Справа: № 750/4867/17 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
16 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування пункту постанови щодо стягнення виконавчого збору, -
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування пункту постанови щодо стягнення виконавчого збору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, спірна постанова прийнята відповідачем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року у задоволені вказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Крім цього, вказаною особою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаний строк пропущено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.02.2017 року зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 в розмірі 81 % місячного заробітку з включенням до розрахунку пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексацій заробітної плати, які були виключені з 09.08.2016 року, та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок цього перерахунку.
28.04.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з заявою та виконавчим листом суду.
28.04.2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевський О.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 53860487. Пунктом 3 цієї постанови з позивача як з боржника у виконавчому провадженні стягнуто виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.
Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону - чотири мінімальні розміри заробітної плати, що натепер становить 12800 грн. /3200 х 4/.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилається на те, що рішення суду було ним добровільно виконано в строк до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки 13.04.2017 року Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України винесено розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_2, а протоколом від 20.04.2017 року внесено вказано суму до виплати, яка буде здійснена в плановий період в 4 місяці 2017 року.
Дані про фактичну виплату коштів ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що на час розгляду даної справи виконавче провадження № 53860487 не завершене.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження були відсутні передбачені вказаним вище Законом підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
Крім того, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору відсутні.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Натомість, позивач не надав відповідачу належних та допустимих доказів виконання рішення суду, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 16.11.2017 року.