09 листопада 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гримич М.К., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання порушеним прав споживача, визнання недійсним умов кредитного договору та застосування наслідків його недійсності,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся за позовом до відповідача про визнання порушеним прав споживача, визнання недійсним умов кредитного договору та застосування наслідків недійсності, обґрунтовуючи його тим, що 13 вересня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк взяв на себе зобов'язання надати кредитні кошти в розмірі
27 355 доларів США на купівлю квартири зі сплатою відсотків та сплати винагороди за надання фінансового інструменту.
Вказував, що кредитний договір укладено з численними порушеннями, що є підставою для визнання його недійсним, має місце факт обману з боку відповідача щодо однієї з істотних умов договору - відсоткової ставки. Також посилався на те, що до укладення договору банк не провів переддоговірної роботи, пункти кредитного договору містять обман в частині розміру номінальної процентної ставки.
Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати порушеним право споживача фінансових послуг на проведення банком переддоговірної роботи
у письмовій формі, право споживача на інформацію про істотні умови договору, право споживача на інформацію про ціну договору; визнати кредитний договір недійсним та застосувати наслідки недійсності.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій
і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від
18 березня 2004 року.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє
у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга
є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони
в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивачу були відомі істотні умови кредитного договору, підписавши договір він погодився із всіма його умовами, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до
ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання порушеним прав споживача, визнання недійсним умов кредитного договору та застосування наслідків його недійсності, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ М.К. Гримич