Провадження № 11-кп/774/1817/17 Справа № 207/1251/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
07 листопада 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, -
цим вироком
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, українки, громадянку України, розлучену, маючу на утриманні двох малолітню дітей, освіта середньо-спеціальна, не працюючу, проживаючу та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- 08.12.2016 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.03.2016 року, в частині призначення покарання змінено. За ч.2 ст.185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання частково приєднано частину покарання призначену за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.01.2016 року, у вигляді позбавлення волі строком на 1 місяць та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та один місяць,
- 09.02.2017 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначеним покаранням за даним вироком суду поглинуто покарання призначене вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.03.2016 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року у виді трьох років двох місяців більш суворим, призначеним даним вироком, - у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3500 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5600 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати, понесені при проведенні товарознавчої експертизи у сумі 176 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати, понесені при проведенні товарознавчої експертизи у сумі 176 грн. 20 коп.
Також вирішено долю речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за те, що вона приблизно о 18 год. 00 хв. 25.12.2015 року перебувала в приміщені промислової бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 разом зі знайомим ОСОБА_8 . Коли ОСОБА_8 заснув у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_7 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, викрала ноутбук «ACER Е1-531», вартістю 3500 гривень, який належав ОСОБА_8 .
Після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 3500 гривень.
Повторно, у період часу з 20 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. 23.12.2015 року ОСОБА_7 , перебувала за місцем мешкання її знайомого ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_10 заснув у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, викрала майно потерпілого ОСОБА_10 :
-мобільний телефон «Samsung» Е1200 ІМЕІ: НОМЕР_1 вартістю 149,70 гривень;
-два підстаканники вартістю 78 гривень.
Після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 227,7 гривень.
Повторно, приблизно о 22 год. 30 хв. 12.03.2016 року ОСОБА_7 , знаходячись в буд. АДРЕСА_4 , в гостях у раніше малознайомого ОСОБА_9 , та після сумісного вживання спиртних напоїв скориставшись тим, що ОСОБА_9 заснув, ОСОБА_7 шляхом вільного доступу умисно, таємно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, викрала з будинку планшет «Fly Flylife Connect 10.1» вартістю 3135 грн.
В результаті потерпілому ОСОБА_9 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3135 грн., розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена подала апеляційну скаргу в якій просила вирок суду скасувати, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та признати більш м'яке покарання.
В апеляційному суді ОСОБА_7 заявила, що повністю згодна з вироком суду в частині доведеності вини, правильності юридичної кваліфікації, та просить пом'якшити покарання, зарахувати їй в строк покарання період попереднього ув'язнення з 25.03.2016 року по 07.11.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без змін, доводи обвинуваченої, яка свою апеляційну скаргу підтримала частково, просила її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію її дій за ч.2 ст.185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Тому в цій частині вони не перевіряються, на чому ОСОБА_7 також наполягала.
Доводи обвинуваченої про не відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченої, внаслідок суворості, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше судима.
Доводи обвинуваченої щодо необхідності пом'якшення покарання із-за наявності двох малолітніх дітей колегія суддів вважає такими, що не можуть самі по собі бути підставою для пом'якшення покарання.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_7 неодноразово судима за скоєння крадіжок та знову скоїла декілька крадіжок, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення.
Тому, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, - 3 роки 3 місяці позбавлення волі, та застосував ч. 4 ст. 70 КК України. За своїм видом та розміром, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Вимоги ОСОБА_7 про необхідність зарахування їй одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 21 червня 2017 року по 07 листопада 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки саме до цієї дати діяли вимоги Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII про зарахування одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання період з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Отже апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а вирок суду є обґрунтованим, вмотивованим та законним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, відносно ОСОБА_7 ,- залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання період попереднього ув'язнення з 31 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4