз. 3 п. 30.2 ПДР, забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
В свою чергу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, з вищевказаних норм вбачається обов'язок суб'єкта владних повноважень доказати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, відповідачем надано до суду відеозапис, з якого вбачається момент зупинки транспортного засобу позивача поліцейськими, відмова позивача у наданні відповідних документів поліцейському, а також підтверджується факт наявності стороннього предмету на номерному знаках позивача, що є порушенням ПДР.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що поліцейськими правомірно зупинено транспортний засіб позивача у зв'язку з порушеннями ПДР останнім, а як наслідок правомірно заявлено вимогу щодо ознайомлення з відповідними документами позивача.
В частині посилань апелянта на порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, колегія зазначає наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 вказаної статті зазначено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне
Вказані положення також дублюються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 4 вказаної інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Пунктом 5 вказаної інструкції встановлено випадки, коли обов'язкове складання протоколу про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Так, відповідно до положень КУпАП та вказаної інструкції, правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, відноситься до правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Тому, колегія суддів вважає, що внаслідок виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейським правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його скоєння, без складання відповідного протоколу.
Більш того, вищевказаною інструкцією передбачено випадки обов'язкового складення протоколу про адміністративне правопорушення, серед яких відсутнє посилання на ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.Г. Федусик
ОСОБА_3