Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/2080/17 Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.
Категорія 5 Доповідач Трояновська Г. С.
15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради в особі Управління житлового господарства, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2017 року,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просила скасувати розпорядження управління житлового господарства Житомирської міської ради від 21.12.2016 року №64526 про передачу гр. ОСОБА_2 в особисту власність квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво №64526 про право власності на житло від 21.12.2016 року на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі в частині скасування розпорядження управління житлового господарства Житомирської міської ради від 21.12.2016 року №64526 про передачу гр. ОСОБА_2 в особисту власність квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі в частині скасування розпорядження управління житлового господарства Житомирської міської ради від 21.12.2016 року №64526 про передачу гр. ОСОБА_2 в особисту власність квартири АДРЕСА_1. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що відповідач у справі - Житомирська міська рада в особі управління житлового господарства є суб'єктом владних повноважень, який наділений управлінськими функціями, відтак позовна вимога про скасування його розпорядження не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, зокрема, просила скасувати розпорядження управління житлового господарства Житомирської міської ради від 21.12.2016 року №64526 про передачу гр. ОСОБА_2 в особисту власність квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, відносини, які склались між ОСОБА_1 та Житомирською міською радою в особі Управління житлового господарства спрямовані на зміну або припинення цивільних прав позивача.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що даний спір виник про право цивільне, і незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, спір не є публічно-правовим і має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді