Справа: № 369/4919/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук Л.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
14 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Генеральний штаб Збройних Сил України, про зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області) про зобов'язання провести нарахування та виплачувати призначену з 17.12.2016 року пенсію без обмеження кінцевої дати виплати з урахуванням раніше поданих документів та додатково наданого документа - довідки за №305/147 від 03.03.2017 року, виданої фінансовим управлінням Генерального Штабу Збройних Сил України для правильного та повного нарахування призначеної пенсії, з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії згідно ст. 27 ДС України, ст. 10 Закону України №76, винагороди за участь в АТО та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Протокольною ухвалою суду від 16.06.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - Третя особа, Генштаб).
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.09.2017 року позов задоволено частково - зобов'язано ГУ ПФ у Київській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премій, винагороди за участь в АТО та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялись страхові внески, зазначених у довідці про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії №305/147 від 03.03.2017 року, починаючи з 17.12.2016 року з урахуванням раніше здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії, винагорода за участь в АТО та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відноситься до складу грошового забезпечення, Відповідачем безпідставно не враховано дані виплати при обчисленні пенсії.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що захисту підлягають лише порушені права, а відтак вимоги на майбутнє шляхом зобов'язання Відповідача виплачувати Позивачу пенсію без обмеження кінцевої задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, наголошуючи на неможливості включення зазначених у судовому рішенні складових грошового забезпечення до перерахунку пенсії, посилаючись на судові рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалених у 2012 - 2014 роках. Крім того, підкреслює безпідставність включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, про що зазначив Верховний Суд України у своїх рішеннях.
У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України від 08.12.2016 року №1169 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу контролю виконання заходів у зонах діяльності управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с. 12).
Наказом начальника Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 16.12.2016 року №248 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Києво-Святошинскього РВК Київської області (а.с. 13). Крім того, даним наказом приписано виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 50% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію у розмірі 380% посадового окладу, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01.12.2016 року по 16.12.2016 року.
Судом першої інстанції встановлено, що з 17.12.2016 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% від сум грошового забезпечення.
У відповідь на звернення Позивача Відповідачем надано розрахунок пенсії за вислугу років від 20.03.2017 року, зі змісту якого вбачається, що пенсія обчислена ОСОБА_1 із сум таких грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років 40%, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (у тому числі робота з таємними виробами, носіями, документами 15% і 15%, надбавки за особливо важливі завдання 50%, премія 380%) (а.с. 11).
Позивач 23.03.2017 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про прийняття додаткового документу - довідки від 03.03.2017 року №305/147 для проведення правильного та повного нарахування призначеної з 17.12.2016 року пенсії (а.с. 20-21). Листом від 03.04.2017 року №2/5/13-37зв ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що довідка направлена до ГУ ПФ у Київській області (а.с. 22).
05.04.2017 року Позивачем направлено на адресу Відповідача заяву, в якій останній просив розглянути питання про прийняття додаткового документу - довідки за №305/147 від 03.03.2017 року, виданої фінансовим управлінням Генштабу, та провести нарахування призначені з 17.12.2016 року пенсії, з урахуванням отриманих за період з грудня 2014 року по грудень 2016 року сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії згідно ст. 27 ДС України, ст. 10 Закону України №76, винагороди за участь в АТО та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та нарахувати і виплачувати в подальшому пенсію, без обмеження кінцевої дати, у повному обсязі, у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії безпідставно не були враховані вищевказані виплати (а.с. 23-25). До вказаної заяви Позивачем було додано оригінал довідки фінансового управління Генштабу від 03.03.2017 року №305/147 (а.с. 19).
Листом від 21.04.2017 року №343/В-01 ГУ ПФ у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що пенсія призначення останньому у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі грошового атестату №355057 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці №763 від 15.12.2016 року (а.с. 26-27).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а також Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії згідно ст. 27 ДС України, ст. 10 Закону України №76, винагороди за участь в АТО та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, оскільки вони входять до структури грошового забезпечення, визначеного законодавством.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії Позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Приписи ч. ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Кабінетом Міністрів України 07.11.2007 року прийнято постанову №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294). Крім того, пунктом 3 вказаної постанови затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Згідно схеми додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до Постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Крім того, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (далі - Інструкція №260). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції №260).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. пп. 33.1, 33.3 п. 33 розділу ХХХІІІ Інструкції №260).
Крім того, відповідно до абз. абз. 1-2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Крім іншого, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова винагорода при звільненні, винагорода за участь в АТО та премія, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 10.03.2015 року у справі №21-70а15 та від 20.10.2015 року у справі №21-2942а15.
При цьому зі змісту довідки Генштабу від 03.03.2017 року вбачається, що з щомісячної додаткової грошової винагороди (колонка 3), грошової допомоги на оздоровлення (колонка 7), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (колонка 9), премії (колонка 11), винагороди за участь в АТО (колонка 15), одноразової грошової допомоги при звільненні (колонка 17) здійснювалося нарахування та утримання, а з 01.01.2016 року - нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (колонки 4, 8, 10, 12, 16, 18).
З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказані виплати підлягають включенню до грошового забезпечення військовослужбовця для обчислення пенсії.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 року у справі №522/5141/16-а.
Посилання Апелянта на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 04.11.2014 року у справі №21-473а14 та від 19.05.2015 року у справі №21-466а15, в обґрунтування неможливості включення до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії додаткової грошової винагороди судовою колегією оцінюється критично з огляду на те, що у вказаних справах Верховний Суд України усував розбіжності щодо неоднакового застосування норм права при вирішенні питання щодо можливості включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Водночас, предметом даної справи є, зокрема, вирішення питання про врахування додаткової грошової винагороди при обчисленні пенсії, взявши за основу критерій - сплата з такої винагороди внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та правову позицію щодо чого висловив Верховний Суд України у постановах від 10.03.2015 року у справі №21-70а15 та від 20.10.2015 року у справі №21-2942а15.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Генеральний штаб Збройних Сил України, про зобов'язання вчинити дії, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко