14 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/3746/17
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради на постанову Приморського районного суду м.Одеса від 01 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження,-
У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради (далі - УДАБК Одеської міської Ради, відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови №044/17 від 07 лютого 2017 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2
Постановою Приморського районного суду м.Одеса від 01 червня 2017 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з постановою суду УДАБК Одеської міської Ради подало апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги УДАБК Одеської міської Ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Згідно договору дарування частини житлового будинку від 22 березня 2000 року на бланку АВК №100771, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Пачевою І.І., ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2, ОСОБА_6 прийняли у дар у рівних частках 3/25 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1. Таким чином, ОСОБА_2 прийняв в дар 3/50 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1. У встановленому законом порядку право власності ОСОБА_2 на вказані частини житлового будинку зареєстровано в КП «Одеське МБТІ та РОН» м. Одеси у книзі 175, 19 доп. на сторінці 3300. Згідно договору міни від 21 липня 2006 року на бланку ВЕА №291670, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гашовою В.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_2 22/50 частини вказаного житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1. У встановленому законом порядку право власності ОСОБА_2 на 22/50 частини житлового будинку також зареєстровано в КП «Одеське МБТІ та РОН» м. Одеси у книзі 175, 19 доп. на сторінці 3300 за реєстровим №14539057. Згідно цих правочинів ОСОБА_2 є власником 1/2 частини вищезгаданого житлового будинку. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2006 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0269 га за адресою АДРЕСА_1. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстровано в Одеському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010650501738. Згідно технічного паспорту від 09 жовтня 2006 року, виданого КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_2, його 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 складається з 2-х поверхового житлового будинку I - А.
Згідно Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфер містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил складеного головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління ДАБК ОМР Дацюком Олександром Олександровичем, у присутності ОСОБА_2, вбачається, що 23 січня 2017 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері мстою будівної діяльності за адресою АДРЕСА_1, де зазначено що під час виїзду будівельні роботи не виконувались.
16 грудня 2015 року ДАБІ в Одеській області було видано припис про усунення порушень та приведення в первісний стан об'єкта з терміном виконання до 15 січня 2016 року та умовою повідомити про це ДАБІ та на якому зазначено, що ОСОБА_2 від підпису відмовився, проте при цьому відсутні прізвища свідків та їх підписи які б це засвідчили як передбачено діючим законодавством.
23 січня 2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління ДАБК ОМР Дацюком О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-42 ККпАП., на якому зазначено що ОСОБА_2 від підпису відмовився, проте при цьому відсутні прізвища свідків та їх підписи які б це засвідчили як передбачено діючим законодавством.
07 лютого 2017 року постановою УДАБК Одеської міської Ради №044/17 по справі про адміністративне правопорушення, на підставі протоколу від 23 січня 2017 року та акту від 23 січня 2017 року позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 гривень.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що є безумовною підставою для визнання судом незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушений порядок сповіщення ОСОБА_2 про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є додатковою підставою у задоволенні позову шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Приморського районного суду м.Одеса від 01 червня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою №044/17 від 07 лютого 2017 року по справі про адміністративне правопорушення УДАБК Одеської міської Ради, на підставі протоколу від 23 січня 2017 року та акту від 23 січня 2017 року, позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення від 23 січня 2017 року, та Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфер містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23 січня 2017 року не вбачається наявність доказів того, що позивач не привів будинок у первісний стан, не зазначеного у якому стані зараз будинок, та яким повинен бути первісний стан будинку, та на підставі чого.
Окрім того, згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 грудня 2015 року, позивачу необхідно було привести об'єкт до первинного стану в термін до 15 січня 2016 року, таким чином адміністративне правопорушення, яке на думку відповідача, вчинене ОСОБА_2 мало місце не пізніше 15 січня 2016 року, так як цей граничний строк встановлений у приписі.
З урахуванням викладеного, а також того, що зазначене адміністративне правопорушення не є триваючим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки строк його притягнення за це правопорушення сплив 15 березня 2016 року.
Окрім того, колегія суддів також погоджається з висновком суду першої інстанції про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в порушення наведеної норми процесуального права, відповідачем не врахована постанова Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2016 року, якою встановлено, що ОСОБА_2 не порушував законодавство у сфері містобудування, що означає, що він не може усунути наслідки цього правопорушення, яке не мало місце, виходячи з наступного.
Згідно ст.280 КУПАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови інспекції ДАБК виконавчого комітету Одеської міської Ради від 21 липня 2006 року, ОСОБА_5, який є батьком позивача, був визнаний винним у самовільному виконанні робіт по риттю траншеї і зносу будівлі за адресою АДРЕСА_1. Цією ж постановою на нього був накладений штраф у розмірі 170 гривень.
Окрім того, згідно постанови інспекції ДАБК виконавчого комітету Одеської міської Ради №436 від 23 серпня 2006 року, ОСОБА_5 був визнаний винним у самовільному виконанні будівельних робіт за цією ж адресою. Цією ж постановою на нього накладений штраф у розмірі 170 гривень.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2007 року (справа №2а-536/07 ) адміністративний позов ОСОБА_5 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради про визнання противоправними і скасування постанов інспекції ДАБК виконавчого комітету Одеської міської Ради від 21 липня 2006 року і №436 від 23 серпня 2006 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування був задоволений. Судом визнана неправомірною і скасована постанова інспекції ДАБК виконавчого комітету Одеської міської Ради від 21 липня 2006 року про накладення штрафу у розмірі 170 гривень на ОСОБА_5 за правопорушення у сфері містобудування, визнана неправомірною і скасована постанова інспекції ДАБК виконавчого комітету Одеської міської Ради №436 від 23 серпня 2006 року про накладення штрафу у розмірі 170 гривень на ОСОБА_5 за правопорушення у сфері містобудування. Закрито провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері містобудування відносно ОСОБА_5 Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, вище зазначена постанова Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2007 року залишена без змін.
Окрім того, у вересні 2006 року Управління архітектури та містобудування ОМР звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, який є батьком позивача ОСОБА_2 про приведення самочинно реконструйованого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, згідно технічною документацією, зареєстрованою в КП "ОМБТІ та РОН", шляхом знесення самочинно побудованих прибудови та другого поверху. У жовтні 2006 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом в якому, після неодноразових уточнень та доповнень, визначивши відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка також представляла інтереси неповнолітнього ОСОБА_2, остаточно просили зобов'язати відповідачів: знести за власний рахунок самовільно побудований 2-х поверховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; відновити демонтований паркан; визнати недійсним договір міни від 31 липня 2006 року, а також стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі по 500000 грн. кожному.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2014 року (з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2014 року про усунення описки) позовні заяви: Управління архітектури та містобудування ОМР та позов ОСОБА_9 та ОСОБА_10, залишені без розгляду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 8 жовтня 2014 року позов ОСОБА_11 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва, відновлення демонтованого паркану, стягнення матеріальної і моральної шкоди залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2015 року змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2014 року шляхом викладення вступної частини рішення в іншій редакції. Резолютивна частина рішення залишена без змін.
Аналізуючи вищевказані обставини, колегія суддів звертає увагу на те, що з вказаних судових рішень, що набрали чинності, неодноразово встановлено, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.96 КУПАП за адресою: АДРЕСА_1, було вчинено у липні 2006 року не встановленими особами, але не позивачем ОСОБА_2, тому що на той час він був неповнолітнім, та йому було біля 13 років.
Однак, 16 грудня 2015 року Департаментом Державної Архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області була проведена чергова позапланова перевірка за зазначеною адресою з метою виявлення порушень будівництва, неодноразово виявлених у 2006 році, та складено відповідний припис про усунення зазначених порушень особі, яка цих порушень не здійснювала, а саме припис від 16 грудня 2015 року з терміном його виконання до 15 січня 2016 року.
За результатами цієї перевірки, та припису, Постановою №854 по справі про адміністративне правопорушення Департаменту Державної Архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Державної Архітектурно-будівельної інспекції України від 25 грудня 2015 року, позивач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження задоволені. Судом поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження. Судом визнана незаконною та скасована постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №854 від 25 грудня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850, 00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 96 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, в саме неодноразового розгляду судами справ щодо вирішення питань про адміністративні правопорушення вчинених на об'єкті за адресою АДРЕСА_1, згідно висновків яких вини позивача у вчиненні правопорушення не виявлено, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не порушив законодавство у сфері містобудування, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем, в порушення наведеної норм процесуального права, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, не було перевірено належне вручення позивачу протоколу та повідомлення про час та місце розгляду його справи.
Згідно ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи
про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи,
про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що позивач отримав листи від відповідача 15 та 22 лютого 2017 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови №044/17 від 07 лютого 2017 року, таким чином у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи він не сповіщався, та був позбавлений свого Конституційного права брати участь у розгляді справи. Дані обставини також підтвердженні наявними в матеріалах справи роздруківок відстеження пересилання поштових відправлень. /а.с.105-107/
З системного аналізу норм діючого законодавства та обставин справи колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що будь-яких доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.188-42 КУпАП з матеріалів адміністративної справи не вбачається, що є безумовною підставою для визнання судом незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.293 КУ п АП, суд при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з рішень визначених п.п.1 4 цієї норми права, а саме скасовує постанову і закриває справу.
Окрім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки судом вже встановлено, що протокол у справі про адміністративне правопорушення складений без участі ОСОБА_2, у встановленому законом порядку та строки йому не вручався, окрім того справа про адміністративне правопорушення розглянута за відсутності позивача. Копію протоколу та Акту він отримав поштою лише 16 лютого 2017 року, а копію оскаржуваної ним постанови - 22 лютого 2017 року, тобто, коли строк на оскарження постанови вже закінчився. Таким чином позивач не мав практичної можливості своєчасно звернутися до суду з позовом.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом скасування оскаржуваної постанови УДАБК Одеської міської ради №044/17 від 07 лютого 2017 року, якою позивача неправомірно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого ч.1 ст. 188-42 КУпАП.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеса від 01 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державного Архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шляхтицький О.І.
Суддя: Семенюк Г.В.