Справа № 211/2590/17
Провадження № 2/211/1569/17
іменем України
15 листопада 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Ніколенко Д.М.,
секретар: Гулько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про визнання права власності за набувальною давністю, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на ? частку квартиру за набувальною давністю. Позовні вимоги мотивує тим, що з 2003 року по теперішній час проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної спільної сумісної власності належала порівну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3, яка за життя заповітом від 05.04.2002 р. заповідала ОСОБА_4 та їй, позивачці у рівних частках. На підставі цього вона стала власником ? частини вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, однак після його смерті будь-яких спадкоємців, які б заявили про бажання прийняти його частину квартири, не було, а тому ? частка квартири не має власника. Вона більше 14 років постійно проживає у вказаній квартирі, сплачує комунальні платежі, тому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 06.02.2016 р., в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача виконкому Довгинцівської районної у місті ради, що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила вирішити спір на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2002 р. належала квартири за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с.12)
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 26.04.2002 р., а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.11.2002 р. (а.с.10).
ОСОБА_1 згідно копії довідки ОСББ «Димитрова 110» від 11.02.2016 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Актом від 12 лютого 2016 року ОСББ «Димитрова 110» встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року по теперішній час проживає за вказаною адресою, що підтверджується копією акту (а.с.7).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2017 року, з врахуванням ? частини спадщини від якої відмовився ОСОБА_4, ОСОБА_1 згідно заповіту ОСОБА_3 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно з відповіддю завідувача Четвертої криворізької державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_4 з заявами про прийняття чи відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтво право на спадщину не видавалось.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
За нормами ст. 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.
Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від07 лютого 2014року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю,суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа ? часткою квартири АДРЕСА_1, право власності на яку ні за ким не зареєстроване та продовжує відкрито, безперервно володіти часткою вказаного нерухомого майна починаючи з 2003 року і по теперішній час, сплачує комунальні послуги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частку квартири за набувальною давністю підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.321, 344 ЦК України, ст.ст.5, 6, 10, 60,88, 213-215ЦПК України,суд ,-
вирішив:
позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою с. Черешти Ниспоренського району Молдови, право власності за набувальною давністю на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,71 м2, житловою площею 33,0 м2..
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Д.М.Ніколенко