09.11.2017 Справа № 904/5760/14
За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 16 204,99 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - Жеромський С.В., дов. № 1085 від 12.04.17р.
Відповідача - ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_3, договір №б/н від 29.09.15р.
Позивач просить стягнути з Відповідача борг за теплову енергію за період прострочки жовтень 2013р.- квітень 2014р. - 13 845, 47 грн., 3% річних - 178,01 грн., індекс інфляції - 1 283,30 грн. та пеню - 898, 21 грн., мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.15р. у даній справі, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.15р., стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг за теплову енергію у розмірі 13 845, 47 грн., 3% річних - 176, 89 грн. та інфляційні втрати - 1 283, 30 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Відповідач оскаржив його до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.16р. касаційну скаргу Відповідача у даній справі задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.15р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.15р., справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Вищий господарський суд дійшов висновків, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано кому надавались Позивачем заявлені послуги теплопостачання. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що доказами надання послуг теплопостачання є акти здачі-приймання теплової енергії на підставі яких позивачем виставлялись рахунки для оплати послуг, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України, не врахували те, що акти здачі-приймання теплової енергії від 31.10.13р., від 31.12.13р., від 31.03.14р. та від 30.04.14р. не підписані відповідачем. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг. Суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що розмір заборгованості підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 153/154-15 від 13.08.15р. не враховано наведене, та в оскаржуваних рішеннях не надали оцінки даному висновку. Суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що позивачем поставлено відповідачу теплову енергію поза межами дії договору, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України, не встановили, ні в рішенні суду першої інстанції ані в постанові апеляційної інстанції, настання строків оплати отриманих послуг. При цьому, встановлення строків оплати отриманих послуг дасть можливість встановити дату, з якої відповідач є таким, що прострочив зобов'язання, і, як наслідок, застосувати до нього передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Крім того, суди попередніх інстанцій відмовляючи у стягненні пені виходили з того, що підстави для стягнення пені, передбаченої п. 7.3 договору, відсутні, оскільки постачання позивачем теплової енергії відповідачу здійснювалось поза межами дії договору № 393 від 01.04.09р. не врахували, що розмір пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги встановлений Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Автоматизованою системою ДСС, справу №904/5760/14 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г.
Ухвалою суду від 18.03.16р. справу прийнято до провадження суддею Юзіковим С.Г.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що на момент укладання Договору №393 від 01.04.09р. на відпуск теплової енергії для потреб опалення напівпідвального нежитлового приміщення 35-а, загальною площею 97,7 м2, розташованого в АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 не мала будь-яких повноваження на укладання такого договору, оскільки не є власником зазначеного приміщення.
У судовому засіданні 06.04.16р. представник Відповідача повідомив, що в Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська у справі №199/859/16-ц розглядає позов власника напівпідвального приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_4 до КП "Теплоенерго" і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №393 від 01.04.09р. на відпуск теплової енергії для потреб опалення, у зв'язку з цим Відповідач просив зупинити провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 06.04.16р. провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №199/859/16-ц; сторін зобов'язано невідкладно повідомити господарський суд про набрання законної сили рішенням у справі №199/859/16-ц.
Від Позивача надійшла заява про поновлення провадження у даній справі, мотивоване тим, що обставини які зумовили зупинення провадження у справі відпали.
Після надходження повідомлення про те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, відпали, суд поновив провадження у справі.
09.10.17р. від Відповідача надійшов лист, у якому останній зазначає , що 27.12.16р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №22240060002061958 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
Від Позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що необхідною умовою для розірвання договору є погодження цих змін другою стороною. Такий висновок, на думку Позивача, ґрунтується на положеннях Цивільного кодексу України. Таким чином, для визнання договору розірваним, стороні, яка мала намір направлений на розірвання договору необхідно отримати згоду іншої сторони, а у разі неотримання такої - рішення суду, яким би договір було визнано розірваним.
Від Відповідача надійшли пояснення, в яких Відповідач посилається на те, що у Договорі сторони погодили обставини розірвання Договору: повідомлення про розірвання Договору має бути письмовим і направленим не менш як за 10 днів до початку наступного місяця. Жодної іншої умови розірвання даний Договір не містить. Позивач, на звернення про розірвання Договору відмовляє у розірванні Договору, мотивуючи таку відмову обставинами, не передбаченими умовами Договору.
У судових засіданнях оголошувалася перерва до 09.11.17р.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
01.04.09р. сторонами укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 393 (далі Договір), за п.1 якого Постачальник (Позивач) зобов'язався здійснювати відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення Споживачеві (Відповідачеві), на його об'єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 від джерела теплопостачання: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник надає Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів.
Кількість теплової енергії, яка передається Споживачу у відповідний період по даному Договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці (п.2.3 Договору).
Відповідно п. 3.2.1 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Згідно з п. 5 Договору ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.10.08р. №3363 складає (разом з ПДВ) - 497,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок відповідач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування.
Згідно з п.7.3. Договору За неналежне виконання грошового зобов'язання - Споживач має сплатити пеню у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання Споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.11р. (п.10.1. Договору).
Сторона, яка вирішила розірвати цей Договір, направляє письмове повідомлення іншій стороні не менш як за 10 днів до початку наступного місяця (п.10.3. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії Договору (п.10.6. Договору).
Відповідачем направлено Позивачеві листа від 05.07.12р. №004 про розірвання спірного договору з посиланням на п. 10.3 договору.
Позивач у відповідь на зазначений лист Відповідача повідомив, що у разі відмови Споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати та вимагати відключення відповідних мереж, але при цьому не повинні погіршуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги до показників інших квартир багатоквартирного будинку. Тому Споживач повинен виконати заходи, щодо забезпечення в суміжних приміщеннях вимог (СНіП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція, кондиціювання"). Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. №630 визначено: відключення Споживача від мереж централізованого опалення постачання гарячої води виконується у порядку, що затверджується центральними органами виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та гарячої води забороняється. У зв'язку з цим, Відповідачеві необхідно виконати п.1.4.1;п.1.4.5 Наказу №76 від 17.05.05р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №927/11207 "Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій", а саме: для відключення будь якого приміщення у житловому будинку необхідно отримати дозвіл спеціальної комісії, яка працює при міськвиконкомі. Тільки після отримання такого дозволу, виконанні технічних умов, надання акту про відключення від системи теплопостачання та акту про наявність автономного опалення, а також погашенні заборгованості за спожиту теплову енергію, питання про розірвання договору буде розглянутим (лист №2112 від 12.07.12р.).
На звернення Відповідача №08/01 від 08.01.14р. про розірвання Договору, Позивач повідомив, що згідно діючого Договору №393 від 01.04.09р., а саме п.10.2. Договір припиняє свою дію у випадках: відчуження приміщення; повної реконструкції внутрішньої системи опалення приміщення згідно проекту, узгодженого у встановленому порядку за рахунок власника приміщення; ліквідації сторін. У зв'язку з ненаданням Відповідачем належно оформлених документів, у Позивача не має підстав для розірвання вказаного Договору (лист №260 від 23.01.14р.).
14.08.14р. Відповідач звернувся до Позивача з листом про розірвання договору та відключення приміщення від централізованого опалення.
Листом від 27.08.14р. №3017 Позивач повідомив, що для вирішення питання Відповідача, останньому необхідно звернутися до постійно діючої комісії при виконкомі міської ради для одержання дозволу на відключення централізованої системи опалення.
За даними Позивача, з жовтня 2013р. по квітень 2014р., Відповідачеві відпущено теплової енергії в обсязі 14,2012 ГКл, що підтверджується Актами здачі - приймання теплової енергії, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач за спожиту теплову енергію не розрахувався.
З посиланням на п.7.3. Договору на прострочений борг Відповідача Позивачем нарахована пеня у сумі 898,21 грн. за період прострочки з 21.11.13р. по 21.07.14р.
Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача за період прострочки з 21.11.13р. по 21.07.14р. Позивачем нараховані 3 % річних - 178,01 грн. та за період прострочки з грудня 2013р. по червень 2014р. індекс інфляції - 1 283,30 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
Перевіривши доводи сторін, суд не приймає позицію й доводи Позивача, а погоджується з Відповідачем.
Так, предметом позову у справі є стягнення боргу з Відповідача, підставою позову є невиконання Відповідачем договірних зобов'язань.
Пунктом 10.6. Договору встановлено, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії Договору. Відповідач 05.07.12р. звернувся до Позивача з листом про розірвання Договору, відповідно до п.10.3. Договору. Отже, Відповідач більше ніж за місяць до кінця строку дії Договору (01.04.13р.) повідомив Позивачеві про небажання продовжувати договірні відносини. Таким чином, враховуючи положення п 10.6 Договору, його дію не було пролонговано на спірний період.
Відповідно, у Позивача відсутні підстави стягувати договірну заборгованість за період з жовтні 2013р. по квітень 2014р.
Оскільки Договір припинив свою дію на спірний період, у Позивача відсутні підстави й для стягнення договірної неустойки, а також, річних та індексу інфляції з простроченої суми, так як за Договором у Відповідача відсутні зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відсутня підстава позову, суд не приймає як доказ висновки судово-економічної експертизи № 153/154-15 від 13.08.15р.
Крім того, Договір підписано не власником приміщення, що підтверджується Договором дарування приміщення від 29.08.01р., відповідно до якого власником приміщення по АДРЕСА_1 є фізична особа ОСОБА_5, Відповідач же не мала з власником приміщення будь яких договірних відносин щодо використання приміщення, принаймні, Позивач не довів зворотного. Відповідач наполягає, що підписуючи спірний договір вона помилялася у обсягах своїх повноважень.
Оскільки у спірний період договір припинив дію, а власником приміщення і, відповідно і можливим споживачем теплової енергії була фізична особа ОСОБА_5, суд не вбачає підстав для застосування Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, господарські витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Господарські витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 14.11.2017
Суддя С.Г. Юзіков