15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10480/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_2, діючої за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській обл. про визнання відмови протиправною, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення,-
22.07.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_4 управління /ГУ/ Держгеокадастру у Волинській обл. щодо відмови йому в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл., викладеної у листі № Г-3831/0- 2421/0/6-17 від 06.07.2017р.; зобов'язати відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл. згідно заяви від 23.06.2017р. (а.с.2-6).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.43-48).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила представник адвокат ОСОБА_2, діюча за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.53-55).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відмова ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не ґрунтується на вимогах закону та суперечить приписам ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст.22, 116, 118, 121 Земельного кодексу /ЗК/ України.
При цьому, нормами ЗК України передбачені вичерпні підстави для відмови у наданні спірного дозволу; наведена відповідачем підстава для відмови не передбачена нормами ст.118 ЗК України. Також з довідки Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл. слідує, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, є можливою для виділення громадянам.
За таких обставин відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інсанції, позивач як учасник антитерористичній операції /АТО/ 23.06.2017р. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. із письмовою заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл.
До вказаної заяви були додані копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, документа про участь в антитерористичній операції, графічний матеріал, на якому зображено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.9-11, 23).
Відповідач ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. листом № Г-3831/0-2421/0/6-17 від 06.07.2017р. відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки на виконання постанови КМ України № 413 від 07.06.2016р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» ним сформовано перелік земельних ділянок, які повинні надаватися безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року. Оскільки у вказаному переліку є відсутніми земельні ділянки в межах Іваничівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства є неможливим (а.с.7).
Окрім цього, відповідно до листа Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл. № 283/01.14 від 22.06.2017р. вказана сільська рада просить виділити земельну ділянку площею 10 га державної власності, яка знаходиться за межами населених пунктів, чотирьом учасникам АТО, у тому числі ОСОБА_3 (а.с.8).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що ч.7 ст.118 ЗК України є відсилочною, яка вказує на те, що підставою для відмови відповідного органу виконавчої влади у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, у даному випадку місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач (на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району), не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, зазначена земельна ділянка відповідно до постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» та наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. від 22.06.2017р. не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Волинської обл.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.35 ЗК України земельні ділянки, громадяни України мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановою КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та схорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), яка набрала чинності 17.06.2017р.
В розділі «Мета Стратегії» вказано, що метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Розділом «Система організації процесу виконання Стратегії» визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:
формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою:
Sбп = Sаук х 0,25;
де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;
Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;
щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;
надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;
враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Отже, з моменту набрання чинності постановою КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, в т.ч. учасникам АТО, може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за формулою і оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок).
22.06.2017р. на виконання постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» відповідачем видано наказ № 113 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Волинської області» (а.с.25).
Згідно вказаного переліку у III кварталі 2017 року на території Волинської обл. передбачені 84 земельних ділянки загальною площею 25,37 га у Ковельському та Старовижівському районах (а.с.26).
Вказаний перелік оприлюднений на офіційному веб-сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській обл.
При цьому, у сформованому відповідачем переліку земельних ділянок, які можуть передаватися в межах норм безоплатної приватизації на території Волинської обл., є відсутніми земельні ділянки в межах Іваничівського району.
Отже, ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. не порушило вимог ч.7 ст.118 ЗК України в частині підстав відмови у наданні вказаного дозволу, оскільки місце розташування об'єкта (земельної ділянки, щодо якої звернувся ОСОБА_3О.) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. та наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. № 113 від 22.06.2017р.
Також згадана постанова КМ України № 413 від 07.06.2017р. є обов'язковим для виконання актом нормативного характеру (ч.ч.1 і 2 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»), не суперечить нормам ЗК України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. правомірно не надано позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі поданої ним заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, яка знаходиться на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл.
Окрім цього, лист Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської обл. № 283/01.14 від 22.06.2017р. містить лише клопотання про виділення земельної ділянки державної власності, яка знаходиться за межами населених пунктів, чотирьом учасникам АТО, у тому числі ОСОБА_3, і не спростовує заперечень відповідача.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач (на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району), не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, зазначена земельна ділянка відповідно до постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» та наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. № 113 від 22.06.2017р. не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Волинської обл.
Таким чином, у ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. були наявні правові підстави для відмови позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, у зв'язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів (постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р.), як це прямо передбачено у ст.118 ЗК України.
Враховуючи безпідставність заявлених вимог, колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до роз'яснень, вказаних у п.10.3 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За розглядуваних умов суд не вправі перебирати на себе функції відповідача та зобов'язувати останнього надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_2, діючої за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2017р. в адміністративній справі № 803/1069/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8