Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "14" листопада 2017 р. Справа № 906/885/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с. Дубовий Гай Овруцький район Житомирська область)
до Комунального підприємства "Комунальник" (м. Овруч Житомирська область)
про стягнення 26063,97 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26063,97грн. за неналежне виконання договору №18 від 21.01.2013, з яких: 16078,43грн. - основний борг за поставлені пиломатеріали, 8385,54грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 26.10.2017 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.11.2017. Представник позивача ОСОБА_1, що був присутній в судовому засіданні 26.10.2017, позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2013 між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Комунальник" (споживач/відповідач) укладено договір №18 (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити і відвантажити чи відпустити споживачу: пиломатеріали р/листяні, соснові обрізні, не обрізні 1-4сорту, на умовах франко-нижній склад постачальника за ціною згідно прейскуранту постачальника або іншу продукцію, згідно заявки за ціною згідно протоколу погодження цін (п.1.1 договору).
Споживач зобов'язується оплатити продукцію по цінах постачальника, діючих на день поставки чи відпуску, та прийняти її (п.1.2 договору).
Вартість продукції по даному договору складає суму 200 000,00 грн. з ПДВ. (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, форма розрахунку попередня оплата в розмірі 100% на кожну партію поставленого товару.
Передача рахунку споживачу здійснюється по факсимільному чи поштовому зв'язку або іншим способом (п.2.2 договору).
Згідно п.2.3 договору днем поставки вважається дата на штемпелі на товарно-транспортній накладній або на залізничній накладній.
Вартість продукції споживач зобов'язується оплатити з урахуванням залізничних реквізитів і тарифу, якщо вони будуть (п.2.4 договору).
Відповідно до п.5.2 договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання договору.
Позивач на виконання умов договору відпустив лісопродукцію (далі - товар) КП "Комунальник" на загальну суму 16078,43грн., зокрема: 06.02.2015 пиломатеріали обрізні соснові в кількості 8,40 куб.м. на загальну суму 13300,19грн.; 27.08.2015 пиломатеріали обрізні соснові в кількості 2,5 куб.м. на загальну суму 2778,24грн., що підтверджується товарно-транспортних накладних №№ 004833 та 004336 від 06.02.2015 та 27.08.2015 відповідно, та довіреностями, що містяться в матеріалах справи (а.с.14-20).
Відповідач обов'язку щодо сплати коштів за отриманий товар не виконав.
Позивач направив на адресу відповідача претензією № 313 від 31.08.2017 з вимогою оплатити заборгованість перед ДП "Овруцький лісгосп" в сумі 16078,43 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.12).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару за договором, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість у сумі 16078,43грн.
Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16078,43грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 8385,54 грн.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці розрахунку втрат від інфляції судом виявлено помилки в періодах та сумах нарахування.
У п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування інфляційних за період з березня 2017 по серпень 2017 у сумі 7816,37грн. В частині стягнення 569,17грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю нарахування.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати заборгованості не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16078,43грн. - основного боргу та 7816,37грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" (11100, Житомирська область, м. Овруч, вул. І.Франка, 5 а, код ЄДРПОУ 03343829)
- на користь Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий Гай, код 00991887):
- 16078,43 грн. - основного боргу;
- 7816,37грн. - інфляційних;
- 1466,85грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 15 листопада 2017 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)