15 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 510/1755/16-а
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Дудник В.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 14 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області про визнання протиправною відмови у врахуванні певних виплат для обчислення розміру пенсії та зобов'язання виконати певні дії, -
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з 30.09.2011р. позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», у розмірі 90 % від суми доходу, з якого нарахована пенсія.
Однак, при призначені пенсії їй у 2011 році, відповідно до Закону України «Про державну службу» в розрахунок пенсії не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загально - обов'язкове державне страхування. Тому, 02.09.2016 р. позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області із заявою про проведення перерахунку пенсії, на підставі довідки про складові заробітної плати 02.09.2016р. № 1183/04, з урахуванням інших виплат, з яких сплачені страхові внески. Однак, позивач отримала лист - відповідь за №1262/03 від 19.09.2016 р. від Управління пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області, яким роз'яснено, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань, індексація, разові виплати не є складовими заробітної плати, тому не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії. Позивач, вважає, що дії Управління пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області щодо невключення у перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» суми інших виплат є протиправними, так як матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 14 серпня 2017 року відмову Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області №1262/03 від 19.09.2016 р. у перерахунку пенсії - визнано протиправною.
Зобов'язано Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Одеської області здійснити позивачу перерахунок пенсії, як державному службовцю, з 29.03.2016р., і з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарних місяця.
Позовні вимоги про перерахунок пенсії в частині за період з 30.09.2011р. по 28.03.2016р. залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною постановою суду пенсійний орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 30.09.2011р. призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням 37 років 0 місяців та 8 днів страхового стажу та 2446 грн. 40 коп. середньомісячного заробітку. Розмір пенсії обчислено в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. При призначені позивачу пенсії у 2011р. в розрахунок пенсії не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загально - обов'язкове державне старування. При зверненні позивача до Управління пенсійного фонду у Ренійському районі для перерахунку пенсії на підставі довідки по складові заробітної плати від 02.09.2016р. № 1183/04, листом від 19.09.2016р. їй було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки ці виплати не є складовою заробітної плати, тому не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Проте з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Оскільки позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії лише 22 листопада 2016 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, по іншому врегульовані правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням (як призначенням, так і перерахунком) державних службовців.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292, яка застосовується з 01 травня 2016 року, відповідно до статей 51 і 52 нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року було встановлено мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців працюючим державним службовцям.
Разом з цим, зазначена постанова Кабінету Міністрів України не передбачає ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.
Крім того, Кабінетом Міністрів України 14 вересня 2016 року прийнято постанову № 662 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01 травня 2016 року. Даною постановою затверджено порядок призначення пенсій деяким категоріям громадян та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Право державних службовців на перерахунок призначеної пенсії вказаною постановою № 622 не визначено.
Тобто, як станом на 01.05.2016 року, так і на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, не було передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.
Слід зазначити, що зазначені законодавчі зміни не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано відмовлено в проведенні такого перерахунку, оскільки правові норми, які б передбачали перерахунок призначеної позивачеві пенсії за наведених позивачем обставин відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії задоволенню не підлягають.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку. Так, як зазначалося вище, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За своєю правовою природою право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників за відповідною посадою є разовою формою підвищення грошової винагороди (пенсії) особам, які звільнені зі служби на пенсію. Вона може бути здійснена з метою забезпечення відповідності розміру пенсії особи порівняно із заробітною платою працюючих на відповідних посадах осіб, з метою стимулювання до довгострокового виконання особами професійних обов'язків до виходу на пенсію. В свою чергу, право на перерахунок пенсії не належить до таких соціально-правових гарантій державних службовців, як заробітна плата, спеціальні умови праці, пенсія, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення та не має постійного характеру, безпосередньо не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, з хворобою, інвалідністю, старістю та виникає лише після звільнення на пенсію.
У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Більш того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області - задовольнити.
Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 14 серпня 2017 року у справі № 510/1755/16-а - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин