ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4327/17
провадження № 1-кп/753/574/17
"06" листопада 2017 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100020000254 від 11.01.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.
З ініціативи суду у судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
При прийняття рішення з цього приводу суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 183 ч.1 КПК України - запобіжний захід - “тримання під вартою” є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у зазначеному кримінальному правопорушенні у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна без можливості призначення інших видів покарання. Крім того, суд враховує, що відносно обвинуваченого раніше був застосований більш м'який запобіжний захід у вигляді застави, проте ОСОБА_7 порушив обов'язок не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, покладений на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, у зв'язку з чим без дозволу суду ОСОБА_7 відбув до м. Малин Житомирської області, де 13.04.2017 р. був затриманий за підозрою у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України та на цей час в провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні зазначених злочинів. Таким чином, зазначені обставини в їх сукупності обумовлюють наявність численних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою».
Разом з тим, на підставі вимог п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді “ тримання під вартою”, оскільки щодо ОСОБА_7 у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був ним порушений, у зв'язку з чим застава була звернута в дохід держави.
Обговорюючи клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, судом враховується, що ризики, які обумовили обрання обвинуваченому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, на цей час не зменшились. Крім того, суд також надав оцінку тому, що ОСОБА_7 з його слів є батьком майбутньої дитини, якою вагітна його дівчина ОСОБА_8 , та не може визнати цю обставину такою, яка б свідчила про істотне зменшення вищезазначених ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_7 , а факт майбутнього батьківства ОСОБА_7 належним чином не підтверджений належними доказами. Інші обставини в обгрунтування зменшення ризиків, на які посилався захисник, зокрема відсутність судимостей, наявність міцних зв'язків з родиною, позитивна характеристика, були враховані раніше під час застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проте з урахуванням нових обставин та ризиків, суд не може визнати зазначені захисником обставини як такі, що б свідчили про можливість зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, передбачених законом підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на інший, не пов'язаний з триманням під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії обов'язків, встановлених обвинуваченому ОСОБА_6 при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді застави, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України - застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України - обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що існують обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші злочини.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність продовження на два місяці строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Вказаний запобіжний захід на думку суду буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та достатнім заходом забезпечення судового розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 - відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з моменту винесення ухвали, а саме до 14 -00 год. 04 січня 2018 р.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії обов'язків, покладених на нього під час дії запобіжного заходу у виді застави, а саме: прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатись з м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, строком на два місяці, а саме- до 06.01.2018 р. включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернута в дохід держави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1