ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 листопада 2017 р. Справа № 909/785/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", вул. В.Кільцева, буд. 56, с.Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ,76018;
про стягнення 98000 грн.
за участю: представники сторін не з'явилися.
ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 98000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання вих. №15/04/8.01/986-17 від 23.10.17 (вх. №17042/17 від 30.10.17), в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності його представника.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.16 на перехресті вул.Київської та вул.Святошинської у м.Вишневому Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля "Chery", яким керував ОСОБА_2, якого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.16 у справі №369/11070/16-к визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 ККУ. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно полісу №АЕ/9133212. Як вказує позивач, ним на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №0067, укладеного з ОСОБА_3, виплачено страхове відшкодування в сумі 225045,88 грн., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 98000 грн., оскільки ліміт відповідальності страховика - ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн., а також полісом передачено франшизу у розмірі 2000 грн.
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати збитків не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 17.10.17.
Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.
У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.09.15 між Товариством з додатковою відповідальністю " Страхова компанія "ВіДі-Страхування" ( надалі позивач ) та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №0067 ( далі Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавства України та пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Nissan" д/н НОМЕР_2.
31.07.16 на перехресті вул.Київської та вул.Святошинської у м.Вишневому Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля "Chery", яким керував ОСОБА_2. В результаті ДТП, пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. По даному факту було розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження).
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.16 року у справі №369/11070/16-к встановлено, що допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху призвели до пошкодження автомобіля НОМЕР_1 та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_3. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 ККУ.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Враховуючи наведену норму закону, суд приймає вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області, як доказ вини ОСОБА_2 у створенні аварійної ситуації, яка призвела до зіткнення вищезгаданих транспортних засобів та спричинення майнової шкоди страхувальнику.
Таким чином, ОСОБА_2 є особою, винною у спричиненні пошкоджень автомобіля НОМЕР_1.
10.02.17 до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування №15/04/9.01/0230.17 звернувся ОСОБА_1 (на підставі довіреності від 07.02.17) у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.
10.03.17 позивач, на підставі Страхового акту № КР-011971 від 23.02.17 з розрахунком суми страхового відшкодування до нього, виходячи із пп. 9.6.3. п. 9.6 договору, звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 2771 від 12.01.17, зобов'язуючої пропозиції від 30.01.17, акту виконаних робіт № ІСЗСА-010123 від 09.02.17 та квитанції від 09.02.17, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 225 045,88 грн., що підтверджується платіжним доручення № 686 від 10.03.17.
На підставі вищевикладеного, позивач 20.03.17 звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування за вих. №15/04/8.04/080-17, яку відповідач отримав 24.03.17, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення №0319406190893.
За змістом положення ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом , законом про страхування , іншими законодавчими актами.
За приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України " Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову відшкодування , має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Положення ст. 993 ЦК України передбачено право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою , відповідальною за збитки , - з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав . Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.
Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовують положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства, а ст. 2 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Виходячи з наведеного, при розгляді цієї справи суду необхідно керуватися вимогами спеціального Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 12 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Належно оцінена шкода в розумінні вищенаведеного Закону, визначена аварійним комісаром , оцінювачем або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на дату настання страхового випадку підставі Національного стандарту №1 " Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2003 р. №1440 і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 ( в редакції наказу Міністерства юстиції України 04.08.2009р. за № 24/16740).Цією Методикою встановлено, що при визначенні вартості відновлювального ремонту передбачено складання Звіту або висновку експерта. Протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції відновлювального ремонту та фототаблиць пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з абзацом третім п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності ( страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати , яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає заявлені позовні вимоги в сумі 98000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з врахуванням того, що ліміт відповідальності страховика - ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн., а також полісом передачено франшизу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, а саме 1600 грн.
Керуючись ст.ст. 2 , 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 22, 979, 988, 993 ЦК України, ст.ст. 33, 43 , 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія " ВіДі - Страхування" до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька" про стягнення 98000 грн. страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Галицька " (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ ,76018, код ЄДРПОУ 22186790) на користь Товариства з додатковою відповідальністю " Страхова компанія " ВіДі - Страхування " (вул. В. Кільцева, 56, с.Софіївська Борщагівка , Києво - Святошинський р-н, Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 35429675) - 98000 (дев"яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування та 1600 ( одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.11.17
Суддя Неверовська Л.М.