Провадження № 2-а/760/1798/17 В справі № 760/11642/17-а
06 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Чеботаренка А.П.
позивача ОСОБА_1
представника 3-ї особи- Орлова О.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Штихалюка А.Б. про визнання дій ненаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії відповідача під час розглду справи про адмінінстративне правопорушення щодо нього та винесенні постанови незаконними та скасувати її.
Посилається в позові на те, що 03 липня 2017 року на пр.Бандери, 23 в м.Києві в 0.20 він підійшов до патрульних поліцейських для того, щоб повівдомити їх про побачене ним годиною раніше з приводу зупиненого ними транспортного засобу НОМЕР_2 за цією ж адресою.
Підійшовши до них, він повідомиив одного з них про дивну, з його точки зору, поведінку громадян, які знаходилися в автомобілі.
Після цього, відійшовни на декілька метрів, став спотерігати за подальшим перебігом подій.
Через декілька хвилин до нього підійшов один з поліцейських і став вимагати відійти від нього, погрожував йому пістолетом.
Коли він заявив, що не робить нічого протизаконного, відносно нього була винесена постанова за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адмінінстративне стягнення в вигляд штрафу в розмірі 170.00 гр.
Він намагався пояснити інтпектору, що номерний знак на автомобілі встановлений на штномі місці, відведеному для цього зааовдом-виробником, і для запобігання крадіжці номерний знак встановлений у прозорій антивандальній фабричній рамці, яка була придбана на СТО у офіційного дилера.
Вважає дії інспектора незаконними, оскільки останній не повідомив його про місце та час розгляду матеріалу, не оголосив, яка справа розглядається, не роз»яснив йому його права, не дослідив докази в справі.
Виходячи з цього, вважає винесену постанову порушенням його прав, а тому просить задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з»явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив.
Виходячи з цього, на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Представник 3-ї особи - Управління патрульної поліції в м.Києві в судовому засіданні проти позову заперечував. Посилався на те, що дії патрульного поліцейського при винесенні постанови були правомірними, позивач порушив Правила дорожнього руху, керуючи автомобілем, номерний знак якого був закритий іншими предметами, що є порушенням п.2.9в та 30.2 Правил дорожнього руху.
Це наочно видно на відео, яке знімав поліцейський на нагрудну камеру, яку надав в розпорядження суду.
Вважаючи дії поліцейського законними, просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 03 липня 2017 року відносно позивача була винесена постанова за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адмінінстративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 170.00 гр., відповідно до змісту якої позивач порушив вимоги п.п п.2.9в та 30.2 Правил дорожнього руху, а саме: номерний номерний знак автомобіля НОМЕР_1, яким він керував, був закритий іншими предметами.
Після зупинки транспортного засобу о 2.30 відповідач у відповідності до вимог ст.258 КУпАП, розглянувши справу на місці, виніс постанову серії БР №856860, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шостастатті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, в тому числі, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУПАП.
Згідно ппункту 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З пункту 5 розділу ІІІ Інструкції вбачається, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП)та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту постанови вбачається, що вона відповідає вище приведеним вимогам.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2017 року о 2.30 позивач керував автомобілем НОМЕР_1 у темну пору доби, номерний знак якого був закритий іншими предметами.
Дані обставини підтверджуються аудіозаписом події, наданим представником 3-ї особи до суду та оглянутим у судовому засіданні за участі сторін.
Згідно з п.п.«в» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений номерний знак (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про законність дій відповідача при винесенні постанови відносно позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Виходячи з обставин, викладених вище, наданих сторонами доказів та приведені заперечення проти них, суд вважає правомірними дії відповідача, а постанову про притягнення позивача до адмінінстративної відповідальності законною.
Керуючись ст.ст.1,9, 121, 122, 222, ч.4 ст.258,283 КУпАП, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, ст.ст.2, 9, 69, ч.ч.1,6 ст.71, ч.4 ст.128, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Штихалюка А.Б. про визнання дій неазконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя : Л.А.Шереметьєва