Справа № 574/767/17
Провадження №2/574/427/2017
Іменем України
08 листопада 2017 року Буринський районний суд Сумської області
у складі: головуючого судді Чудопалової С.В.
при секретарі Ключник О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 жовтня 1996 року в с. Нова Олександрівка Буринського району, помер ОСОБА_3. Після його смерті залишилося спадкове майно що складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради. Спадкоємцем майна ОСОБА_3 відповідно до заповіту був її чоловік ОСОБА_4, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, однак нотаріально свої права не оформив і 27 грудня 2006 року помер. Коли вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини з'ясувалося, що правовстановлюючий документ (сертифікат) на спадкове майно був безповоротно втрачений, крім того сертифікат видано на ім'я ОСОБА_5, в той час як померлий був ОСОБА_3, а також, на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований у місці відмінному від фактичного місця проживання і вона з ним зареєстрована не була, тому не встановлено місце відкриття спадщини і не підтверджено факт вступу до своїх спадкових прав нею, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, отже у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.Надали заяву про уточнення позовних вимог в частині визнання за нею саме право на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, наала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи без її участі, в задоволенні позову не заперечував.
Приймаючи до уваги, що сторони в судове засідання не явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.197 ЦПК України.
Дослідивши представлені докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 жовтня 1996 року в с. Нова Олександрівка Буринського району, помер ОСОБА_3, про що Виконкомом ОСОБА_2 сільської ради зроблено відповідний актовий запис за № 41 від 02.10.1996 року, та видано свідоцтво про смерть І-БП № 263489 (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно що складається з права на право на земельну частку (пай) розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах на території ОСОБА_2 сільської ради (САПТЗТ "ім.Воровського"), посвідченого сертифікатом СМ № 019980 виданого на ім'я ОСОБА_5. (а.с.22).
Факт належності сертифікату серії СМ № 019980, саме ОСОБА_3 підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради Буринського району Сумської області від 17.05.2017 року № 410 де зезначено, що в сертифікаті допущено помилку при написанні імені "Єгор" замість "Георгій" (а.с. 19).
Відповідно до ч .2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином суд приходить до висновку, що при видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 019980, виданого на ім'я ОСОБА_5 було допущено описку в написанні імені покійного, а саме: замість правильного "Георгій" зазначено "Єгор", що є наслідком довільного перекладу імені з російської мови на українську, а тому позовні вимоги в частині встановлення даного факту підлягають задоволенню.
Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р.№7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку пай. Якщо спадкодавець мав право на земельну частку пай, але за життя не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку(пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України 1990 року(561-12), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід урахувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю
Судом встановлено, що ОСОБА_6 набув право на дане майно в зв'язку з тим, що процес розпаювання земельної ділянки було проведено за його життя, а саме 25.05.1995 року і на той момент він був членом САПТЗТ «ім.Воровського», що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії СМ 000002 від 25.05.1995 року та додатком №1 до Державного акту, де в списку громадян-членів САПТЗ під № 872 внесений ОСОБА_6, який проживав в с.Н.лександрівка. (а.с.57-63 ).
Відповідно до статей 22, 23 Земельного кодексу України ( 1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6,будучи членом КСП, був включен до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю Серії СМ № 000002, виданого САПТЗТ «ім.Воровського" 25.05.1995 року, реалізував своє право на земельну частку (пай), площею 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території ОСОБА_2 сілької ради, отримавши сертифікат на земельну частку (пай) серії СМ № 019980 ( а.с.22 ).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Спадкоємцем майна померлого 01.10.1996 року ОСОБА_3, відповідно до заповіту був чоловік позивачки ОСОБА_4, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради Буринського району Сумської області від 13.05.2016 року № 02-29/345, однак нотаріально свої права не оформив, так як, 27.12.2006 року помер, про що відділом РАЦС Буринського РУЮ зроблено відповідний актовий запис №180 від 27.12.2006 року, та видано свідоцтво про смерть І-БП № 046118 (а.с.13-15).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-БП № 437581 виданим 08 квітня 1986 року відділом ЗАГС Буринського райвиконкому вбачається, що ОСОБА_4 08.01.57 рн, уклав шлюб з ОСОБА_7, 18.10.1948 рн та після укладання шлюбу призвище позивачки змінено на Гаврик.(а.с. 16) .
На момент смерті, чоловік позивачки, ОСОБА_4, який помер 27.12.2006 року був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, але фактично, постійно проживав з дружиною, позивачем по справі, ОСОБА_1 за місцем її реєстрації, в м. Буринь, по вул. Новоселівська, б.5 "б" кв. 2, що підтверджується довідкою, виданою Буринською сільською радою від 25.10.17р. №6050., даний факт підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Отже, єдиним спадкоємцем майна померлого 27.12.2006 року ОСОБА_4, за законом, є його дружина, ОСОБА_1, яка відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадщишу прийняла .
Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підстав свідоцтва про право на спадщину) за № 48395940 та № 48436938 від 13.07.2017 р.(а.с.45-49).
Листом приватного нотаріуса Буринського районного нотаріального округу ОСОБА_10 від 22.06.2017 року № 673/01-16 позивачу було роз" яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину унеможливлюється, оскільки втрачений правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцю(а.с. 20).
ОСОБА_11 управління Держгеокадастру у Буринському районі від 15.05.2017 року №28/146-17 позивачу також було відмовлено у видачі дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №019980 оскільки діючим законодавстом видача дублікатів не передбачена, крім того зазначили, що даний сертифікат був отриманий власником про що свідчить його підпис (а.с. 18).
Про те, що сертифікат на земельну частку (пай) серії СМ № 019980 був загублений спадкодавцем, свідчить оголошення в газеті "Рідний край" (а.с.52 ).
Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач, який прийняв спадщину, не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлений іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання права на земельну частку ( пай) в судовому порядку.
Відповідно до ст.11, ч.2 ст.31, ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст.5,6,10,15,60,174,197,212,214-215, 256 ЦПК України, ст. ст.22, 23 ЗК України (1990 р. N 561-XII), ст.ст.16, 392, 1216,1218, 1268 ЦК суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серіії СМ № 019980, розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у власності САПТЗТ "ім. Воровського", виданого на ім'я ОСОБА_5 належить ОСОБА_3, який помер 01 жовтня 1996 року в с. Нова Олександрівка.
Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ "ім.Воровського" розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 019980 виданого Буринською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 872, в порядку спадкування за законом, після померлого 27.12.2006 року в м.Буринь Сумської області ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Чудопалова С.В.