Україна
про відмову у відкритті провадження
13 листопада 2017 р. 820/5325/17
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви, поданої ОСОБА_1 до Державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мінькової Вікторії Володимирівні про визнання незаконними дій, скасування постанови, визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним відкриття відповідачем виконавчого провадження № 45973999, як того що відкрито поза строком, встановленим законом;
- скасувати постанову відповідача від 22.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 45973999, як незаконну;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не закриття виконавчого провадження № 45973999 після закінчення, встановленого законом шестимісячного строку та зобов'язати закрити зазначене виконавче провадження;
- визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 27.10.2017 року про накладення стягнення на заробітну платню, винесену по виконавчому провадженню № 45973999 відносно ОСОБА_1, як винесену поза строком, встановленим для виконавчого провадження.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, підставою виникнення спірних правовідносин стало винесення відповідачем постанови від 27.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1, на користь ПАТ Страхової компанії "К'Ю БІ І Україна" суму у розмірі 9578,78 грн..
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративною юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 7 ст. 3 КАС України, до суб'єктів владних повноважень віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7)спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За змістом ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 1 ст. 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Нормами ЦПК України встановлено інший порядок судового оскарження дій та рішень державного виконавця. Так, згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до провадження виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У відповідності до ч. 2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1, є стороною виконавчого провадження щодо виконання рішення Жовтневого районного суду м.Харкова по справі № 639/8865/13-ц від 26 листопада 2013 року за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "КЮ БІ І України" до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що ухвалою Жовтневий районний суд м. Харкова від 26.11.2017 року по справі № 639/8865/13-ц за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "КЮ БІ І України до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Видано виконавчий лист № 639/8865/13-ц на виконання рішення Жовтневим районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_3, на корить Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "КЮ БІ І України" суму у розмірі 9578,78 грн., (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім ) гривень 78 копiйок.
Отже, вищезазначене рішення, яке знаходиться на виконанні у відділі ДВС, ухвалено в порядку ЦПК України.
Оскільки порядок оскарження дій та рішень державного виконавця учасником виконавчого провадження, яким є ОСОБА_1, передбачений ст.ст. 383, 384 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
У відповідності до ч. 2 ст. 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються (ч.1 ст. 386 ЦПК України).
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал місцевих загальних судів.
Суд зазначає, що приписами ч.1. ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналогічна норма передбачалась і ч.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, (в редакції, яка була чинна на момент видачі виконавчих листів по справі № 755/15355/14-ц), унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, спори щодо оскарження постанови державного виконавця постанови державного виконавця, прийнятої в межах виконавчого провадження, по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, розглядаються судом, який видав виконавчий документ в порядку того процесуального кодексу, відповідно норм якого ухвалено рішення у справі.
Суд зазначає, що виконавче провадження відкрито на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Згідно з ч.1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються ( ч.1 ст. 386 ЦПК України).
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов місцевих загальних судів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.06.2015 року по справі №21-278а15.
Відповідно до ч. 2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Тобто, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Позивач, як учасник виконавчого провадження, порушеного з виконання рішення жовтневого суду, має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з зазначеного, керуючись положеннями п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суддя звертає увагу позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.
Оскільки порядок оскарження дій та рішень державного виконавця, учасником виконавчого провадження, якого є ОСОБА_1, передбачений ст.ст. 383, 384 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч.6 ст. 109 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Таким чином, вказана позовна заява не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 104, 109, 165, 186, 254 КАС України, суд -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мінькової Вікторії Володимирівні про визнання незаконними дій, скасування постанови, визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Супрун Ю.О.