Провадження № 2/537/1218/2017
Справа № 537/4681/17
14.11.2017 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців, -
Позивач, ПАТ «Укрсиббанк», звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11361053000 від 17 червня 2008 року за основним боргом і процентами в розмірі 96 586, 70 дол.США та пені за порушення термінів повернення кредиту, а також процентів за кредит в розмірі 438 588 грн. 73 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 червня 2008 року, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за номером 9411, а саме: двокімнатну квартиру №48, загальною площею 74,4 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Велика Набережна (50-річчя СРСР), будинок 9, що належить ОСОБА_2 на праві власності; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити з квартири №48, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Велика Набережна (50-річчя СРСР), будинок 9, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також всіх інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у переданій в іпотеку квартирі; зняти з реєстраційного обліку в органах Державної міграційної служби осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною вище адресою; сплачені судові витрати в розмірі 3 200 грн. 00 коп. покласти на відповідачів.
Згідно із частиною 4 статті 119 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява повинна відповідати вимогам, встановленим законом.
Відповідно до вимог пункту 5 та 6 частини 2 статті 119 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, серед інших позовних вимог, позивач просить виселити з квартири №48, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Велика Набережна (50-річчя СРСР), будинок 9, відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також всіх інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у переданій в іпотеку квартирі та зняти з реєстраційного обліку в органах Державної міграційної служби осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною вище адресою.
Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, позивачем не додано до позовної заяви доказів, та не зазначено про них, які обґрунтовують заявлені вимоги позову.
Згідно із частиною 4 статті 9 Житлового кодексу УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом статті 109 Житлового кодексу УРСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Частиною 3 статті 109 Житлового кодексу УРСР та частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Однак, в порушення вказаних вимог чинного законодавства, позивачем не надано до суду доказів додержання зазначеного порядку надіслання відповідачам попередньої письмової вимоги про звільнення спірного житлового приміщення, що є обов'язковою передумовою їх примусового виселення.
У зв'язку з викладеним, 25 жовтня 2017 року судом винесено ухвалу, якою зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення встановлених суддею недоліків, а саме для надання до суду необхідних доказів, що підтверджують факт надіслання відповідачам попередньої письмової вимоги про звільнення спірного житлового приміщення.
На виконання зазначеної ухвали суду позивачем надано заяву, згідно якої останній просить відкрити провадження у справі, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що Законом України «Про іпотеку» передбачено надіслання письмової вимоги іпотекодерждателя мешканцям про звільнення житлового приміщення у разі, якщо було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку позасудового врегулювання на підставі договору, а, оскільки банк звернувся саме до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, то Закон не вимагає надіслання такої вимоги, оскільки задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» №898-ІV.
Суд вважає таке твердження позивача помилковим тлумаченням норм чинного законодавства України, оскільки порядок виселення громадян із займаного житлового приміщення чітко передбачений нормами чинного законодавства, а саме статтею 109 Житлового кодексу УРСР , статтею 40 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року, які передбачають обов'язкове надіслання відповідачам попередньої письмової вимоги про звільнення спірного житлового приміщення в добровільному порядку, що є обов'язковою передумовою їх примусового виселення.
Оскільки позивач звернувся саме до суду із вимогою, окрім інших, про виселення з квартири №48, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Велика Набережна (50-річчя СРСР), будинок 9, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також всіх інших мешканців, які зареєстровані та/або проживають у переданій в іпотеку квартирі, то в цьому випадку Закон вимагає вжиття заходів щодо досудового врегулювання спору в цій частині, а саме надіслання мешканцям спірного житлового приміщення письмової вимоги про його звільнення.
Однак, звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, позивач не дотримався порядку/не надав до суду докази про дотримання порядку виселення вказаних громадян із квартири, що є предметом іпотеки.
Відповідно до вимог частини 2 статті 121 Цивільно-процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, встановлені статтями 119, 120 Цивільно-процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Оскільки встановлені суддею недоліки позивачем не були усунені, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Керуючись статтями 119, 121 Цивільно-процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців - повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її отримання.
Суддя: Д.О. Зоріна