14.11.2017 Справа № 904/9317/17
За позовом ОСОБА_1, м.Жовті Води Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-РУДА", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості по заробітній платі
Суддя Полєв Д.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 (НОМЕР_1)
від відповідача: не з'явився
Гр. ОСОБА_1, м. Жовті Води (далі-позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда", м. Жовті Води (далі - відповідач) про стягнення 12 200,12грн. - заборгованості із заробітної плати та 98 506, 40грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку за період з 26.05.2015р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні з підприємства позивача відповідачем не сплачено заборгованість по заробітній платі, не проведено остаточний розрахунок в день звільнення тощо.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд, -
Позивач - ОСОБА_1, 01.07.2011р. прийнятий на роботу до відповідача ТОВ "Восток-Руда".
25.05.2015р. позивача звільнено із займаної посади згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за згодою сторін.
10.10.2017р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 12 200,12грн. заборгованості із заробітної плати та 98 506,40грн. суми середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 26.05.2015р.
У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ТОВ "Восток-Руда" №904/31/16.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).
Відповідно до довідки відповідача № 233 від 21.08.2017р. заборгованість із заробітної плати перед позивачем складає 12200,12грн. Відповідачем не подано доказів виплати заборгованості із заробітної плати позивачу та наявності станом на день розгляду справи іншого невирішеного спору щодо суми заборгованості.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити в розмірі 12 200,12грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.05.2015р. в загальному розмірі 98 506,40грн.
Згідно з довідкою відповідача № 233 від 21.08.2017р. середньоденна заробітна плата позивача становить 166,96грн.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України №13 від 24.12.1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за період з 26.05.2015р. по 14.11.2017р. (618 робочих днів) в розмірі 103 181,28грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в розмірі 12 200,12грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.05.2015р. по 14.11.2017р. (включно) в розмірі 103 181,28грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 49 ГПК України сплату судового збору в розмірі 1 730,72грн.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 47, 95, 115-117, 238 КЗпП, ст.ст.4-1, 12, 32-34, 43, 49, 82 ГПК України, ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (52210, м. Жовті Води, пров. Капітальний, 2, код ЄДРПОУ 19354901) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованості із заробітної плати в розмірі 12 200,12грн. (дванадцять тисяч двісті грн. 12 коп.) та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.05.2015р. по 14.11.2017р. (включно) в розмірі 103 181,28грн. (сто три тисячі сто вісімдесят одна грн. 28 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (52210, м. Жовті Води, пров. Капітальний, 2, код ЄДРПОУ 19354901) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1730,72 (одна тисяча сімсот тридцять грн. 72 коп.) - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.11.2017
Суддя Д.М. Полєв