Справа № 171/1612/17
2/171/1288/17
Іменем України
09 листопада 2017 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хоруженко Н.В.,
за участю секретаря - Десятникової І.І.,
- позивача - ОСОБА_1,
- представника позивача - ОСОБА_2,
- відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, та визначення частки в майні подружжя,
встановив:
06.09.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона жила разом із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка в цивільному шлюбі з січня 2001 року по 16 червня 2001 року за адресою: вул. Вільна (раніше мала назву вул..Жовтнева) буд. 30, с.ВеликаКостромка, Апостолівського району Дніпропетровської області.18 лютого 2001 року вони повінчалися в православній церкві Московського патріархату, про що їм церковним священником було видано відповідне свідоцтво, а 16 червня 2011 року вони офіційно зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження виданого виконкомом Великокостромської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області серії І-КИ №121447, про що було зроблено відповідний актовий запис № 2.Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей:ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Коли позивач з січня 2000 року почала мешкати разом із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка в цивільному шлюбі, то вони не перебували в інших зареєстрованих шлюбах з іншими особами, починаючи з січня 2000 року по теперішній час, а на початку 2000 року вони за кошти матері позивачки ОСОБА_7 за 100000 грн. придбали будинок у громадянина ОСОБА_8 за адресою: с.Велика Костромка, вул. Жовтнева, 30, Апостолівскього району, Дніпропетровської області.Даний факт купівлі був підтверджений на весіллі, яке відбулося після вінчання 18 лютого 2001 року. Цей факт, тобто дарування будинку, який був придбаний за кошти матері позивачки у громадянина ОСОБА_8 за адресою: с. Велика Костромка, вул..Жовтнева, 30, Апостолівського району, Дніпропетровської області був зафіксований на відеозапис в присутності близько 100 гостей, що були присутні на весіллі.До певного часу факт перебування позивача та відповідача в цивільному шлюбі не заважало їх спільному життю та життю наших трьох дітей, але в їх спільному житті стався випадок, коли проживши певний час разом у цивільному шлюбі, а потім в зареєстрованому з відповідачем трапилась подія після якої відповідач намагався вигнати її та сумісних дітей з будинку в якому вони мешкали однією сім'єю з моменту придбання цього житлового будинку.15 червня 2017 року відповідач відносно позивача вчинив насильство в сім'ї, при цьому вигнав її та малолітніх дітей з будинку на вулицю. Цей факт підтверджується Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в справі №171/1128/17 (3/171/306/17) від 22 червня 2017 року.Відповідач стверджує те, що сам факт дарування їм на весіллі спірного житлового будинку за адресою: с. Велика Костромка, вул..Жовтнева, 30, Апостолівського району, Дніпропетровської області, не є доказом спільної сумісної власності подружжя, так як він не визнає її право на все майно, яке вони придбали за час мешкання однією сім'єю на протязі 17 років.Факт проживання позивачки із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка в цивільному шлюбі з січня 2001 року в будинку № 30 по вулиці Вільній, селі Велика Костромка, Апостолівскього району, Дніпропетровської області підтверджує довідка, що була видана виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради від 05 вересня 2017 року за № 658.За час спільного проживання за спільні кошти придбано рухоме та нерухоме майно на загальну суму 154500, 00 грн.:Автомобіль «ВАЗ 2101» державний номер «848-06 АВ»за ціною 17500,00 грн.; Житловий будинок за адресою: вул. Вільна (раніше мала назву вул..Жовтнева) буд.30. с.Велика Костромка, Апостолівського району Дніпропетровської області за ціною 100000,00 грн.; Диван по ціні 5500,00 грн.;Крісло - 2 шт. вартістю 2500 грн..;Кровать панцерна - 3 шт. вартістю 3000,00 грн.;Телевізор «Самсунг» вартістю 3000,00 грн.; Кухонний куточок вартістю 1800 тис. грн.; Коври розміром 3x4 м. - 5 шт. вартістю 5200,00 грн.; Стіл комп'ютерний вартістю 1200,00 грн.; Комод вартістю 1600,00 грн.; Комп'ютер вартістю 4800,00 грн.; Кухня вартістю 1200,00 грн.; Трильяж вартістю 2200,00 грн.; Стінка шафова вартістю 4000,00 грн.За свої особисті кошти, які позивачка взяла в кредитній установі ПАТ «Ідея Банк», згідно договору кредитної лінії № 239.187.76314 від 21.03.2017 року вона придбала на загальну суму 27856,00 грн.:Телевізор «Самсунг»; Холодильник «Індезіт»; Бойлер;За ці речі позивачка сплачує самостійно власні кошти, так як її чоловік жодної копійки на погашення її особистого кредиту коштів не надає, на підставі зазначеного просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що дійсно з січня 2001 року вони з позивачкою стали спільно проживати, 18.02.01 року було весілля між ними, на весіллі батьки говорили що дарують їм речі, частину речей вони придбали спільно проживаючи, всі речі використовували в інтересах сім'ї. Не заперечує проти визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, проте заперечує проти продажу будинку на чому весь час наполягає позивачка.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні відповідач визнав, що з січня 2001 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою, 18.02.2001 року відсвяткували весілля, а у червні 2001 року після досягнення позивачем повноліття зареєстрували шлюб. За час шлюбу в них народилось троє дітей, з червня 2017 року вони припинили сумісне проживання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тому суд вважає, що є підстави для встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з січня 2001 року по 16 червня 2001 року.
За час спільного проживання сторони набули майно.
З договору купівлі - продажу житлового будинку 28.02.2001 року встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: с. Велика Костромка, вул. Жовтнева, 30, Апостолівського району, Дніпропетровської області.
З державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 010444 встановлено, що на підставі Договору купівлі - продажу земельної ділянки № 1695 від 29.05.2001 року, йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0.3938 гектарів в межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території с. Ве. Костромка, вул. Жовтнева, 30, Великокостромської сільської ради.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспорного засобу власником автомобіля ВАЗ 2101 д.н.з. 848-06АВ є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.02 року.
З акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.02.2017 року встановлено, що за адресою: с. Велика Костромка, вул. Жовтнева, 30, Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.
З довідки виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 563 від 03.08.2017 року встановлено, що за адресою : с. Велика Костромка, вул. Жовтнева, 30, Апостолівського району, Дніпропетровської області, зареєстровані ОСОБА_3, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 15).
З довідки виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 658 від 05.09.2017 року встановлено, що за адресою: с. Велика Костромка, вул. Жовтнева, 30, Апостолівського району, Дніпропетровської області, з січня 2001 року по теперішній час проживає ОСОБА_1 (а.с. 16).
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до роз'яснень п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до роз'яснень п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
В правовій позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16, зазначено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СУ України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України; майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Оскільки спірне майно придбано сторонами під час спільного проживання, за спільні кошти, тому є підстави для визнання майна спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 70 СК України, згідно якої встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, кожному із сторін по справі у спільно нажитому майні, яке є предметом позову, належить по 1/2 частці.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року з наступними змінами і доповненнями, роз'яснено, що вартість спірного майна визначається за згодою сторін, а при його відсутності по дійсній вартості майна на час розгляду спору.
Оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості спірного майна, клопотання про призначення експертизи з цього питання не заявили, доказів вартості майна не надали, суд вважає неможливим задоволення позовних вимог щодо визначення вартості набутого майна.
Крім того, судом встановлено, що 21.03.2017 року між позивачкою та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір, на підставі чого позивачка отримала кредитні кошти у розмірі 27856,00 грн. За вказані кошти позивачкою придбано:Телевізор «Самсунг»; Холодильник «Індезіт»; Бойлер (а.с. 17, 18).
Оскільки даний кредитний договір укладено у період спільного проживання, майно придбане за договором використане в інтересах сім'ї, відсутні підстави для визнання майна особистою власністю позивача.
Тому в цій частині позову слід відмовити.
На підставі викладеного, підсумовуючи наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи усі докази у їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна без визначення його вартості слід задовольнити, в іншій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
ОСОБА_9 Леонідівни задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сімєю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з січня 2001 року по 16 червня 2001 року.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно:
- автомобіль ВАЗ 2101 д.н. 848-06АВ,
- житловий будинок за адресою Дніпропетровська область, с. Велика Костромка Апостолівського району вул. Вільна, будинок 30,
- диван, 2 крісла, кровать панцерна, телевізор "Самсунг", кухонний куток, 5 ковдр, стіл компютерний, комод, компютер, кухню, триляж, стінгку шафову.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на :
- 1/2 частку автомобіля ВАЗ 2101 д.н. 848-06АВ,
- 1/2 частку житлового будинку за адресою Дніпропетровська область, с. Велика Костромка Апостолівського району вул. Вільна, будинок 30,
- 1/2 частку меблів та техніки, а саме:дивану, 2 крісел, кровать панцерна, телевізору "Самсунг", кухонного кутка, 5 ковдр, стіл компютерний, комоду, компютер, кухню, триляж, стінку шафову.
Визнати за ОСОБА_3 Миколаєвичем право власності на :
- 1/2 частку автомобіля ВАЗ 2101 д.н. 848-06АВ,
- 1/2 частку житлового будинку за адресою Дніпропетровська область, с. Велика Костромка Апостолівського району вул. Вільна, будинок 30,
- 1/2 частку меблів та техніки, а саме:дивану, 2 крісел, кровать панцерна, телевізору "Самсунг", кухонного кутка, 5 ковдр, стіл компютерний, комоду, компютер, кухню, триляж, стінку шафову
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:ОСОБА_10