ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 листопада 2017 року № 826/3633/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
про поновлення на роботі,
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №94 від 18 лютого 2017 року в частині накладання на старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС у м. Києві №149 о/с від 20 лютого 2017 року про звільнення старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Біличі») Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 21.02.2017 року; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем при накладенні на Позивача дисциплінарного стягнення не було дотримано вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому, Позивача вказує, що оскаржувані Накази підлягають скасуванню, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки є упередженими по відношенню до Позивача.
Зокрема, Позивач заперечував факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та зазначав, що під час складання адміністративного протоколу працівниками поліції були порушені вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В матеріалах справи міститься клопотання представника Відповідача про залучення до матеріалів справи копій документів, які стали підставою для звільнення Позивача з займаної посади
Крім того, представником Відповідача надано суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що спірний Наказ прийнято у відповідності до вимог законодавства.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу УДСО від 19.06.1998 р. №57 о/с Позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
Відповідно до Наказу №94 від 18.02.2017 р. ГУ Національної поліції в місті Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора міліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння внаслідок порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 р. №1306, та 2, 12 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ Національної поліції в місті Києві №149 о/с від 20.02.2017 р. «Щодо особового складу» на підставі наказу від 18.02.2017 р. № 94, ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивач звільнений 20.02.2017 року зі служби в поліції.
Позивач не погоджується з спірним Наказом, звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний Накази було прийнято Відповідачем внаслідок проведеного службового розслідування за фактом можливих порушень службової та транспортної дисципліни окремими працівниками ГУ НП у місті Києві, результати якого відображені у висновку, затвердженому 17.02.2017 року заступником Голови Національної поліції України - начальником Головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенком А.Є.
Зокрема, вказаним висновком встановлено, що 05.02.2017 р. о 13:50 по вул. Бориспільській, 21 у м. Києві поліцейськими роти №2 батальону №3 Управління патрульної поліції у м. Києві капралом поліції Кузьмиком А.М. було зупинено автомобіль SKODA OKTAVIA номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: відчувався запах з рота, порушення координації рухів.
За висновком службового розслідування значена подія стала можливою в результаті низьких моральних якостей майора поліції ОСОБА_1 , свідомого ігнорування ним вимог абзаців другого дванадцятого частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 р. №1306.
У відповідності до п. 3 Висновком запропоновано на Позивача накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Звільнення зі служби в поліції урегульовані статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон). Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону поліцейський звільняється, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 60 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 9 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі -Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція).
У відповідності до пункту 2.1 зазначеної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
У той же час абзацами 10 та 15 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 року ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Абзацами першим, сьомим пункту 1, шостим пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. У той же час під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Як підтверджено матеріалами справи до Позивача було застосовано крайні захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.
З матеріалів справи вбачається, що в ході службового розслідування встановлено, що поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичне освідування за допомогою спеціального технічного засобу ALKOTESTER DRAGER або у лікаря-нарколога однак, останній від проходження медичного огляду в установленому законом порядку у присутності свідків відмовився.
Пунктом п. 6 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Судом встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала справа №753/2462/17 (провадження №3/753/1179/17) за позовом Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
В матеріалах справи міститься Постанова Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2017 року у справі №753/2462/17 (провадження №3/753/1179/17), з якої вбачається, що приблизно о півдні у ОСОБА_1 виник конфлікт з співмешканкою, і він пішов з дому. В цей час співмешканка подзвонила на спецлінію « 102», викликала поліцію та повідомила, що ОСОБА_1 знаходиться за кермом свого автомобіля у стані алкогольного сп'яніння. По приїзду працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичне освідування за допомогою технічного засобу «Алкотест Драгер», на що останній відмовився. Після чого, співробітником поліції о 14-27 год. було складено відносно нього протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , не погоджуючись з діями співробітників поліції, поїхав до Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія», де о 15-год. 05 хв. пройшов медичний огляд протягом двох годин після складання протоколу. Відповідно до висновку лікарня нарколога, у ОСОБА_1 ознак сп'яніння виявлено не було.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2017 року у справі №753/2462/17 (провадження №3/753/1179/17) закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (у зв'язку із відсутністю у діяннях адміністративного правопорушення), постанова набрала законної сили - 27.03.2017 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, відповідно до Наказу №94 від 18.02.2017 р. ГУ Національної поліції в місті Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора міліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння внаслідок порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 р. №1306, та 2, 12 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Суд звертає увагу, що Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2017 року у справі №753/2462/17 (провадження №3/753/1179/17) встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою належного захисту порушених прав Позивача, Суд вважає вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №94 від 18 лютого 2017 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Суду, Відповідачем не доведено правомірності звільнення Позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим адміністративний позов ОСОБА_1 підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС у м. Києві №149 о/с від 20 лютого 2017 року про звільнення зі служби в поліції старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму Суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Біличі») Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 21.02.2017 року підлягає негайному виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №94 від 18 лютого 2017 року, яким накладено дисциплінарне стягнення на старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС у м. Києві №149 о/с від 20 лютого 2017 року про звільнення зі служби в поліції старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 .
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 з 21.02.2017 року.
5. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого уповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук