Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
06 листопада 2017 р. 17:33 год. справа № 820/4444/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Король Д.О.
за участю:
представника позивача - не прибув,
представника відповідача - Войтенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути за яву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 року, який отриманий позивачем 14 вересня поточного року, незаконно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передачі позивачу зазначеної ділянки у власність.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства. У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначено, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та на підставі норм чинного законодавства. Представник відповідача зазначив, що стадія затвердження полягає в фіксуванні та визнанні того факту, що документація із землеустрою розроблена з дотриманням усіх нормативно-правових актів з питань землеустрою, та є належною правовою підставою для прийняття відповідного рішення про надання земельної ділянки у власність. Тож, Головне управління зобов'язано, в межах повноважень, наданих законодавством, проводити комплексну перевірку документації із землеустрою. За результатами розгляду було встановлено неповну відповідність документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства і необхідність її доопрацювання із врахуванням зауважень.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею загальною площею 1,8600 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області з подальшою її передачею у власність.
Листом №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про встановлення невідповідностей у проекті землеустрою, а саме: необхідність представлення опису GPS устаткування та підтвердження його реєстрації, що передбачено Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833 та Постановою Кабінету Міністрів України № 1075 від 13.07.1998 р. Також повідомлено про відсутність підстав для визначення цільового призначення та виду сформованої земельної ділянки, у зв'язку з чим повернуто зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та матеріали до нього на доопрацювання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України 28 червня 1996 року, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1, частини 2, пункту "а" 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 Земельного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 вказаного кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частина 8 вказаної статті передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно з вимогами частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Частина 6 вказаної статті передбачає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до висновку Відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області №е-200(ф) від 03.08.2015 року у передбаченому законодавством порядку погоджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області".
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що під час погодження проекту землеустрою було досліджено та підтверджено його відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що законом унормовано або прийняття позитивного рішення по суті заяви або відмови по суті, при цьому, слід враховувати, що у даному аспекті процедура погодження проекту землеустрою передує процедурі затвердження.
Матеріали справи не містять жодних доказів про скасування висновку Відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області №е-200(ф) від 03.08.2015 року про погодження проекту землеустрою.
Відносно зазначених Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у листі №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 року підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність, судом встановлено, що під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідач не уповноважений на встановлення будь-яких невідповідностей погодженого проекту.
Судом встановлено, що фактично відповідачем листом №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 року було відмовлено позивачу у затвердженні наданого ним проекту землеустрою в тому вигляді, в якому він був наданий. Так, відповідачем зазначено, що надана документація із землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає доопрацюванню, а саме: з посиланням на п.4.4.16 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998 року, зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1998 р. № 393/2833, відповідач вказав на необхідність представити опис GPS-устаткування та підтвердження реєстрації його згідно з вимогами Постанови КМУ від 13.07.1998 р. № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок», представити відомості щодо наявних на земельній ділянці багаторічних насаджень, їх балансову вартість. У зв'язку з викладеним вище, з метою виправлення зазначених невідповідностей, позивачу запропоновано звернутися до розробника документації із землеустрою.
Також, відповідачем у вказаному листі повідомлено позивача, що у витязі з Державного земельного кадастру не обґрунтовано визначення виду використання та цільового призначення сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги ст.20,116,122 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим рекомендовано позивачеві звернутися до державного кадастрового реєстратора, який здійснив реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Суд зазначає, що частиною 7 статті 186-1 ЗК України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
У свою чергу, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Вказаною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань саме відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року (далі по тексту - Інструкція № 56), а також опису GPS-устаткування та підтвердження реєстрації його згідно з вимогами Постанови КМУ від 13.07.1998 р. № 1075, як того вимагав відповідач по справі.
Слід відмітити, що відповідно до преамбули вказаної Інструкції остання є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які виконують топографічні знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.
Разом з тим, стаття 50 Закону України «Про землеустрій» не містить посилання на Інструкцію № 56 та не встановлює вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою саме у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.
При цьому, суд зауважує, що у розумінні ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Разом з тим, Інструкція № 56 не може вважатися такою, що прийнята відповідно до Закону України «Про землеустрій» або Земельного кодексу України, оскільки вказані законодавчі акти набрали чинності пізніше, ніж Інструкція (08.07.2003 року та 01.01.2002 року відповідно), а отже, невідповідність матеріалів геодезичних вишукувань або опису GPS-устаткування вказаній Інструкції не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Крім цього, відповідач, вказуючи позивачеві на необхідність надати матеріали геодезичних вишукувань відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року, не зазначив, у чому саме полягає невідповідність матеріалів геодезичних вишукувань, які наявні у наданому позивачем проекті землеустрою, вимогам вказаної Інструкції.
Щодо твердження відповідача, що у витягу, доданому до вказаної заяви позивача, відсутні підстави для визначення виду використання сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги ст. ст. 20,116,122 ЗК України є необґрунтованими, оскільки в наведених нормах ЗК України відсутні вимоги до технічної документації зазначені відповідачем.
Судом встановлено, що у проекті, відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про землеустрій», наявна довідка №567 від 08.02.2012 року про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем), у якій зазначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
Також вказана інформація підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, в якому зазначено вид використання сформованої земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
Відносно зазначеної відповідачем підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою - представити відомості щодо наявних на земельній ділянці багаторічних насаджень, їх балансову вартість, судом встановлено, що відповідно до довідки Управління агропромислового комплексу Барвінківської районної державної адміністрації Харківського району №85 від 17.03.2016 року, згідно наявної документації установити балансову належність багаторічних насаджень на земельній ділянці у контурі №118, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області не є можливим. Крім того, самих багаторічних насаджень на вказаній земельній ділянці не виявлено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Таким чином, лист відповідача №К-22789/0/6-19980/0/21-17 від 22.08.2017 про повернення документів на доопрацювання не відповідає вимогам ЗК України та сприймається судом як протиправна відмова, отже, позовні вимоги про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №К-22789/0/6-19980/ 0/ 21-17 від 22.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Відносно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачу у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, суд вважає вказану вимогу передчасною та такою що не підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №К-22789/0/6-19980/ 0/ 21-17 від 22.08.2017 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га із земель запасу, що розташо вана за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код 39792822, майдан Свободи,5, Держпром, під'їзд 1, поверх 6,7, м.Харків,61022) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп..
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2017 року.
Суддя Біленський О.О.