"08" листопада 2017 р. Справа № 922/2585/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю представників:
позивача: Поливаний І.М. (дов. № 47 від 16.01.2017)
відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов. НМІ 876807 від 02.09.2017)
Представник 3-ї особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків (вх. №3058 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.17 у справі № 922/2585/17
за позовом Комунального закладу охорони здоров"я "Обласна клінічна інфекційна лікарня", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обласна рада
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків
про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщенням
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2017 у справі № 922/2585/17 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Вирішено виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1". Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального закладу охорони здоров'я Обласна клінічна інфекційна лікарня витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.600,00 грн.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2017 у справі № 922/2585/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно та без урахування умов договору оренди не прийнято до уваги той факт, що позивачем було порушено умови договору оренди № 5 від 21.12.2000 року (нова редакція), в наслідок чого допущено порушення прав відповідача на володіння (користування) орендованим майном. Відповідач стверджує, що договір № 041224 добровільного страхування майна від 01.12.2016, укладений на виконання п. 5.5 договору оренди, строком дії до 03.12.2017, та сплата відповідачем на протязі 2017 року орендної плати за користування приміщенням свідчать про намір відповідача на продовження терміну дії договору оренди. Крім того, відповідач вважає, що резолютивна частина рішення в частині, в якій суд зазначив "Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", не відповідає заявленим вимогам.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає про безпідставність позиції відповідача, посилаючись на положення ст.ст. 759, 763, 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та наявність з боку позивача протягом місяця після закінчення дії договору оренди заперечень щодо поновлення договору на новий строк. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Харківська обласна рада (3-тя особа) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. 3-я особа вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач належним чином протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив відповідача про припинення договору, у зв'язку з цим договір на новий строк продовжений не був, а тому припинив свою дію 31.12.2016.
Крім того, 3-тя особа просить розглядати справу без її участі, у зв'язку з великою завантаженістю спеціалістів юридичного управління Харківської обласної ради.
25.10.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: відповідних рахунків за орендну плату за період лютий - жовтень 2017 року, які були приєднані до матеріалів справи № 922/2585/17.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 21.12.2000 року між Комунальним закладом охорони здоров'я "Обласна клінічна інфекційна лікарня" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №5 нежитлового приміщення площею 107,16 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", вартість якого відповідно до експертного висновку становить 42 700 грн.
01 липня 2005 року договір оренди було укладено у новій редакції. Додатковими угодами №1 від 12 червня 2006 року, №2 від 29 червня 2007 року, №3 від 17 червня 2008 року, №4 від 07 лютого 2011 року, №5 від 30 грудня 2013 року, №6 від 15 лютого 2016 року сторони викладали окремі пункти договору оренди в новій редакції.
У відповідності до предмету договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м (майно), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", що знаходиться на балансі орендодавця, склад і вартість якого визначено відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку майна, складеного станом на 18.11.2013, вартість якого становить 265.500,00 грн. (пункт 1.1. договору оренди в редакції додаткової угоди №5 від 30 грудня 2013 року).
Згідно пункту 3.1. договору оренди, в редакції додаткової угоди №5 від 30 грудня 2013 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року №368-VI (Методика), і становить 47.970,00 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць перегляду розміру орендної плати - лютий 2014 року становить 4.005,30 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції за грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року, які враховуються при сплати.
Пунктом 3.3. договору оренди, в редакції додаткової угоди №3 від 17 червня 2008 року, визначено, що орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним: 50% до обласного бюджету; 50% - орендодавцю.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.4. договору оренди, в редакції додаткової угоди №5 від 30 грудня 2013 року, цей договір продовжено на 2 року 11 місяців, що діє з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2016 року.
У разі, якщо орендодавець має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, він повинен письмово повідомити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. За відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Факт передачі орендованого майна підтверджується Актом прийому-передачі орендованого майна від 21 грудня 2000 року (т. I, арк. с. 14).
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання пункту 10.4. договору був оформлений та направлений на адресу відповідача лист-повідомлення від 29 грудня 2016 року №1093 про закінчення терміну дії договору та необхідність повернення майна (т. I, арк. с. 34), однак, зазначений лист відповідачем не отримано та повернуто підприємством поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
В зв'язку з відсутністю відповіді відповідача на лист-повідомлення від 29 грудня 2016 року №1093, позивачем були оформлені два листи-повідомлення від 16 січня 2017 року за №51 та №51/1 різного змісту.
Позивач також зазначає, що 26 січня 2017 року відповідач отримав власноручно лист-повідомлення від 16 січня 2017 року №51 (т. I, арк. 35), що підтверджується його особистим підписом та печаткою. Ознайомившись зі змістом листа-повідомлення від 16 січня 2017 року №51/1 про звільнення орендованого приміщення відповідач відмовився ставити відмітку про його отримання, про що позивачем було складено відповідний акт (т. I, арк. с. 37).
Втім, відповідач своїм листом від 30 січня 2017 року №2 просив продовжити договір оренди до 01 липня 2017 року в зв'язку з неможливістю переїзду в нове приміщення, яке потребує ремонту (т.I, арк.с. 38). Позивач відмовився продовжувати даний договір, однак надав відповідачу можливість звільнити орендоване приміщення до 01 липня 2017 року.
Однак, відповідач не звільнив орендоване приміщення до 01 липня 2017 року, про що позивачем було складено Акт про відмову орендаря звільнити орендоване приміщення по закінченню терміну дії договору оренди №5 комунального майна від 21 грудня 2000 року та повернення майна (т. I, арк. с. 39).
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", з огляду на положення ст. 764 ЦК України, ч.4 ст. 291 ГК України, ст. 17, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановивши при цьому, що позивач належним чином протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив відповідача про припинення дії договору оренди; договір на новий строк продовжений не був та припинив свою дію 31 грудня 2016 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
За змістом статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив відповідача про припинення договору. У зв'язку з цим договір на новий строк подовжений не був.
Висновок суду про те, що відповідач був повідомлений про закінчення терміну дії договору ґрунтується на наявних у справі доказах - листах позивача від 16.01.2017 №51, від 16.01.2017 (т.І арк.. с.35-36) та на листі відповідача від 30.01.2017 №2 (т.І арк.. с38). Перший з названих листів позивача був вручений відповідачеві, про що свідчить відповідна відмітка, зроблена на листі. Зміст цього листа прямо підтверджує факт доведення до відома відповідача волі позивача на припинення дії договору і на подальше використання орендованого приміщення для власних потреб позивача.
Зміст другого листа (від 16.01.2017 №51/1), котрий хоча і не був вручений відповідачеві, був доведений до його відома, що визнається представниками відповідача під час розгляду справи в суді та підтверджується змістом листа самого відповідача від 30.01.2017 №2. В ньому відповідач не заперечує щодо припинення договору оренди і необхідністю звільнення орендованого приміщення, посилається на погодні умови які заважають йому вчасно завершити ремонт іншого приміщення, і просить надати йому додатковий строк для переїзду.
Отже, твердження відповідача про незгоду з припиненням дії спірного договору оренди спростовуються таким чином названим листом самого відповідача від 30.01.2017 №2.
Юридично неспроможними також є твердження представників відповідача про продовження строку дії договору оренди мотивовані посиланнями на частину третю статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, дійсно дана норма передбачає, що у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Разом з цим, ні ця, ні жодна інша норма чинного законодавства не передбачають положень про можливість автоматичного подовження строку дії договору у разі пропуску власником цього трьохмісячного строку. На відміну від норми частини другої цієї ж статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка чітко визначає наслідки у вигляді подовження строку дії договору у разі пропуску власником місячного строку після закінчення терміну дії договору (у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, є недоречним. В даному випадку відповідач не володіє майном, а тимчасово користується приміщенням, яке йому було надано в оренду на визначений термін відповідно до договору оренди № 5 від 21.12.2000 року (нова редакція від 01.07.2005 року).
Однією з ознак договору оренди є те, що орендар отримує майно не у власність, а лише у тимчасове користування. Згідно з вимог ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Ця норма також передбачена ч. 1 ст. 759 ЦК України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як зазначено в. пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найму) майна», зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди заперечував щодо поновлення договору на новий строк. Проте, незважаючи на неодноразове попередження та доведення до відома відповідача волі позивача на припинення дії договору і на подальше використання орендованого приміщення для власних потреб позивача, відповідач на даний час продовжує займати приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", за відсутністю правових підстав, що свідчить про порушення прав позивача використовувати це приміщення для власних потреб, оскільки відповідно до п. 4.2 Статуту комунального закладу охорони здоров'я Обласна клінічна інфекційна лікарня, майно позивача є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст області і закріплено за позивачем на праві оперативного управління.
Крім того, про відсутність підстав вважати договір оренди продовженим свідчить також відсутність відповідної оцінки майна, котра є необхідною умовою продовження.
Так, стаття 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Пунктом 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629, зокрема передбачено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.
Остання незалежна (експертна) оцінка майна проводилась ще у 2013 році. Так, у відповідності до такої оцінки встановлено, що станом на 18.11.2013 вартість об'єкта оренди становить 266.500,00 грн. без урахування ПДВ.
Тобто, зважаючи на те, що остання оцінка орендованого майна проводилась у 2013 році, для продовження дії договору оренди необхідно було провести оцінку орендованого майна, проведення якої повинен оплатити орендар. Однак, таку оцінку не проведено, що підтверджується матеріалами справи, що унеможливлює продовження строку дії договору.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що договір оренди №5 комунального майна від 21 грудня 2000 року припинив свою дію 31 грудня 2016 року.
Частина 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентує, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до пункту 10.8. договору оренди, в редакції додаткової угоди №4 від 07 лютого 2011 року, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.
Проте, відповідач не приступив до виконання своїх договірних зобов'язань в частині повернення приміщення, що підтверджується актом про відмову орендаря звільнити орендоване приміщення (т. I, арк. с. 39).
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що договір оренди №5 комунального майна від 21 грудня 2000 року припинив свою дію 31 грудня 2016 року, позивач належним чином протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив відповідача про припинення договору та договір продовжений не був, а також з огляду на положення ст. 764 ЦК України, ч.4 ст. 291 ГК України, ст. 17, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», колегія суддів вважає, що вимога позивача про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що резолютивна частина рішення в частині, в якій суд зазначив "Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення 1 поверху загальною площею 108,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Д-1", не відповідає заявленим вимогам, та зазначає наступне.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, іншими способами передбаченими законом.
Так, після припинення договірних правовідносин найму (оренди) або ж розірвання договору-купівлі продажу нерухомого майна чи у інших випадках, необхідним є повернення об'єкта нерухомості, що був предметом договірних правовідносин під фактичний контроль власника.
Таким чином абсолютно обґрунтованими та законними вбачаються в контексті господарського права та процесу вимоги позивача - власника нерухомого майна щодо примусового звільнення відповідачем орендованого приміщення шляхом виселення особи-суб'єкта господарювання з цього нерухомого майна після припинення договірних правовідносин, предметом яких було право користування спірним нерухомим майном.
Суд першої інстанції в рішенні надав правильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вірно застосував норми матеріального права у відповідності до заявлених вимог, а резолютивна частина рішення не суперечить змісту позовних вимог, тому наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2017 року у справі № 922/2585/17.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2017 року у справі № 922/2585/17 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.