ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.10.2017Справа №910/16347/17
За позовом Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер"
про розірвання договору та стягнення заборгованості 10 096,62 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Шкаленко Є.В. - за довіреністю №0052 від 17.01.2017 року;
від відповідача: не з'явилися.
Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня "Центр мікрохірургії ока" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" про розірвання договору та стягнення заборгованості 10 096,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем товару (періодичні друковані видання) за Договором №70 по передплаті на періодичні друковані видання від 19.12.2016 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та:
1) розірвати Договір №70 по передплаті на періодичні друковані видання від 19.12.2016 року, який укладено між Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею "Центр мікрохірургії ока" та ТОВ "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер".
2) стягнути з відповідача на свою користь 8 969,82 грн. - основного боргу по Договору №70 від 19.12.2016р., 756,10 грн. - пені, 89,94 грн. - 3% річних, 280,76 грн. - інфляційних втрат, 3 200,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.10.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року відкладено розгляд справи на 24.10.2017 року.
24.10.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про уточнення позовної заяви.
В судове засідання 24.10.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 27.09.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 24.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
19.12.2016 року між Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею "Центр мікрохірургії ока" (далі по тексту - позивач, передплатник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" (далі по тексту - відповідач, виконавець) укладено Договір №70 по передплаті на періодичні друковані видання (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується оформити передплату на періодичні друковані видання згідно з замовленням ПЕРЕДПЛАТНИКА та здійснити доставку видань за вказаною ПЕРЕДПЛАТНИКОМ адресою, при їх надходженні до ВИКОНАВЦЯ, а ПЕРЕДПЛАТНИК зобов'язується оплатити вартість замовлення на умовах, визначених цим Договором (ДК 016-2010: 58.14.1 - Журнали та періодичні видання друковані; ЄЗС:ДК 021:2015: 22211000-2 - Періодичні спеціалізовані видання).
Відповідно до п.1.2. Договору ціна, кількість, асортимент періодичних друкованих видань (надалі - Видання), що підлягають доставці, термін передплати визначаються згідно з замовленням ПЕРЕДПЛАТНИКА.
У випадку настання обставин, що роблять неможливим виконання Виконавцем своїх зобов'язань за договором, Виконавець зобов'язується інформувати про це Передплатника протягом 5-ти діб з моменту настання таких обставин (п.2.1.3. Договору).
Згідно з п. 3.1.1. Договору передплатник зобов'язується здійснити оплату вартості передплати на Видання відповідно до умов даного Договору.
Ціна договору складає 12356,40 грн. (Дванадцять тисяч триста п'ятдесят шість гривень сорок копійок) без ПДВ (п.4.1. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору оплата замовлення на Видання здійснюється Передплатником, згідно з (рахунком/договором), на умовах попередньої оплати шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, не пізніше завершення строків приймання передплати на Видання.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Доставка періодичних друкованих видань здійснюється кожного робочого дня, відповідно до терміну виходу кожного виду видання з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017р. за адресами, зазначеними Передплатником у замовленні.
На виконання умов Договору позивачем здійснено 100% передоплату за видання, що підтверджується платіжним дорученням №585 від 20.12.2016р. на суму 12 356,40 грн.
Таким чином, позивач розрахувався повністю за Договором, а тому зобов'язання позивача з оплати вартості видань є повністю виконаними.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу видання на суму 3 386,58 грн., однак видання доставлені позивачу з порушенням п. 6.1. та п.2.1.3. Договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено зобов'язання з вчасної поставки позивачу видань згідно умов Договору, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір в зв'язку з істотним порушенням його умов та стягнути з відповідача суму непоставлених видань (8 969,82 грн.).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У випадку, коли договір поставки відповідає ознакам господарського договору (відповідно до статті 179 ГК України) його істотною умовою, як і будь-якого іншого господарського договору (відповідно до статті 180 ГК України) є строк. З умов договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, предмету договору та строків його виконання.
Тобто, невиконання договірних зобов'язань у строки, обумовлені відповідним договором між Позивачем та Відповідачем, є істотним порушенням його умов, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання за рішенням суду.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строки поставки видань позивачу та на протязі 5-ти робочих днів відповідач не повідомив позивача про неможливість своєчасної поставки товару, як то передбачено п.2.1.3. та п. 6.1. Договору
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З врахуванням вищевикладеного суді дійшов до висновку, що позивачем доведено порушення відповідачем істотних умов Договору з якими ст. 651 ЦК України пов'язує розірвання договору в судовому порядку, а тому позовні вимоги про розірвання Договору підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 8 969,82 грн., суд зазначає наступне.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що судом розірвано Договір, а відповідачем не поставлено позивачу видання на суму 8 969,82 грн., в зв'язку з чим на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати за мінусом вартості поставлених видань, а тому позовні вимоги про стягнення 8 969,82 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 756,10 грн. (пені) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд звертає увагу, що застосування санкцій до відповідача в частині стягнення пені можливе лише в зв'язку з порушенням ним грошового зобов'язання, повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням (аналогічно правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017 року №3-537гс15), а тому позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.
Окрім того позивач, керуючись статтями 693, 536, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 89,94 грн. (3% річних) та 280,76 грн. (інфляційних втрат).
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (аналогічно правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2017 року №3-537гс15).
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 89,94 грн. (3% річних) та 280,76 грн. (інфляційних втрат) не підлягають задоволенню.
За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Судом встановлено, що умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, а застосування до ст. 536 ЦК України як аналгію аналогію ст. 625 ЦК України для розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами, не являється коректною, так як даною статтею передбачено стягнення 3% річних за порушення саме грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Договір №70 по передплаті на періодичні друковані видання від 19.12.2016 року, укладений між Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею "Центр мікрохірургії ока" (03680, м. Київ, ПРОСПЕКТ КОСМОНАВТА КОМАРОВА, будинок 3; код ЄДРПОУ 05389534) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" (02100, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ДУБОВОГО, будинок 45, квартира 10; код ЄДРПОУ 37935276).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтинговий центр"Лідер" (02100, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ДУБОВОГО, будинок 45, квартира 10; код ЄДРПОУ 37935276) на користь Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока" (03680, м. Київ, ПРОСПЕКТ КОСМОНАВТА КОМАРОВА, будинок 3; код ЄДРПОУ 05389534) 8 969 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. - основного боргу по Договору №70 від 19.12.2016р., 3 021 (три тисячі двадцять одну) грн. 44 коп. - судового збору
4. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 09.11.2017 року.