Справа № 658/4052/16-ц
(провадження № 2/658/238/17)
20 квітня 2017 року м.Каховка
Каховський міськрайонний суд Херсонської області
у складі:
головуючого - судді Терещенко О.Є.
при секретарі Оніщенко Л.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Каховка, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Чу-мак» м. Каховка, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго Україна», третя особа Страхова компанія «Київський страховий дім» про відшкодування збитків, зав-даних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
В грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним по-зовом, посилаючись на те, що 11.06.2015 року на автошляху Херсон-Генічеськ, водій тран-спортного засобу ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Форд Мондео», держ-номер АА 5754 НР, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем позивача «Тойота», державний номер НОМЕР_1. В результаті вка-заної ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Позивач вказував, що згідно страховому акту №50-313/1 від 05.08.2015 року вартість відновлювального ремонту його автомобіля «Тойота» становила 109 991 грн 79 коп. Стра-ховиком - Страховою компанією «Київський страховий дім» відповідно до договору добро-вільного страхування наземного транспорту №007/50/1000248 від 22.09. 2015 року було ви-плачено лише 69 085 грн 78 коп страхового відшкодування. Сума невідшкодованого збитку становить 40 906 грн 01 коп.
Позивач зазначав, що дорожньо-транспортна пригода склалася з вини ОСОБА_5, який керував службовим автомобілем марки «Форд Мондео», д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 «Чумак».
В листопаді 2015 року позивач звернувся до Каховського міськрайонного суду Хер-сонської області з позовом про стягнення з ОСОБА_5 розміру матеріальних збитків, за-подіяних транспортному засобу позивача. 12.01.2016 року рішенням Каховського міськрай-суду вищевказаний позов було задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, і 18.07.2016 року апеляційним судом Херсонської області було ска-совано рішення Каховського міськрайонного суду, і ухвалено нове рішення, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_5, з посиланням на те, що останній не є належним відповідачем, оскільки на момент скоєння ДТП він перебував у трудових відно-синах з ОСОБА_6 «Чумак», і не був власником джерела підвищеної небезпеки.
Позивач наголошував, що внаслідок спричиненої ОСОБА_5 ДТП, йому було спричинено матеріальну шкоду, сума якої, з урахуванням добровільно виплачених сум, ста-новить 40 906 грн 01 коп, а також моральну шкоду в сумі 5 000 грн, яку просив стягнути з відповідача - ОСОБА_6 «Чумак».
Ухвалою Каховського міськрайонного суду від 07.02.2017 року, в якості співвідпо-відача до участі у справі залучено ОСОБА_6 АСК «Інго Україна».
Ухвалою Каховського міськрайонного суду від 07.02.2017 року, в якості третьої осо-би, залучено ОСОБА_6 «Київський страховий дім».
В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, наполягала на повному задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_6 «Чумак» м. Каховка - ОСОБА_3 в судовому за-сіданні позовні вимоги ОСОБА_4 вважала необґрунтованими, просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_6 «Київський страховий дім» в судове засідання не з'я-вився, надавши письмові пояснення та заяву про розгляд справи за відсутністю його пред-ставника. Не заперечував проти задоволення позову.
Представник третьої особи ОСОБА_6 АСК «Інго Україна» в судовому засіданні позов вва-жала необґрунтованим, і просила відмовити його задоволенні, надавши свої письмові запере-чення проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено:
11.06.2015 року на автошляху Херсон-Генічеськ, водій транспортного засобу ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Форд Мондео», держномер АА 5754 НР, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ОСОБА_4 «Тойота», державний номер НОМЕР_1. В результаті вка-заної ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Каховського міськрайонного суду від 30.06.2015 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.75).
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18.07.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкоду-вання шкоди відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем у справі за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (а.с.9-12).
У відповідності п.6 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі пи-тання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності. інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транс-портним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий до-говір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути при-тягнута до відповідальності робо-тодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.
В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що за мо-ральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
З огляду на вищенаведене, позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 «Чумак», як до особи, яка є власником джерела підвищеної небезпеки, і з якою винний у скоєнні ДТП ОСОБА_5 перебував на момент вчинення ДТП у трудових відносинах.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна особа по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, є водії автомобіля «Тойота» ОСОБА_4 та ав-томобіля «Форд Мондео» ОСОБА_5.
Відповідно до Договору №007/50/1000248 від 22.09.2014 року добровільного страху-вання наземного транспорту, автомобіль ОСОБА_4 був застрахований на випадок по-шкодження чи знищення, в тому числі внаслідок ДТП, приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» .
У відповідності Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів №АІ/3803579, укладеним між ОСОБА_6 «АСК «Інго Україна» та ТОВ «Перша лізингова компанія» автомобіль «Форд Мондео» д/номер НОМЕР_2 був застрахований з встановленням ліміту відповідальності страховика за шкоду, за-подіяну майну в розмірі 50 000 грн та франшизою в розмірі 00,00 грн. При цьому, суд не мо-же залишити поза увагою, що власником вищенаведеного автомобіля «Форд Мондео» зазна-чено ТОВ «Перша лізингова компанія».
Згідно з вимогами п. 22.1. ст. 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-пра-вової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні стра-хового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встанов-леному цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-тран-спортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 35.1. ст.35 вказаного Закону для отримання страхового відшкоду-вання потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у ви-падках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ) заяву про страхове відшкодуван-ня.
Отже, Закон визначає порядок отримання страхового відшкодування та зазначає як, одну з підстав для виплати страхового відшкодування - факт звернення особи, що має право на отримання страхового відшкодування з заявою до страховика.
У зв'язку із тим, що позивач ОСОБА_4 до ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, документів, що обґрунтовують його майнові вимоги та дають можливість страховику розглянути питання про визнання чи невизнання події страховою, не надавав, відповідно у страховика не виникло зобов'язання по сплаті страхового відшкодування Позивачу.
Відмов у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» за догово-ром страхування № АІ/3803579 ОСОБА_4 не давало.
Таким чином, суд погоджується з позицією представника відповідача ОСОБА_6 «АСК «Інго Україна» з тим, що, оскільки заява про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_7 не надходила, то на момент розгляду справи відповідач - ОСОБА_6 «АСК «Інго Ук-раїна», як страховик, прав позивача не порушував, зокрема вимог Закону щодо порядку ви-плати на користь Позивача страхового відшкодування.
Крім того, суд не може залишити поза увагою, що згідно з п.п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної випла-ти) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода запо-діяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпіло-го, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що ДТП, з приводу якої звертається до суду позивач, сталася 11.06.2015 року, і заява на виплату страхового відшкодування взагалі не була подана по-зивачем в межах встановленого строку для подання такої заяви, передбаченого ст. 37 За-кону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників назем-них транспортних засобів». Дана заява є підставою для прийняття рішення про виплату та визначення порядку виплати страхового відшкодування і складання страхового акту.
На підставі наведеного, суд вважає, що у відповідача - ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» відсутні процесуальні та матеріально - правові підстави для здійснення страхового відшкоду-вання Позивачу, так, як Позивач не звертався з заявою в порядку ст. 35 Закону.
Також, суд враховує наступне:
22.09.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 «Київський страховий дім» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 007/50/1000248, згідно якому автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_1, було застраховано на випадок пошкодження чи знищення, в тому числі внаслідок ДТП.
Дорожньо-транспортна пригода, що сталася 11.06.2015 р. за участю автомобіля «Форд Мондео», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Тойота", д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, була визнана ОСОБА_6 «Київський страховий дім» страховим випадком.
Відповідно до висновку №58 від 20.06.2015 p., складеного ФОП ОСОБА_8, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toйотa», д/н НОМЕР_1, склала 109 886,12 грн., а ринкова вартість автомобіля на момент дослідження, склала 259 616,31 грн.
Таким чином, згідно висновку №58 від 20.06.2015 р. ФОП ОСОБА_8 рин-кова вартість ТЗ складає 259 616,31 грн., а страхова сума згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 007/50/1000248 від 22.09.2014 p., складає 165 000,00 грн., що дорівнює 63,56% дійсної ринкової вартості транспортного засобу, тобто, страхова
сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування.
Відповідно до ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування», у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Такий же порядок виплати страхового відшкодування передбачений п.п. 12.3. До-говору добровільного страхування наземного транспорту № 007/50/1000248 від 22.09.2014 pоку, в якому зазначено, якщо на день оформлення страхового акту страхова сума складає певну частку дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, то страхове від-шкодування виплачується в такій саме частці від розміру прямих збитків, що виникли вна-слідок настання страхового випадку.
З пояснень сторін та наданої документації встановлено, що ОСОБА_6 «Київський страхо-вий дім» було здійснено розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту пропорційності в розмірі 69 085,78 грн. та згідно заяви ОСОБА_4 виплата страхового відшкодування була здійснена на рахунок СТО ФОП ОСОБА_9, згідно рахунку від 16.06. 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 7498, № 7499 від 06.08.2015 ро-ку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також п.п. 12.12. Договору добровільного страхування наземного транспорту № 007/ 50/1000248 від 22.09.2014 pоку, передбачено, що до Страховика після виплати ним страхово-го відшкодування за цим Договором в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи з того факту, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «Форд Мондео», д/н АА 5754 HP була застрахо-вана ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» за Полісом № АІ/3803579, після виплати страхового від-шкодування ОСОБА_6 «Київський страховий дім» звернувся до ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» з вимогою про виплату страхового відшкодування.
ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» розглянула заявлені вимоги та на підставі страхового ак-ту № 150171 від 21.03.2017 р. здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 700 від 23.03.2017 року.
Отже, станом на день звернення ОСОБА_4 до суду, відповідачем ОСОБА_6 «АСК «ІНГО Україна» не було порушено жодних прав позивача, оскільки останній повністю вико-нав свої зобов'язання за страховим випадком, що стався 11.06.2015 pоку, сплативши ОСОБА_6 «Київський страховий дім» страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страхо-вика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3803579.
З урахуванням вищенаведеного, суд не може залишити поза увагою, що позивач ОСОБА_10 та його страхувальник - третя особа ОСОБА_6 «Київський страховий дім», як при отриманні грошової компенсації від ОСОБА_6 «АСК «Інго Україна», так і при зверненні до суду з заявою про притягнення до участі у справі як співвідповідача, фактично визначили ОСОБА_6 «АСК «Інго Україна», як страхувальника власника транспортного засобу «Форд Мон-део» - ОСОБА_6 «Чумак». При цьому, позивачем та третьою особою не враховано, що власником зазна-ченого транспортного засобу є товариство з обмеженою відпові-дальністю ТОВ «Перша лі-зингова компанія» (що, окрім договору страхування, також підтверджується довідкою №65764138), яке саме укладало договір страхування з ОСОБА_6 «АСК «Інго Україна», і позов пред'явлено не до останнього, а до ОСОБА_6 «Чумак», яке в даному випадку ніякого договору страхування з ОСОБА_6 «АСК «Інго України» не укладало. Позовні вимоги до ТОВ "Перша лі-зінгова компанія" заява ОСОБА_4 не містить. Заяв про залучення даного товариства до участі у справі - не заявлено.
Крім того, суд враховує, що в порушення вимог ст.60 ЦПК України, позивачем не на-дано відповідних доказів на підтвердження розміру спричиненої йому матеріальної та мо-ральної шкоди, а також фактично понесених ним витрат по відновленню транспортного засо-бу (квитанцій, чеків, платіжно-касових документів, актів прийому виконаних робіт, тощо).
До висновку №58 від 20.06.2015 року, виконаного суб'єктом підприємницької діяль-ності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_11, по визначенню вартості мате-ріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, суд відноситься критично, оскільки наведене дослідження проводилося за замовленням зацікавленої сторони (яка ж і оплачувала ці послуги), а не за ухвалою суду, без попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку. На думку суду, таку експертизу не мож-на враховувати незалежною та об'єктивною.
В судовому засіданні клопотань про призначення судової авто-товарознавчої експер-тизи не заявлено.
Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд враховує, що вони, також, не підтверджені позивачем відповідними доказами. Так, в матеріалах справи відсутні довідки про погіршення стану здоров'я позивача, документи про понесення ним до-даткових витрат на лікування, компенсації душевних страждань. Позивачем, жодним чином, не доведено зміну, внаслідок пошкодження транспортного засобу, звичайного для нього ста-ну життя, а твердження про існування незручностей через користування громадським транс-портом є голослівним.
На підставі вищенаведеного суд вважає позовні вимоги необгрунтованими і такими, що слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Чу-мак» м. Каховка, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго Україна», третя особа Страхова компанія «Київський страховий дім» про відшкодування збитків, завда-них в результаті дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволен-ня.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Каховський міськрайонний суд Херсонської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. Є. Терещенко